Постанова № 64742662, 13.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2017 р. Справа № 8/61-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Евтушенко Є. В.

за участю представників сторін:

апелянта- Данька Д.О., довіреність від 27 січня 2017 року;

позивача: не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Еко-продукт" (вх. №3230 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан", м. Суми

до Кияницької сільської ради, м. Суми

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "БМ Банк".

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10 (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" (м. Суми, вул. Гагаріна, 9А, іден. код 32779100) право власності на літ. "А" - головний корпус, загальною площею 2752,5 м2, розташований за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, переобладнання якого відповідає державним будівельним нормам та є складовою частиною комплексу будівель та споруд, які належать на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Фонтан", згідно договору купівлі-продажу б/н від 03.02.2005 р., розташовані за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4.

ТОВ "Завод "Еко-продукт" з вказаним рішенням суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

16 грудня 2016 року від Кияницької сільської ради надійшла заява (вх.№12730) з проханням здійснювати розгляд справи за їх відсутності.

16 грудня 2016 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№12714).

19 грудня 2016 року ТОВ "Завод "Еко-продукт" було надано доповнення до апеляційної скарги (вх.№12801).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року з огляду на неявку у судове засідання апелянта та відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд скарги.

10 січня 2017 року повторним автоматичним розподілом справи, у зв'язку з відпусткою судді Гетьмана Р.А., для розгляду справи було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Тихий П.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року з огляду на неявку у судове засідання відповідача, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, колегією суддів було відкладено розгляд скарги.

24 січня 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" надійшли додаткові пояснення (вх.№772).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30 січня 2017 року було залучено до розгляду у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "БМ Банк" та запропоновано:

-Публічному акціонерному товариству "БМ Банк" надати до суду інформацію з приводу чинності договору іпотеки нерухомого майна №2010-01/36/DC/1 від 05 березня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" та ВАТ "БМ Банк", станом на 16 серпня 2010 рік та на даний момент;

-Товариству з обмеженою відповідальністю "Фонтан" надати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відомостями стосовно зареєстрованих речових прав та їх обтяжень на нежитлові приміщення, будівлі та споруди, розташованих за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4, а саме: головного корпусу за літ. "А", площею 2619,2 м2, насосної літ. "Ж", площею 11,3 м2, товарного складу літ. "З", площею 251,6 м2, складу літ. "Л", площею 230,2 м2, вбиральні "П", арт. скважини "ІІІ" та арт. скважини "ІV".

09 лютого 2017 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан" надійшли додаткові пояснення в обґрунтування порушення рішенням Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10 законних прав апелянта (вх.№1474).

13 лютого 2017 року від Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на виконання вимог ухвали суду від 30 січня 2017 року надійшли пояснення з приводу поставлених судом питань (вх.№1540). Публічним акціонерним товариством "БМ Банк" вказано про припинення дії договору іпотеки №2010/01/36/DC/1 від 05 березня 2010 року, у зв’язку з повним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" в листопаді 2011 року зобов’язання за Кредитним договором, укладеним між ним та АТ "БМ Банк".

У судове засідання, яке відбулось 13 лютого 2017 року, з’явився представник ТОВ "Завод "Еко-продукт".

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи

Відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 03 лютого 2005 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" є власником нежитлових приміщень, будівель та споруд, розташованих за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4, а саме: головного корпусу за літ. “А”, площею 2643,4 м2, насосної літ. “Ж”, площею 11,3 м2, товарного складу літ. “З”, площею 248,9 м2, складу літ. “Л”, площею 230,2 м2, вбиральні “П”, арт. скважини “ІІІ” та арт. скважини “ІV”.

11.02.2005р. на підставі вищевказаного договору комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, було зареєстроване право власності позивача на зазначене нерухоме майно, у відповідності до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, про що зроблено відповідний реєстраційний напис.

В процесі своєї господарської діяльності позивачем було здійснено перепланування в головному корпусі літ. “А”, а саме: було влаштовано цех № 19, площею 133,3 м2.Внаслідок зазначених змін, загальна площа головного корпусу стала 2752,5 м2.

Звертаючись з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Фонтан" з підстав самочинного переобладнання головного корпусу літ. “А”, а саме: влаштування цеху № 19, площею 133,3 м2. просило суд визнати право власності на нерухоме майно загальною площею 2752,5 м2.

Суд першої інстанції приймаючи до увагу експертний висновок № 93 від 02.08.2010 р., згідно до якого реконструкція в головному корпусі позивача, відповідає державним будівельним, санітарним і протипожежним нормам, прийняті конструктивні рішення, при виконанні будівельних робіт, забезпечують необхідну несучу спроможність будівлі, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання права власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, а саме: літ. “А” - головний корпус, загальною площею 2752,5 м2.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ТОВ "Завод "Еко-продукт", особа яка не приймала участь у розгляді спору, звернулось з апеляційною скаргою, в якій зазначає на існуванні орендних правовідносин між сторонами щодо даного майна. За його твердженням ТОВ "Завод "Еко-продукт" використовує нерухоме майно, за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4 у своїй виробничій діяльності. Апелянт зазначає, що самовільно перепланований та реконструйований корпус, як на час прийняття спірного рішення, так і наразі знаходиться в аварійному стані, що не тільки загрожує життю та здоров’ю його працівників, а й взагалі ставить під сумнів можливість визначення даного майна як об’єкта завершеного будівництва згідно вимог цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "Завод "Еко-продукт", перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам законодавства зважаючи на наступне.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами,ТОВ "Завод "Еко-продукт" на підставі договорів оренди (Том 1 а.с.136-139) здійснює використання нерухомого майна, технологічно пов’язаного з розміщенням на останньому артскважин, за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4, яке було набуто у власність Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" рішенням Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10.

ТОВ "Завод "Еко-продукт" зазначає, що самочинне переобладнання головного корпусу Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" за літ. “А”, а саме: влаштовання цеху № 19, площею 133,3 м2 здійснено всупереч будівельним та санітарним нормам, що не тільки загрожує життю та здоров’ю його працівників, а й взагалі ставить під сумнів можливість визначення даного майна як об’єкта завершеного будівництва згідно вимог цивільного законодавства.

Виходячи з того, що питання безпеки перебування працівників ТОВ "Завод "Еко-продукт" на території нерухомого майна за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4 залежить від правомірності висновку суду, а також встановлення судом обставин (як то дослідження наявності висновків уповноважених органів, висновків будівельних експертиз, тощо) для можливості визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан" права власності на даний об’єкт, колегія суддів встановила взаємопов’язаність можливості порушення прав апелянта з рішенням суду першої інстанції, що є підставою для перегляду оскаржуваного рішення.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 03.02.2005 р., Товариство з обмеженою відповідальністю є власником нежитлових приміщень, будівель та споруд, розташованих за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, б. 4, а саме: головного корпусу за літ. “А”, площею 2643,4 м2, насосної літ. “Ж”, площею 11,3 м2, товарного складу літ. “З”, площею 248,9 м2, складу літ. “Л”, площею 230,2 м2, вбиральні “П”, арт. скважини “ІІІ” та арт. скважини “ІV”.

11.02.2005 р. на підставі вищевказаного договору комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, було зареєстроване право власності позивача на зазначене нерухоме майно, у відповідності до вимог ст. 182 Цивільного кодексу України, про що зроблено відповідний реєстраційний напис.

За поясненнями позивача в процесі своєї господарської діяльності, для більш вдалого пристосування власних приміщень, він здійснив перепланування в головному корпусі літ. “А”, а саме: за рахунок використання другого світла було влаштовано цех № 19, площею 133,3 м2, внаслідок зазначених змін, загальна площа головного корпусу стала 2752,5 м2, та самочинне перепланування головного корпусу стало перешкодою для позивача вільно володіти та розпоряджатися своїм майном.

Згідно довідки № 26 від 30.07.2010 р., яка приєднана до матеріалів справи, балансова вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, а саме: літ. “А” - головний корпус, загальною площею 2752,5 м2, станом на 01.07.2010р. складає 14991 грн.

Технічна характеристика переобладнаного нерухомого майна визначена відповідно до технічного паспорту, який видано комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”, відповідно до якого позивачем самочинно переобладнано головний корпус літ. “А”, а саме: влаштовано цех № 19, площею 133,3 м2.

Враховуючи вищезазначені обставини та посилаючись на приписи статей 316, 319, 328 Цивільного кодексу України суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Втім, варто зазначити, що згідно з ч. 1, 2 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами 3, 4, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно статті 5 Закону України "Про основи містобудування", статей 12, 23 Закону України "Про планування та забудову територій",статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво об'єкту нерухомості вимагає розробки і затвердження у встановленому порядку компетентними органами проекту його будівництва та отримання дозволів і узгоджень відповідних органів та служб на здійснення будівельних робіт.

Виходячи з аналізу ст. 376 ЦК України, вирішуючи спір про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва, суд зобов'язаний встановити усі обставини справи, зокрема: чи звертався позивач до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи було у встановленому законом порядку передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення; чи велося будівництво з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №461 “Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів” передбачено, що прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно до п.12 Порядку, експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було надано до суду першої інстанції доказів отримання у встановленому порядку дозволу на будівництво спірних об'єктів нерухомості та доказів прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а взагалі факту звернення позивача до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації.

Частиною 5 статті 376 Цивільного Кодексу України, передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, розглядаючи позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, господарський суд повинен перевірити, чи не порушує це прав і законних інтересів інших осіб, в тому числі суміжних землекористувачів, чи не створює самочинно збудоване майно загрози життю, здоров'ю людей, майну фізичних та юридичних осіб, іншим чином не порушує прав третіх осіб.

Проте, в порушення вказаних норм матеріального права місцевий господарський суд фактично ухилився від з'ясування та правової оцінки вказаних обставин, які мають істотне значення для справи, не звернув увагу на відсутність жодного погодження із суміжними землекористувачами, відсутність доказів відповідності даного приміщення будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

А так, судом першої інстанції не було з'ясовано не тільки відсутність заперечень суміжних землекористувачів, а також факт відсутності загрози життю, здоров'ю людей, зокрема й орендарів, майну фізичних та юридичних осіб, у зв'язку зі створенням даного самочинно збудованого майна.

На підставі чого, колегія суддів зазначає про недоведеність позивачем, а також не з'ясування господарським судом Сумської області факту відсутності порушення прав третіх осіб, що в свою чергу унеможливлює й відповідне визнання права власності.

Окрім цього, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наявний в матеріалах справи експертний висновок № 93 від 02 серпня 2010 року, в якому зазначається, що реконструкція в головному корпусі позивача, відповідає державним будівельним, санітарним і протипожежним нормам, прийняті конструктивні рішення, при виконанні будівельних робіт, забезпечують необхідну несучу спроможність будівлі.

Так наявність даного висновку експертного будівельно-технічного дослідження не позбавляє позивача необхідності в отриманні, у відповідності до положень законодавства, зареєстрованої Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами декларації про готовність об'єкта до експлуатації, з метою прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомості.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, особа звертається за захистом своїх прав або інтересів до осіб, які, на її переконання, ці права або інтереси порушують.

Нормою ст. 392 Цивільного кодексу України встановлена обов`язкова умова, за наявності якої власник майна може пред`явити позов про визнання за ним права власності, зокрема це не визнання його права власності особою, яка вказана відповідачем.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на положення ст. 392 Цивільного кодексу України, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

При цьому, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно вимог статті 392 Цивільного кодексу Україниє оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

Однак, позивач, звертаючись з позовом про визнання за ним права власності на об'єкт нерухомості, в порушення наведених норм, не надав суду жодних належних доказів порушення або оспорення його права власності на це майно відповідачем, як і не довів наявність самого суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво, суд фактично дозволив використовувати об'єкт, який не було визнано готовим для введення в експлуатацію, чим порушив встановлений порядок державного управління в сфері містобудування та архітектури.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10 про визнання за позивачем права власності прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ТОВ "Завод "Еко-продукт" задоволенню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, п.2 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Завод "Еко-продукт" задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 16 серпня 2010 року у справі № 8/61-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2017 року.

Головуючий суддя В.В.Россолов

Суддя П.В.Тихий

Суддя В.С.Хачатрян