Постанова № 64742601, 09.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р.Справа № 907/326/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 20.10.2016, №14/4-1507

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2016

у справі № 907/326/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», м. Ужгород

про стягнення суми 37688,02 грн., в тому числі 11962,67 грн. пені, 4709,80 грн. 3% річних, 21015,55 грн. інфляційних втрат,

представники сторін:

- від позивача ОСОБА_3,

- від відповідача ОСОБА_4

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам розяснено.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.10.2016 у даній справі апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у складі колегії суддів: Орищин Г.В. головуючий суддя, судді Данко Л.С., Кузь В.Л.

У звязку зі звільненням судді Кузя В.Л., розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 №735 на підставі ст.2-1 ГПК України, п.2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.2.7.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Львівському апеляційному господарському суді, призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у справі №907/326/16, якою визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Данко Л.С.

Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2016 у справі №907/326/16 (головуючий суддя Ремецькі О.Ф., судді Йосипчук О.С., Мокану В.В.) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі ПАТ «НАК «Нафтогаз України») про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (надалі ПАТ) «Закарпатгаз» 11962,67 грн. пені, 4709,80 грн. трьох відсотків річних та 21015,55 грн. інфляційних втрат за прострочення виконання зобовязань з оплати за договором купівлі-продажу природного газу №13-238-РО від 04.01.2013.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд зазначив, що настання обов'язку відповідача з оплати за спожитий газ, в силу погоджених сторонами умов договору, які визначають акти приймання-передачі як підставу розрахунку, прив'язується до моменту підписання вказаних актів. Судом було встановлено, що акти приймання-передачі природного газу за спірний період були підписані позивачем з порушенням строку, передбаченого пунктом 3.5 договору, а отже, його доводи про прострочення відповідачем свого грошового зобовязання за договором спростовуються тим, що це прострочення повязане з моментом реального підписання відповідних актів.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» оскаржило його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі позивач покликається, зокрема, на наступні обставини:

1) в матеріалах справи містяться акти приймання-передачі газу, що підписані обома сторонами, дата підписання актів вказана безпосередньо в тексті актів і немає підстав вважати, що акти були складені в інший день. Крім того, дата підписання актів не повязана з датою виникнення зобовязання, в даному випадку юридичне значення має сам факт поставки газу, оскільки право власності на газ перейшло до відповідача в пунктах-приймання передачі газу;

2) твердження відповідача про неотримання актів приймання-передачі газу є голослівними, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції ним не було надано для огляду журналу обліку вхідної кореспонденції;

3) відповідач повністю оплатив вартість поставленого газу, а доводи, що наводяться ним під час розгляду даної справи, мають на меті уникнення відповідальності за прострочення виконання грошового зобовязання.

ПАТ «Закарпатгаз» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечило доводи та вимоги апеляційної скарги, просило відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач, зокрема, наголосив на наступному:

1) газ є річчю, визначеною родовими ознаками, яка знаходиться в газотранспортній системі з газом інших власників та продавця; з огляду на нормативно закріплений НКРЕ порядок балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, встановити хто був власником природного газу, поставленого конкретному споживачу можливо лише на підставі актів приймання-передачі природного газу; процедура з надходження та реалізації газу вимагає належного оформлення актів приймання-передачі природного газу для встановлення точного обсягу поставленого газу від конкретного постачальника у певному місяці;

2) акти приймання-передачі природного газу є первинним бухгалтерськими документами, підтверджують факт здійснення господарської операції за місяць і є підставою для здійснення розрахунку між сторонами.

Згодом відповідач подав суду уточнені письмові пояснення (вх. №01-04/8268/16 від 16.11.2016) та додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№01-04/9042/16 від 15.12.2016), в яких зазначив, що:

1) у розподільні мережі ПАТ «Закарпатгаз» від газотранспортного підприємства на виході з магістральних газопроводів надходили обсяги газу, які: придбавались відповідачем за різними цінами у різних продавців для різних потреб; перебували у власності ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та інших постачальників та підлягали розподілу їхнім споживачам; розподілялися підрозділам газотранспортної організації для їхніх потреб; надходили поза правовими підставами і підлягали комерційному балансуванню по результатах місяця;

2) з цих підстав без наявності оригінала належно оформленого акта приймання-передачі газу відповідач не може знати від кого і по якій ціні і в яких обсягах ним було отримано газ;

3) станом на даний час у відповідача відсутні належним чином оформлені примірники актів приймання-передачі, у звязку з чим строк виконання зобовязання здійснити остаточний розрахунок за отриманий газ в нього не настав; оплати, які здійснював відповідач, слід вважати авансовими платежами за поставку планових обсягів газу;

4) з огляду на особливості здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу, ПАТ «Закарпатгаз» не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків по договору №13-238РО від 04.01.2013 у звязку з чим вина відповідача в простроченні платежів за спірним договором відсутня, а отже і відсутній склад правопорушення.

09.02.2017 ПАТ «Закарпатгаз» подало до Львівського апеляційного господарського суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України. У вказаному клопотанні відповідач повідомив, що 08.02.2017 він сплатив на рахунок ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 37688,02 грн. (в тому числі 11962,67 грн. пені, 4709,80 грн. трьох відсотків річних, 21015,55 грн. інфляційних втрат) та 1515,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Вказана обставина підтверджується копіями платіжних доручень від 08.02.2017 №293, №294, №295, №296 і, на думку відповідача, свідчить про те, що предмет спору у даній справі відсутній.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

04.01.2013 між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавецем) та ПАТ «Закарпатгаз» (покупецем) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-238-РО (а.с.22-27, том 1), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ виключно для подальшої реалізації релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для виробничо комерційної діяльності), які є кінцевими споживачами газу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору, визначено графік, згідно якого продавець передає покупцеві в 2013 році газ в обсязі до 2135тис. куб. м. газу.

Відповідно до п.п. 3.3.,3.4. договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобовязується повернути покупцеві один примірник оригіналу акту, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу споживачів покупця (п.4.1 договору).

З 10.07.2013 по 19.06.2015 між сторонами було укладено шістнадцять додаткових угод до договору №13-238-РО (а.с.28-47, том 1), якими змінювалась ціна газу, строки дії договору, порядок розрахунків тощо.

Додатковою угодою №2 від 31.12.2013 до договору купівлю-продаж природного газу № 13-238-РО від 04.01.2013 п. 6.1 договору викладено в редакції: Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу, а п. 7.2. договору, в редакції: У разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Додатковою угодою №3 від 28.04.2014 до договору купівлі-продажу природного газу № 13-238-РО від 04.01.2013, п. 6.1 договору викладено в редакції: Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами в національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 11 договору в редакції додаткової угоди №16 від 19.06.2015, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 1 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 30 червня 2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

На виконання умов договору у період з 31.10.2013 по 30.06.2015 продавець поставив, а покупець прийняв природний газ, на загальну суму 8080931,66 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 на суму 43641,84 грн., від 30.11.2013 на суму 76684,00 грн., від 27.12.2013 на суму 421146,73 грн., від 27.12.2013 на суму 374659,72 грн., від 27.12.2013 на суму 370578,01 грн., від 27.12.2013 на суму 182112,25 грн., від 27.12.2013 на суму 37397,10 грн., від 27.12.2013 на суму 17007,95 грн., від 27.12.2013 на суму 18184,66 грн., від 31.12.2013 на суму 313499,82 грн., від 31.01.2014 на суму 305052,97 грн., від 28.02.2014 на суму 345465,04 грн., від 31.03.2014 на суму 177588,71 грн., від 30.04.2014 на суму 20654,04 грн, від 30.04.2014 на суму 196799,90 грн., від 31.05.2014 на суму 47357,16 грн., від 30.06.2014 на суму 57243,54 грн., від 31.07.2014 на суму 27740,27 грн., від 31.08.2014 на суму 17414,56грн., від 30.09.2014 на суму 16698,32 грн., від 31.10.2014 на суму 51922,73 грн., від 30.11.2014 на суму 191314,26 грн., від 31.12.2014 на суму 994361,22 грн., від 31.01.2015 на суму 1235803,38 грн., від 28.02.2015 на суму 1153353,96 грн., від 30.03.2015 на суму 1016185,98 грн., від 30.04.2015 на суму 224065,44 грн., від 31.05.2015 на суму 62895,80грн., від 30.06.2015 на суму 56014,20 грн. (а.с.48-78, том 1).

Факт сплати відповідачем вказаної суми заборгованості підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про операції та довідкою про сальдо за період з 01.01.2013 по 30.09.2015 (а.с.79, 80-82, том 1).

У звязку з тим, що відповідач здійснив оплату за спожитий природний газ з порушенням строків, визначених умовами договору, позивач, керуючись статтею 625 ЦК України та пунктом 7.2 договору, звернувся з позовом до Господарського суду Закарпатської області, в якому просить стягнути з відповідача 11962,67 грн. пені, 4709,80 грн. трьох відсотків річних та 21015,55 грн. інфляційних втрат, відповідно до долучених ним до матеріалів справи розрахунків (а.с. 9-21, том 1).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду слід скасувати, виходячи з наступного:

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Приписами частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, пунктом 6.1. договору визначено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень 6.2 договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі.

Як було зазначено вище, в подальшому цей пункт викладався в нових редакціях на підставі додаткової угоди №2 від 31.12.2013 та додаткової угоди №3 від 28.04.2014, якими також передбачалась необхідність оплати за газ шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та встановлювалось, що у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки (реалізації) газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу (за розрахунковий місяць).

Таким чином, виходячи з умов договору та норм чинного законодавства, колегія суддів вважає, що настання обов'язку покупця (відповідача) оплатити товар (газ) не ставиться в залежність від моменту повернення йому підписаного продавцем одного примірника акта приймання-передачі газу.

Відповідно до частини 2 статті 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Тобто, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора лише у разі неможливості виконання боржником свого обов'язку до вчинення кредитором відповідних дій.

З матеріалів справи вбачається, що всі акти приймання-передачі газу, які складені відповідачем та підписані двома сторонами датовані останнім днем кожного місяця поставки газу (окрім актів за період з січня по вересень 2013 року, які датовані 27 грудня 2013 року) і в них вказані обсяги та вартість газу, переданих позивачем та прийнятих відповідачем в кожному місяці.

Докази того, що на момент настання строку оплати газу відповідач заперечував проти його обсягів чи вартості (вказаних в актах приймання - передачі газу) в матеріалах справи відсутні, як і відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача з вимогою про повернення йому підписаних актів. Неповернення актів позивачем не змінює встановленого договором: строку оплати за газ, проведення остаточних розрахунків, а також не відстрочує виконання цього обов'язку.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого господарського суду про те, що настання обов'язку з оплати спожитого газу прив'язується до моменту підписання вказаних актів.

Вказаним також спростовуються доводи, наведені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до нього про те, що строк виконання зобовязання здійснити остаточний розрахунок за отриманий газ в нього не настав та про те, що оплати, які здійснював відповідач, слід вважати авансовими платежами за поставку планових обсягів газу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом п.п. 6.1, 7.2 договору сторони передбачили, що у разі, якщо до 20 числа місяця, наступного за місяцем закінчення строку дії договору в частині поставки газу, покупець не здійснить повну оплату фактично отриманого за договором природного газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданих позивачем довідок про операції та про сальдо за період з 01.01.2013 по 30.09.2015, оплату за природний газ за спірний період відповідач здійснював з порушенням строків, встановлених п.6.1 договором. Вказана обставина не заперечується відповідачем та вірно відображена в розрахунках сум пені в розмірі 11962,67 грн., 3% річних в розмірі 4709,80 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 21015,55 грн.

Більш того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач оплатив вищезазначені суми на рахунок позивача в повному обсязі, що підтверджується наданими ним копіями платіжних доручень №293, №295, №296 від 08.02.2017, чим фактично визнав їх.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин рішення Господарського суду Закарпатської області у даній справі підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо у ній відсутній предмет спору.

Пунктом 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У звязку з добровільною оплатою відповідачем сум, які є предметом даного судового розгляду, колегія суддів вважає, що провадження у даній справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Судові витрати під час розгляду справи місцевим господарським судом та перегляду рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.

Оскільки відповідачем на підставі платіжного доручення №294 від 08.02.2017 було перераховано позивачу 1515,80 грн. в рахунок погашення судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише сума судового збору за розгляд справи в місцевому господарському суді.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задоволити частково.

Рішення Господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2016 у справі №907/326/16 скасувати. Провадження у справі №907/326/16 припинити.

Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» (88015, м.Ужгород, вул.Погорєлова, 2, ідентифікаційний код 05448610) на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м.Київ, вул. Б.Хмельницького,6, ідентифікаційний код 20077720) 1378,00 грн. судового збору за розгляд справи у місцевому господарському суді.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко