Постанова № 64742157, 14.02.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2017 року Справа № 904/12536/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Пархоменко Н.В. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання: Абадей М.О.,

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, директор, витяг з ЄДР від 21.12.2016 року;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №422-К-О від 04.01.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №904/12536/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

про розірвання договорів про розміщення коштів на строковому депозиті, стягнення коштів вкладу та процентів за цими договорами, пені, 3% річних, інфляційних

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" вернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просило:

- розірвати договір про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №237319 від 08 січня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк";

- розірвати договір про розміщення коштів на строкову депозиті "Депозитна лінія" №237320 від 08 січня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк";

- розірвати договір про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №242425 від 28 січня 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк";

- розірвати договір про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" №244767 від 05 лютого 2014 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Приватбанк";

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" кошти вкладу:

за договором №237319 від 08 січня 2014 року у розмірі 500 000 дол. США та проценти по ньому 139 912, 37 дол. США;

за договором №237320 від 08 січня 2014 року у розмірі 535 383,56 дол. США та проценти по ньому 149 814, 88 дол. США;

за договором №242425 від 28 січня 2014 року у розмірі 6 000 000 грн. та проценти по ньому 3 443 334,56 грн.;

за договором № 244767 від 05 лютого 2014 року у розмірі 146 469,43 дол. США та проценти по ньому 41 324, 54 дол. США;

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" штрафні санкції у розмірі 116,03 дол. США та 724,16 грн. пені, 8238,55 грн. 3% річних, 169 920,022 грн. індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року (суддя Петрова В.І.) позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" повернуто без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що позивачем порушено правила поєднання вимог та об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного відповідача і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору. Так в ухвалі місцевого господарського суду зазначено, що в одній позовній заяві обєднало вимоги, що випливають із різних договорів про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", позовні вимоги не звязані між собою підставою виникнення, не пов'язані вимоги і поданими доказами, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" у позовній заяві (зокрема, платіжні доручення).

Не погодившись із ухвалою господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року у справі №904/12536/16, позовну заяву від 30.12.2016 року та додатки до неї направити до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про те, що позивачем порушено правила обєднання позовних вимог. Так, підставою виникнення позовних вимог є істотне порушення відповідачем усіх спірних договорів про розміщення коштів на строкову депозиті "Депозитна лінія", які укладені на підставі договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування №426753 від 03.03.2003 року. Оскільки умовами договорів, Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідач перераховує грошові кошти з поточних рахунків позивача на депозитні рахунки, перерахування коштів вкладу з депозитного рахунку позивача та виплата нарахованих процентів, також має здійснюватись виключно на поточні рахунки позивача. Апелянт зазначає, що істотне порушення умов стосується усіх договорів про розміщення коштів на строкову депозиті "Депозитна лінія", а порушення щодо кожного з них є ідентичними.

Позовні вимоги також обєднуються спільними доказами, оскільки листи, які надсилались відповідачу разом з платіжними дорученнями стосувались усіх договорів. Апелянт вважає, що платіжні доручення, що є додатками до листів можуть бути доказами тільки в сукупності з цими листами, оскільки в листах є посилання на усі спірні договори, розєднати докази не вбачається можливим.

Крім того, апелянтом наведено судову практику щодо обєднання позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.02.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №904/12536/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя: Пархоменко Н.В. (доповідач), судді: Коваль Л.А., Чередко А.Є., розгляд скарги призначений у судове засіданні на 14.02.2017 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.02.2017 року, представник апелянта апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Представник Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити ухвалу місцевого господарського суду без змін.

У судовому засіданні 14.02.2017 року оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши правильність висновків, повноту їх дослідження місцевим господарським судом вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні (частина 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України).

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України) пункт 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З наведеного вбачається, що відповідно до статті 58 Господарського процесуального кодексу України позивач в одній позовній заяві може обєднати кілька позовних вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Матеріалами справи підтверджується, що позовні вимоги стосуються 4 різних договорів про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія" (№237319 від 08 січня 2014 року, №237320 від 08 січня 2014 року, №242425 від 28 січня 2014 року, №244767 від 05 лютого 2014 року), перерахування коштів на депозитні рахунки (розміщення тимчасово вільних коштів на депозит) здійснювалось окремими різними платіжними дорученнями, нарахування відсотків по депозиту здійснювалось також окремо по кожному договору розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", платіжні доручення позивача про повернення грошових коштів за депозитними договорами та про повернення нарахованих відсотків за депозитними договорами також виставлялись по кожному договору окремо, тобто позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставами виникнення (різні договори) ні поданими доказами (по кожному договору відбувалось перерахування коштів згідно різних платіжних доручень, предявлення платіжних доручень про повернення коштів також здійснювалось різними платіжними дорученнями). Крім того, розміщення коштів на строкових депозитах "Депозитна лінія" відбувалось в різній валюті (гривнях та доларах США), що утруднить перевірку розрахунків нарахованих штрафних санкціях по кожному договору.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що спільними доказами невиконання відповідачем зобов'язань по всім 4 договорам є листи, а саме: заява за вих. №002 від 05.01.2015 року, розпорядження щодо повернення грошових коштів від 05.01.2015 року, лист за вих. №0134 від 19.12.2016 року, з наступних підстав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, позивач має право подати до суду копії листів, в яких міститься посилання на 4 спірні договори (що і було зроблено Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" (аркуші матеріалів справи 155-157, 166-167, 174), а оригінали надати до суду для огляду у судовому засіданні.

Крім того, в додатках до позовної заяви містяться заяви від 05.01.2015 року про повернення на підставі пункту 3.2 договорів коштів вкладу та нарахованих відсотків окремо по кожному договору про розміщення коштів на строковому депозиті "Депозитна лінія", в додатках до яких були зазначені різні платіжні доручення на різні суми (по кожному договору окремо).

Враховуючи, викладене апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для повернення позовної заяви згідно пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому апеляційний господарський суд враховує також ті обставини, що позовна заява містить вимоги не лише про розірвання 4 різних договорів, а й про стягнення заборгованості, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій по кожному договору, тому сумісний розгляд цих вимог суттєво утруднить вирішення спору.

За приписами частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13 Конституції України).

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни або скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №904/12536/16 та, відповідно підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на позивача (апелянта).

Керуючись статтями 63, 99, 101, 103, 105-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "ОСОБА_3 Україна" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №904/12536/16 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.01.2017 року про повернення позовної заяви без розгляду у справі №904/12536/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 15.02.2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Пархоменко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко