Постанова № 64742679, 07.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа№ 910/21925/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 07.02.2017 року

розглядаючи матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка» на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року

у справі № 910/21925/16 (суддя - Селівон А.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний торговий дім «Меркурій»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальний торговий дім «Меркурій» про:

- визнання ПАТ «ВіЕс Банк» зареєстрованим учасником призначеного на 02.12.2016 р. організатором аукціону ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» аукціону з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства, а саме Лот №2 - Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №l по №o10 (групи приміщень №15), з №ХVІ по №ХХ, №№ХХV, XXVI підвалу, з №1 по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, в т.ч.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера «А») за стартовою ціною 125 522 771,20 грн. без ПДВ;

- зобов'язати організатора аукціону ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» допустити ПАТ «ВіЕс Банк» до участі в аукціоні призначеному на 02.12.2016 р. з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства, а саме Лот №2 - Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №1 по №10 (групи приміщень №15), з №ХVІ по №ХХ, №№ХХV, XXVI підвалу, з №1 по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, в т.ч.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера «А») за стартовою ціною 125 522 771,20 грн. без ПДВ.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд заборонити відповідачу та ліквідатору ТОВ «Інтертехніка» - Кучаку Ю. Ф. (03035, м. Київ, А/с №9) вчиняти будь які дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ «Інтертехніка» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 16; код ЄДРПОУ 23734704), який призначено на 02.12.2016 року, з продажу Лота №2 (Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №l по №10 (групи приміщень № 15), з №XVI по №XX, №№XXV, XXVI підвалу, з №l по №82 (групи приміщень No5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, в т.ч.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільська, 3-Г (літера "А"), за стартовою ціною - 125 522 771,20 грн. без ПДВ), який призначений на 02.12.2016 року, до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» про визнання недійсним даного аукціону в межах процедури банкрутства ТОВ «Інтертехніка».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року заяву публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково.

З метою забезпечення позову, до вирішення спору по суті та набрання рішенням у даній справі законної сили заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Універсальний торговий дім «Меркурій» вчиняти дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ «Інтертехніка», який призначено на 02.12.2016 року, з продажу Лота №2 (Нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з №l по №10 (групи приміщень № 15), з №XVI по №XX, №XXV, XXVI підвалу, з №l по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, в т.ч.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільєька, 3-Г (літера «А»), за стартовою ціною - 125 522 771,20 грн. без ПДВ), який призначений на 02.12.2016 року.

В іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16 та скасувати оскаржувану ухвалу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка» пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі №910/21925/16, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи №910/21925/16 призначено на 10.01.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2017 у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Агрикової О.В. на лікарняному, визначено новий склад суду: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Інтертехніка» до провадження у визначеному складі суду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «ВіЕс Банк» вважає подану ТОВ «Інтертехніка» апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а ухвалу господарського суду міста Києва законною та обґрунтованою. Позивач вважає, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є адекватними та необхідними у даній справі. Позивач просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду від 01.12.2016 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 07.02.2017 року представник ТОВ «Інтертехніка» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив суд апеляційної інстанції ухвалу місцевого господарського суду від 01.12.2016 року скасувати.

Представники ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» у судове засідання суду апеляційної інстанції 07.02.2017 року не з'явились про день та час розгляду справи, сторони були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Участь в судовому засіданні 07.02.2017 року ПАТ «ВіЕс Банк» та ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій», судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування письмових доказів та відкладення розгляду справи не надходило.

Також, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

У відповідності до ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду про забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року, предметом позову у даній справі є, зокрема, зобов'язання відповідача допустити позивача до участі в аукціоні, організатором якого є ТОВ "Універсальний торговий дім «Меркурій», з продажу заставного майна банкрута - товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка», а саме лота № 2: нежилих приміщень торгово-розважального комплексу з №l по №10 (групи приміщень № 15), з №XVI по №XX, №№XXV, XXVI підвалу, з №l по №82 (групи приміщень №5) першого поверху, з №1 по №59 (групи приміщень №7), №№II, III, IV, V другого поверху загальною площею 8439,30 кв. м, в т.ч.: місцезнаходження: м. Київ, вул. Срібнокільєька, 3-Г (літера «А»).

Як зазначає позивач, підставою виникнення спору та звернення з даним позовом до суду став той факт, що відповідачем як організатором аукціону були порушені умови підготовки аукціону, зокрема, шляхом перешкоджання позивачу як учаснику аукціону подати організатору заяву на участь в даному аукціоні та зареєструватись на участь в другому повторному аукціоні з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» по лоту № 2.

Одночасно з позовною заявою позивачем було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, відповідно до якої позивач просив суд заборонити відповідачу та ліквідатору ТОВ «Інтертехніка» - Кучаку Ю. Ф. (03035, м. Київ, А/с №9) вчиняти будь-які дії щодо організації та проведення другого повторного аукціону в процедурі банкрутства ТОВ «Інтертехніка» вказаного вище нерухомого майна, до набрання законної сили рішенням суду по справі за позовом ПАТ «ВіЕс Банк» про зобов'язання вчинити дії.

Як встановлено ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як зазначено в п. 3 вказаної вище постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 14.09.2015 р. у справі № 905/3147/14-908/4637/14.

Відповідно до п.п.9.1 пункту 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Позивач у своїй заяві просив заборонити відповідачу вчиняти будь-які, а не певні дії, що на переконання колегії суддів, є порушенням імперативних приписів ч. 1 ст. 67 ГПК України, оскільки суд повинен точно визначити які саме певні дії забороняється вчиняти, а не обмежуватися посиланнями на загальний характер таких дій (будь-які, всі, тощо).

Колегія суддів вважає, що позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів того, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на реалізацію майна. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість з реалізації майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2015 року по справі № 910/24994/15 ТОВ «Інтертехніка» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року клопотання ліквідатора ТОВ «Інтертехніка» арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича про надання згоди на продаж заставного майна задоволено. Надано згоду на продаж заставного майна ТОВ «Інтертехніка», що належить останньому на праві власності, а саме: нежилих приміщень торгово-розважального комплексу з № 1 по № 10 (групи приміщень № 15), з № XVI по № XX, №№ XXV, XXVI підвалу, з № 1 по № 82 (групи приміщень № 5) першого поверху, з № 1 по № 59 (групи приміщень № 7), №№ II, III, IV, V другого поверху (в літ. А) загальною площею 8439,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3г.

Як зазначалося вище, ПАТ «ВіЕс Банк» у поданій позовній заяві просить суд визнати його зареєстрованим учасником призначеного на 02.12.2016 р. аукціону з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства та допустити до участі в аукціоні з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства, а саме лот №2 - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з № 1 по № 10 (групи приміщень № 15), з № XVI по № XX, №№ XXV, XXVI підвалу, з № 1 по № 82 (групи приміщень № 5) першого поверху, з № 1 по № 59 (групи приміщень № 7), №№ II, III, IV, V другого поверху (в літ. А) загальною площею 8439,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3 г.

Разом з тим, провадження у справах про банкрутство регулюється Господарським процесуальним кодексом України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження (статті 2, 4-1, 12 та 15) або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу , або процесуальної дії (статті, вміщені в розділах I, V, VI, VII, XII, XIII), з урахуванням встановлених Законом особливостей.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За приписами ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Вказані положення кореспондуються з ч. 7 ст. 12 та ч. 9 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (остання частина статті 16 ГПК), та розглядаються, як і справи у спорах боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (частина восьма статті 23 Закону), у позовному провадженні - на відміну від: заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника (стаття 20 Закону); заяв щодо відшкодування збитків у зв'язку з відмовою керуючого санацією від правочину (договору); заяв щодо порушення сторонами умов правочинів (договорів), вчинених згідно з планом санації (частини десята, одинадцята статті 28 Закону); спорів, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна (частина восьма статті 44 Закону), які розглядаються у межах провадження у справі про банкрутство.

Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК) (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»).

Згідно з абз. 1 ч. 15 ст. 16 Закону, з моменту порушення провадження у справі про банкрутство, зокрема, пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Частинами 5 та 6 ст. 19 вказаного Закону передбачено, зокрема, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом. Під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Стаття 20 Закону дає право у встановленому законом порядку на визнання недійсними правочинів або майнових дій боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону , усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 44 Закону спори, які виникають при проведенні та виконанні результатів аукціонів, у тому числі про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна, розглядаються в межах провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вимоги ПАТ «ВіЕс Банк» до ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» про визнання його зареєстрованим учасником призначеного на 02.12.2016 р. аукціону з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства та допущення до участі в аукціоні з продажу майна ТОВ «Інтертехніка» в процедурі банкрутства, а саме лот №2 - нежилі приміщення торгово-розважального комплексу з № 1 по № 10 (групи приміщень № 15), з № XVI по № XX, №№ XXV, XXVI підвалу, з № 1 по № 82 (групи приміщень № 5) першого поверху, з № 1 по № 59 (групи приміщень № 7), №№ II, III, IV, V другого поверху (в літ. А) загальною площею 8439,30 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Срібнокільська, буд. 3 г повинні розглядатись в межах провадження у справі про банкрутство, оскільки розгляд таких вимог за межами провадження у справі про банкрутство є порушенням порядку, визначеного нормами ст.ст. 16, 19, 29, 30, 49-76 Закону.

Таким чином, виходячи зі змісту позовної заяви та заяви про вжиття заходів до забезпечення позову та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України в межах позовного провадження.

Оскільки колегія суддів дійшла до висновку, що позов ПАТ «ВіЕс Банк» до ТОВ «Універсальний торговий дім «Меркурій» про зобов'язання вчинити дії не підлягає розгляду в господарських судах України в межах позовного провадження, то й вжиті заходи до забезпечення позову ухвалою від 01.12.2016 року у вказаній справі є необґрунтовані та незаконні, оскільки повинні розглядатись в межах провадження у справі про банкрутство.

Крім того, позивачем не надано суду та матеріали справи не містять доказів, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду як це передбачено ст. 66 ГПК України.

У зв'язку з чим, ухвала господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 66, 67, 68, 99, 101-106 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертехніка» на ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 - скасувати.

3. Матеріали оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 01.12.2016 року у справі № 910/21925/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко