Постанова № 64742529, 14.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р.Справа № 914/2415/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівБонк Т.Б.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, за вих. № 14-11-07878 від 05.12.2016р. (вх.№ЛАГС 01-05/5772/16 від 08.12.2016р.)

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 15.11.2016р.

у справі№ 914/2415/16

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Самбірагротехмаш (надалі ТзОВ Самбірагротехмаш), м. Самбір, Львівська область

про відшкодування збитків

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 представник (довіреність № 18-11-00004 від 03.01.2017р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід суддів та клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу від сторін не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.11.2016р. у справі №914/2415/16 (суддя Долінська О.З.) в задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків в розмірі 618 715,00 грн. відмовлено повністю. Стягнуто з регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області на користь спеціального фонду Державного бюджету України 9 280,73 грн. судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Львівської області.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не доведено ні факту існування та порушення господарського зобовязання відповідачем, ні факту порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків згідно зі ст. 224 ГК України), оскільки позивачем не подано доказів передачі майна відповідачу на умовах будь-якого договору, в т.ч. на умовах договору зберігання. Крім того, позивачем не доведено виконання ним самим вимог Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, стосовно порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства.

Господарським судом встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 322 ЦК України (згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом) не виконував покладені на нього обовязки зі здійснення управління державним майном, протягом багатьох років не вчиняв дій з інвентаризації майна, у звязку з чим не виявив своєчасно фактів його пошкодження та викрадення, а відповідно понесених збитків.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі зясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необєктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що факт втрати державного майна, що є предметом спору, зафіксовано лише 19.09.2013р. в акті огляду державного майна - зони відпочинку, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ВАТ "Самбірське РТП "Агротехсервіс" (перереєстрованого у ВАТ "Самбірагротехмаш") та перебуває на балансі відповідача. Отже, позивач звернувся з даним позовом в межах строку позовної давності.

Згідно протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 08.12.2016р. дану справу розподілено до розгляду судді-доповідачу ОСОБА_3, склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2016р. поновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 10.01.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 10.01.2017р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.02.2017р.

Представник позивач в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить суд рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

У процесі приватизації Самбірського орендного ремонтно-транспортного підприємства регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області створено відкрите акціонерне товариство Самбірського ремонтно-транспортного підприємства "Агротехсервіс". До статутного капіталу створеного ВАТ не увійшло майно, щодо якого встановлено пільги, зокрема - зона відпочинку у складі таких обєктів: головного корпусу, фінських будинків (3 шт.), вежі Рожновського, надвірних споруд, їдальні, павільйону, огорожі, ставка (3 шт.), що перебувають на балансі ТДВ "Самбірагротехмаш".

Наведене підтверджується актом оцінки вартості майна орендного підприємства, затвердженим начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 28.12.1995р., а також планом приватизації Самбірського ремонтно-транспортного підприємства "Агротехсервіс", затвердженим начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області 29.12.1995р. (а.с. 12-18).

З огляду на викладене вище, вказані обєкти є обєктами права державної власності, що перебувають у сфері управління регіонального відділення та знаходяться на балансі відповідача.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління обєктами державної власності", обєктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів.

Приписами ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення приймають рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, перебуває на їх балансі.

Відповідно до п. 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства економіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі" від 19.05.1999р. № 908/68, господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних фондів у процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Регіональне відділення, відповідно до наказу Фонду державного майна України Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі від 09.06.1999р. № 1077, організовує систематичний контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

На виконання наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області "Про вжиття заходів РВ ФДМУ по Львівській області за результатами подання органів прокуратури" від 09.09.2013р. № 64/вн та листа Фонду державного майна України по Львівській області від 10.09.2013р. № 10-25-11426 (а.с. 19-20), працівниками регіонального відділення здійснено огляд державного майна, результати якого вказані в акті від 19.09.2013р. огляду державного майна - зони відпочинку, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ВАТ "Самбірське РТП "Агротехсервіс" (перереєстрованого у ВАТ "Самбірагротехмаш") та перебуває на балансі відповідача (а.с. 21).

Зокрема, в акті зафіксовано, що на момент огляду обєкти зони відпочинку, а саме: головний корпус - відсутній; фінські будинки (3 шт.) - відсутні; вежа Рожновського - відсутня; надвірні споруди - відсутні; ставки (3 шт.) - відсутні; огорожа - відсутня; - їдальня - відсутня; - павільйон відсутній. Наявні лише залишки фундаменту, що вкритий облицювальною плиткою. Дно колишніх ставків поросло травою та кущами.

Пунктом 3 наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області "Про затвердження акта огляду державного майна - зони відпочинку, яка в процесі приватизації не увійшла до статутного капіталу ВАТ "Самбірське РТП "Агротехсервіс" (перереєстровано у ВАТ "Самбірагротехмаш")" наказано відділу з питань управління державним майном з метою визначення розміру збитків, що призвели до завдання майнової шкоди державі, провести відповідну роботу щодо встановлення факту нестачі, знищення, псування державного майна та забезпечити надання відділу оцінки вихідних даних для здійснення оцінки розміру збитків відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2013р. № 1891 (а.с. 22).

Наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області "Про затвердження акту оцінки збитків, які завдано державі внаслідок розкрадання (знищення)" від 09.10.2013р. № 01382 затверджено акт оцінки збитків, які завдано державі, в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області внаслідок розкрадання (знищення) майна: зони відпочинку у складі таких обєктів: головного корпусу, фінських будинків (3 шт.), вежі Рожновського, надвірних споруд, їдальні, павільйону, огорожі, ставків (3 шт.), що перебувають на балансі ТДВ "Самбірагротехмаш" (м. Самбір, вул. Т.Шевченка, 55), вартістю 618 715,00 грн. (а.с. 23-24).

15.10.2013р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області скерувало на адресу голови комісії з припинення ТДВ "Самбірагротехмаш" лист №11-13-07280, в якому пропонувало у добровільному порядку сплатити нараховану суму збитків 618 715,00 грн. до Державного бюджету України (а.с. 25).

Однак, відповідач в добровільному порядку збитки в розмірі 618 715,00 грн. до Державного бюджету України не оплатив, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про управління обєктами державної власності", обєктами управління державної власності є державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів.

Приписами ст. 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" та ст. 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що Фонд державного майна України та його регіональні відділення приймають рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських організацій, перебуває на їх балансі.

Позовні вимоги ґрунтуються на нормах Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, згідно з якими функції з управління обєктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна та його регіональні відділення, а господарські товариства, на балансі яких перебуває державне майно, яке не ввійшло до статутних фондів в процесі приватизації, несуть відповідальність за збереження такого майна відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, управління обєктами, які не увійшли до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, здійснює Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Зі змісту пп. 1.3, 1.4 п. 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, вбачається, що управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства.

Способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є такими:

здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про Державну програму приватизації" та інших нормативно-правових актів;

передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998р. №1482;

передача майна господарським товариствам на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пп. 1.4.1 п. 1 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999р. №908/68, при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п. 1.4.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757 "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації" встановлено, що переліки акціонерних товариств, на яких має проводитись інвентаризація державного майна, затверджуються наказами Міністерства економіки.

Відповідно до п. 4 Положення про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757, рішення про проведення інвентаризації приймають засновники відповідних акціонерних товариств у місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку акціонерних товариств, на яких проводиться інвентаризація.

Проаналізувавши вищенаведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довів належними і допустимими доказами виконання власних зобовязань щодо управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств; виконання порядку управління державним майном, який полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна в межах чинного законодавства; не подав доказів вибору способу управління вказаним державним майном, у т.ч. передачі державного майна відповідачу на умовах будь-якого договору, в т.ч. на умовах договору зберігання; не подав доказів створення інвентаризаційної комісії в порядку, передбаченому Положенням про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997р. №757 (згідно з яким обовязок проведення інвентаризації покладається на засновників відповідних акціонерних товариств, які в місячний термін після отримання затвердженого Міністерством економіки переліку акціонерних товариств, на яких проводиться інвентаризація, приймають рішення про проведення інвентаризації).

Таким чином, позивачем не доведено ні факту існування та порушення господарського зобовязання відповідачем, ні факту порушення встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності (що є підставою для відшкодування збитків згідно зі ст. 224 ГК України), оскільки позивачем не подано доказів передачі майна відповідачу на умовах будь-якого договору, в т.ч. на умовах договору зберігання.

Стаття 322 ЦК України зобовязує власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в порушення вимог ст.322 ЦК України (згідно з якою власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом) не виконував покладені на нього обовязки зі здійснення управління державним майном, протягом багатьох років не вчиняв дій з інвентаризації майна, у звязку з чим не виявив своєчасно фактів його пошкодження та викрадення, а відповідно понесених збитків.

Також, в матеріалах справи наявний акт про пожежу від 01.06.1999р., з якого вбачається, що 01.06.1999р. внаслідок грозового розряду пожежею знищено два фінансових будинки бази відпочинку і прямі збитки від пожежі встановлені в сумі 5 297 крб. (а.с. 146-147). Проте, при зверненні позивача до суду з даним позовом, вказані фінські будівлі включені в розрахунок суми по стягненню збитків з відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено як наявність причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю відповідача та завданими збитками, так і самого факту понесення позивачем збитків у заявленому до стягнення розмірі. Відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с. 93-95).

Позивач стверджує, що про фактичну відсутність зазначеного майна йому стало відомо у вересні 2013 році внаслідок проведеного огляду наявності державного майна, яке перебуває на балансі ТзОВ Самбірагротехмаш (у зазначений період ТДВ Самбірагротехмаш).

Проте, колегія суддів не погоджується з такою думкою позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2012р. позивач листом №11-43-03002 звернувся до ТДВ Самбірагротехмаш (назва відповідача на той час), в якому зобов'язав товариство проінформувати регіональне відділення ФДМУ по Львівській області про результати вжитих заходів щодо факту відсутності об'єктів (будівель і споруд) зони відпочинку в с. Чуква та надати відповідні документи (а.с. 96-97).

Окрім того, у вказаному листі позивач зазначив, що йому відомо про результати проведеної відповідачем інвентаризації станом на 31.08.2004р. згідно яких зафіксовано факт відсутності об'єктів зони відпочинку в с. Чуква.

Також в матеріалах справи міститься акт перевірки господарського товариства ВАТ Самбірське РТП Агротех-сервіс на предмет збереження, утримання та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства в процесі приватизації та перебуває на його балансі від 20.06.2001р., складеного і підписаного представниками як відповідача, так і позивача (ОСОБА_5, ОСОБА_6), де зазначено в п. 5.1. - 5.8., що обєкти зони відпочинку в с. Чуква відсутні, тобто позивач знав про відсутність цих обєктів ще 20.06.2001р. (а.с. 139).

Також відповідачем долучено переписку із позивачем (лист ТДВ Самбірагротехмаш від 05.10.2012 року №54, лист РВ ФДМ України по Львівській області від 28.09.2012 року №11-13-05500), лист Самбірського РВ УМВС України у Львівській області від 04.07.2001 року, адресований позивачу і відповідачу, які підтверджують те, що позивачу було відомо про пошкодження і втрату майна ще до 2013 року (а.с. 137-138).

Таким чином, позивачу було відомо ще до 19.09.2013 року про факт відсутності об'єктів зони відпочинку у с. Чуква, які не увійшли до статутного фонду відповідача, але перебувають на його балансі, що підтвердження доказами у справі.

Строк позовної давності щодо вимоги позивача про відшкодування збитків почав свій перебіг ще у 2012 році та закінчився з огляду на диспозицію ст. 257 ЦК України у 2015 році.

При цьому для визначення моменту з якого необхідно відраховувати перебіг строку позовної давності, як за основу взятий лист Регіонального відділення ФДМУ по Львівській області від 31.05.2012р. за № 11-43-03002, хоча факт відсутності майна позивачу було відомо ще раніше, як вбачається із матеріалів справи.

До господарського суду позов пред'явлений 19.09.2016р., тобто поза межами строку позовної давності.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про поважність причин пропущення позовної давності.

З огляду на те, що вимоги заяви ТзОВ Самбірагротехмаш про застосування позовної давності є обґрунтованими, факт спливу позовної давності може бути самостійною підставою для відмови у позові.

Однак, враховуючи, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в звязку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, відповідно заява відповідача про застосовування спливу позовної давності до задоволення не підлягає.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеній нормі права, не подано доказів, які б підтвердили факти, наведені в позовній заяві, а доводи, зазначені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Львівської області від 15.11.2016р. у справі № 914/2415/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (адреса: 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20823070) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів-УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача - 38007620, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача -825014, рахунок отримувача 31216206782006, код класифікації доходів бюджету - 22030101) судовий збір в розмірі 10208,80 грн. за подання апеляційної скарги.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

4.Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддяКравчук Н.М.

судді Бонк Т.Б.

ОСОБА_1