Рішення № 64742277, 13.02.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 р. Справа № 909/1169/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Тверська, 5, м.Київ, 03680 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", пр.Дмитра Яворницького, буд. 108, м.Дніпро, 49602

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон-Плюс", вул. Окружна, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

про стягнення заборгованості в сумі 65770,00 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1-юрисконсульт 2 категорії, довіреність від 25.10.16р.

від відповідача: ОСОБА_2- адвокат, посвідчення № 667 від 20.11.08р., угода від 13.02.17р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 65770 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 26.12.16р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.01.17р. Ухвалою суду від 24.01.17р. відкладено розгляд справи на 13.02.17р.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав, в обгрунтування позовних вимог посилається, що за неправильно зазначену відповідачем у накладній адресу одержувача, йому нараховано штраф у п"ятикратному розмірі від провізної оплати згідно ст.118 Статуту залізниць України.

Представник відповідача заперечував проти позову, вважає, що накладення штрафу є неправомірним через відсутність вини відповідача, оскільки код одержувача ним зазначено вірно, а тому в позові просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку всім доказам, які мають значення для справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

У червні 2016 року зі станції ОСОБА_3 залізниці Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон-Плюс" здійснило відправку вагону №62253828 згідно накладної №37220175 на станцію Вільногірськ Придніпровської залізниці. При оформленні накладної відповідачем вказано найменування одержувача: ТОВ "Вільногірське скло", адресу одержувача: м.Вільногірськ, Дніпропетровська область, код одержувача: 6870. Однак, на станції призначення виявлено, що адреса одержувача, зазначена у накладній №37220175 не відповідає коду 6870. Станцією призначення Вільногірськ на станцію відправлення ОСОБА_3 було відправлено телеграми №349 від 21.06.16 про уточнення адреси одержувача у накладній №37220175. В свою чергу зі станції відправлення ОСОБА_3 на станцію призначення Вільногірськ надійшов факс-відповідь №98 щодо виправлення адреси у накладній. На підставі вказаного факсу-відповіді та договору "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" на станції призначення Вільногірськ Придніпровської залізниці у накладній №37220175 зроблено виправлення адреси вантажоодержувача, а саме: з невірної м.Вільногірськ, Дніпропетровська область на вірну м.Вільногірськ, вул.Промислова,31.

Факт неправильного зазначення відправником адреси одержувача вантажу засвідчено актом загальної форми №102 від 21.06.16 (а.с.10).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обовязки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обовязковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Відповідно до ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Згідно зі ст. 129 Статуту залізниць України для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничних перевезень складаються комерційні акти або акти загальної форми. Порядок складання актів загальної форми та комерційних актів встановлено Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що вантажовідправником заповнюються відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема щодо "Одержувача вантажу", де зазначаються точне й повне найменування особи - відправника вантажу та його цифровий код. Згідно з п. 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Таким чином, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним адреси одержувача.

Стаття 122 Статуту встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

При цьому, неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість у накладній, оскільки й неправильне зазначення адреси вантажоодержувача вважається окремим порушенням. При застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки.

На підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у залізничній накладній адреси вантажоодержувача позивачем відповідачу правомірно нарахований штраф у сумі 65770 грн. (провізна плата від станції ОСОБА_3 залізниці до станції Вільногірськ Придніпровської залізниці: 13154 грн. х 5).

Відповідно до п.3.15 Роз'яснення Президії Вищого Господарського Суду України від 29.09.08 р. № 04-5/225 "Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" при застосуванні ст.118 Статуту залізниць України слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Враховуючи викладене, суд вважає заперечення відповідача безпідставними, а вимогу позивача щодо стягнення 65770 грн. штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1,2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1378 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 24, 37, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, ст.ст. 11, 202, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон-Плюс" про стягнення заборгованості в сумі 65770 грн. задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Опрон-Плюс" (вул. Окружна, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, код ЄДРПОУ 37521355) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м.Київ, 03680, код ЄДПРОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр.Дмитра Яворницького,108, м.Дніпро,49602, код ЄДРПОУ ВП:40081237) - 65770 (шістдесят п"ять тисяч сімсот сімдесят) грн. 50 коп. штрафу та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 15.02.17

Суддя Цюх Г.З.