Постанова № 64742570, 01.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2017 р. Справа№ 910/18553/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Смірнової Л.Г.

Жук Г.А.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Алмаз В.В., дов. № 01/44-958Д від 21.12.2016р.

Калініна М.В., дов. № 01/44-948Д від 21.12.2016р.

від відповідача: Лихота А.В., дов. № 2593 від 04.11.2016р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

скаргу Державного підприємства "Енергоринок"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.12.2016 року

у справі № 910/18553/16 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Публічного акціонерного товариства "Українська

залізниця"

про стягнення 47 612,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору купівлі-продажу електричної енергії № 4300/02 від 22.11.2007 у розмірі 47 612,17 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2016р. у справі № 910/18553/16 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, Державне підприємство "Енергоринок" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду: головуючий суддя Мартюк А.І., судді Смірнова Л.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Смірнова Л.Г., Жук Г.А. прийнято апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" у справі № 910/18553/16 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.02.2016 року.

17.01.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли доповнення до апеляційної скарги.

17.01.2017р. через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016р. у справі № 910/18553/16 без змін.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

22.11.2007 між Державним підприємством "Енергоринок" та Державним підприємством "Донецька залізниця" укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №4300/02.

Згідно з додатковою угодою від 30.11.2015 №11717/01 до зазначеного договору, правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) ДП "Донецька залізниця" за договором, є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до п.2.1 розділу 2 договору ДПЕ зобов'язується продавати, а ЕК зобов'язується купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.

Згідно з п.4.1 договору ЕК надає до ДПЕ повідомлення про замовлене добове (по годинах) та місячне (по годинах) споживання електроенергії, повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ, а також інформацію про замовлений обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ по всіх постачальниках електроенергії на території ліцензованої діяльності ЕК.

Відповідно до абз. 3 п.4.1.1 договору повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії з ОРЕ надається ЕК до ДПЕ факсимільним зв'язком за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК. Оригінал наданого повідомлення надсилається ЕК рекомендованим листом протягом трьох діб. В повідомленні про місячні обсяги купованої електроенергії обов'язково зазначається замовлений обсяг електроенергії (кВт. год.) на місяць в цілому та вартість замовленого обсягу купівлі електроенергії (грн.), а також розміри оплати по декадах або етапах.

Згідно з п. 4.15 договору в разі необхідності ЕК може скорегувати замовлений обсяг купівлі електроенергії. Для здійснення корегування замовленого обсягу ЕК до 15 числа розрахункового місяця повторно надає до ДПЕ факсимільним зв'язком скореговане повідомлення про місячні обсяги купованої електроенергії за підписом керівника та головного бухгалтера ЕК і скріплене печаткою ЕК за такою ж формою, як повідомлення, що надається відповідно до п.4.1.1 цього Договору. Оригінал скорегованого повідомлення надсилається ЕК рекомендованим листом протягом трьох діб.

В обгрунутування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не скористався наданим йому згідно з п. 4.15 договору правом і не скоригував замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії у позивача.

На виконання пункту 4.1.1 договору відповідач надав позивачу повідомлення від 31.12.2015 №1 на замовлений в січні 2016 року обсяг купівлі електричної енергії на Оптовому ринку електричної енергії України, яким на січень 2016 року замовив у ДП "Енергоринок" 38 066 359 кВт.г. електричної енергії.

Згідно з п.4.10 договору ДПЕ надсилає ЕК поштою до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим, Акт купівлі-продажу електроенергії, підписаний зі свого боку у двох примірниках, а відповідно до п.4.11 Договору ЕК в триденний термін після отримання Актів купівлі-продажу зі свого боку підписує їх у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою.

На виконання умов пунктів 4.10, 4.11 договору сторони підписали акт купівлі - продажу електроенергії за січень 2016 року, в обсязі 42 286 811 кВт.г..

Згідно з п.7.4.4 договору, з урахуванням змін додаткової угоди від 23.01.2009 № 3/5290/01, ДП "Енергоринок" має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого (відповідно до повідомлення на замовлений місячний обсяг купівлі електроенергії згідно з п.4.1.1 цього Договору з врахуванням п.4.15 цього Договору) на величину, що перевищує 5,0%, нарахувати ЕК штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Позивач зазначив, що у зв'язку з відхиленням у січні 2016 року фактичного обсягу купівлі електричної енергії за розрахунковий місяць від замовленого на 11,09%, ДП "Енергоринок", на підставі п.7.4.4 договору, пред'явило відповідачу претензію від 09.03.2016 №03/32-2522 (512/32) (далі - претензія) про сплату 47 612,17 грн. штрафу, що обґрунтовувався відповідним розрахунком.

26.04.2015р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо особливостей регулювання відносин у сфері енергетики на території проведення антитерористичної операції» №284-УІІІ.

Відповідно до ч. 4 ст.23 Закону України «Про електроенергетику» особливості регулювання правових, економічних та організаційних відносин, пов 'язаних з продажем електричної енергії з оптового ринку електричної енергії України на тимчасово окуповану територію та на територію, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, а також відносин, пов 'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням, купівлею, продажем і використанням електричної енергії на тимчасово окупованій території та на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, встановлюються Кабінетом Міністрів України...».

На виконання вищезазначених вимог Закону, прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» (далі - Постанова КМУ №263).

Відповідно до п.1 Постанова КМУ №263 установити, що: купівля та продаж з 1 травня 2015 року електричної енергії, переміщеної з території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), на іншу територію України (далі - контрольована територія) та/або з контрольованої території на неконтрольовану територію (далі - різниця перетоків електричної енергії), здійснюється на контрольованій території оптовим постачальником електричної енергії та на неконтрольованій території суб'єктами господарювання, що здійснюють виробництво електричної енергії на електроустановках, розташованих на неконтрольованій території та визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості (далі - виробники електричної енергії, що провадять діяльність на неконтрольованій території), та/або публічним акціонерним товариством «ДТЕК Донецькобленерго» у Донецькій області і Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» у Луганській області.

Відповідно до ч.2 п. 8 Постанови КМУ №263 оптовий постачальник, яким є ДП «Енергоринок»: «Не здійснює продажу електричної енергії енергопостачальникам, що провадять діяльність на неконтрольованій території, у точках обліку електричної енергії, визначених Міністерством енергетики та вугільної промисловості».

Отже, враховуючи постанову КМУ №263, з 01.05.2015 ДП «Енергоринок» здійснює продаж електричної енергії на контрольованій території і винятково постачальникам електричної енергії, що працюють на контрольованій території.

При цьому, крім ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» (як постачальника електричної енергії по території Донецької області) та ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» (як постачальника електричної енергії по території Луганської області), жоден інший постачальник електричної енергії, що купує електричну енергію на оптовому ринку електричної енергії України (далі - ОРЕ України) з 01.05.2015 не має права на здійснення зазначеної діяльності на непідконтрольній території (території АТО), що в повній мірі стосується і ПАТ «Українська залізниця».

Як підтверджується матеріалами справи, ПАТ «Українська залізниця» створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200.

Судом встановлено, що відповідач є правонаступником ДП «Донецька залізниця» щодо прав та обов'язків за договором купівлі-продажу електричної енергії від 22.11.2007 №4300/02 та розпочав свою діяльність з 01.12.2015, що свідчить, що у січні 2016 року ПАТ «Українська залізниця», як постачальник електричної енергії, що працює на ОРЕ України, в силу приписів зазначеної Постанови КМУ №263, не мало права на здійснення діяльності з постачання електричної енергії на непідконтрольній території, у тому числі і використовувати технічні засоби обліку, що залишились на цій території.

В матеріалах справи не міститься жодного доказу, що підтверджує наявність у відповідача права на здійснення постачання електричної енергії на неконтрольованій території; доказів що ПАТ «Укрзалізниця» фактично здійснювало відповідну діяльність з постачання електричної енергії на тій території; доказів що ПАТ «Укрзалізниця» виконувало свої зобов'язання за Договором на тій території; або ж, використовувало дані приладів обліку електричної енергії з непідконтрольної території. Так само, це стосується і Ліцензії ДП «Донецька залізниця» від 29.01.2009 № 399881 (як доказу ліцензійної діяльності регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» по території діяльності ДП «Донецька залізниця»), яка, з огляду на Постанову КМУ №263, не надавала відповідачу права на постачання електричної енергії на території АТО, оскільки даною ліцензією не може змінюватись встановлений Постановою КМУ правовий режим купівлі-продажу/постачання електричної енергії з/на неконтрольовану територію.

Що стосується Сертифікату ТПП від 09.12.2014 №2120 (далі-Сертифікат), що належав ДП «Донецька залізниця» і підтверджує обставини форс-мажору на неконтрольованій території (території АТО), та, як зазначає суд першої інстанції, що ПАТ «Українська залізниця» у січні 2016 року не могло виконувати свої зобов'язання за Договором саме через обставини форс-мажору на території АТО, колегія суддів не погоджується з таким висновком, в силу Постанови КМУ №263 та зазначає наступне.

Зазначеним Сертифікатом, як і фактами, встановленими у рішенні Господарського суду Донецької області від 15.03.2016 у справі №905/2507/15, на які посилається місцевий суд, підтверджувалися обставини неможливості виконувати свої зобов'язання за Договором з підстав форс-мажору саме ДП «Донецька залізниця» в період: листопад, 2014 року, січень, березень, квітень 2015 року, що мав місце до прийняття Постанови КМУ №263, якою змінено порядок здійснення діяльності оптовому ринку електричної енергії України, шляхом видокремлення із зазначеного ринку непідконтрольної території. В той же час, у даній справі розглядається порушення Відповідачем своїх зобов'язань за період; січень 2016 року, тобто за період, що виник після прийняття зазначеної Постанови КМУ №263.

Таким чином, місцевий суд не звернув уваги, що на відміну від ДП «Донецька залізниця», яке фактично знаходилось, здійснювало свою ліцензійну діяльність та виконувало свої зобов'язання за Договором на території АТО, ПАТ «Українська залізниця», у січні 2016 року, фактично знаходилось (підтверджується даними ЄДР та Статутом відповідача), здійснювало зазначену ліцензійну діяльність і виконувало свої зобов'язання за цим же Договором, але на підконтрольній українській владі території.

Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-УІІ, цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють відповідну діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підаприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де провадилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Враховуючи, що у січні 2016 року відповідач не знаходився, не здійснював купівлі-продажу/постачання електричної енергії на території АТО, та те, що спірне зобов'язання у даній справі виникло не з кредитного договору і не з договору позики, цей Закон не міг бути застосований до спірних правовідносин, що вказує на порушення судом даного Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

За приписами ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або належне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов 'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності...».

Відповідно до п. 9.3 ст. 9 Договору настання обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджуються сторонами відповідними рішеннями Президента України; рішеннями Кабінету Міністрів України; Торгово-промисловою палатою України; висновками інших органів, уповноважених згідно з законодавством засвідчувати обставини форс-мажору.

Згідно з ст.9.4 Договору потерпіла Сторона негайно дає повідомлення другій стороні про виникнення такої події, що оголошується форс-мажорною і, якомога швидше, подає інформацію про вжиті заходи щодо усунення наслідків цієї події.

Відповідно до п.9.2 Договору при настанні обставин форс-мажору сторони звільняються від виконання зобов'язань за цим Договором на термін дії форс-мажорних обставин і усунення їх наслідків.

Крім того, в матеріалах справи не містяться докази, що підтверджували б настання у січні 2016 року обставин форс-мажору на контрольованій території; а саме, доказів, що ПАТ «Українська залізниця» повідомляло ДП «Енергоринок» про настання таких обставин; доказів про вжиття ПАТ «Українська залізниця» щодо усунення обставин форс-мажору; доказів, що внаслідок обставин форс-мажору сторони припинили виконувати свої зобов'язання за Договором.

Судом встановлено, що у січні 2016 року сторони Договору продовжували виконувати свої зобов'язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання п. 4.1.1 Договору, ПАТ «Українська залізниця» надано ДП «Енергоринок» повідомлення від 31 грудня 2015 року №1 на замовлений у січні 2016 року обсяг купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії України, яким на спірний період замовлено 38 066 359 кВт.г. електричної енергії.

На виконання умов п.п. 4.10, 4.11 Договору сторони підписали акт купівлі-продажу електроенергії за січень 2016 року, в обсязі 42 286 811 кВт.г.. Зазначений Акт підписано сторонами без розбіжностей щодо купованих обсягів електричної енергії, що свідчить про наявні у відповідача можливості здійснювати комерційний облік купленої/поставленої електричної енергії на контрольованій території засобами такого контролю, що розміщені на цій же території.

Відповідно до п.4.3 ст.4 Договору в разі відсутності системи комерційного обліку електричної енергії (так званої АСКОЕ), до її установки, ПАТ «Українська залізниця» зобов'язане здійснювати погодинний розподіл (облік) електричної енергії з використанням даних оперативно-інформаційного комплексу.

Враховуючи саму неможливість, в силу Постанови КМУ №263, використання на непідконтрольній території АСКОЕ ДП «Донецька залізниця», відповідач у січні 2016 року, був зобов'язаний здійснювати облік купованої електричної енергії за допомогою лічильників, інших систем обліку електричної енергії, які є у нього на контрольованій території, що місцевим судом не було враховано при розгляді даного спору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Українська залізниця», у січні 2016 року, порушило взяте на підставі Договору зобов'язання не відхилятись від замовленого на розрахунковий місяць обсягу електричної енергії на величину, що перевищує 5%, відхилившись фактично на 11 %, що підтверджено даними повідомлення від 31 грудня 2015 року №1 та даними акту купівлі-продажу електричної енергії за січень 2016 року і вбачається з різниці фактично купованого та замовленого обсягів електричної енергії.

Згідно з п.7.4.4 Договору з урахуванням змін додаткової угоди від 23.01.2009 №3/5290/01, ДП «Енергоринок» має право в разі відхилення фактичного обсягу купівлі електричної енергії ЕК за розрахунковий місяць від замовленого на величину, що перевищує 5%, нарахувати відповідачу штраф у розмірі 1% від вартості різниці між фактичним та замовленим обсягом електричної енергії.

Крім того, ПАТ «Українська залізниця» і ДП «Донецька залізниця» є різними підприємствами, місцевий суд відмовляючи ДП «Енергоринок» у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Українська залізниця», послався на обставини, встановлені щодо ДП «Донецька залізниця», яке не є відповідачем у даній справі, ніколи не приймало в ній участі (що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами), за даними ЄДР взагалі знаходиться в стані припинення на території АТО.

При цьому, зв'язок ПАТ «Українська залізниця» з ДП «Донецька залізниця» полягає тільки у тому, що ПАТ «Українська залізниця» створено на базі ДП «Донецька залізниця» і є правонаступником усіх прав та обов'язків останнього, у тому числі і за Договором.

Втім, законодавством не передбачено, що до правонаступника, крім прав та обов'язків, так само переходять і всі фактичні обставини (умови) діяльності у яких перебувала особа до моменту переходу до її правонаступника зазначених прав та обов'язків.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки приймаючи оскаржуване рішення, суд належним чином не з'ясував всіх обставин, зокрема правового статусу сторін після прийняття Постанови КМУ №263, що і призвело до прийняття незаконного рішення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційна скарга Державного підприємства "Енергоринок" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016р. у справі № 910/18553/16 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Енергоринок" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2016р. у справі № 910/18553/16 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 4007515) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) штраф у розмірі 47 612,17 грн.

5 Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ЄДРПОУ 4007515) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, ЄДРПОУ 21515381) судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1450,00 грн. та судовий збір в сумі 1595,00 грн. за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи № 910/18553/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

8. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.Г. Смірнова

Г.А. Жук