Рішення № 64741174, 09.02.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/149/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017 Справа № 908/3165/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп (04205 м. Київ, пр. Оболонський, 18)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175)

про стягнення 50 332 грн. 04 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники торін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 23.01.2017р.

від відповідача: не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп, м. Київ звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат, Запорізька область, м. Мелітополь про стягнення 47 767 грн. 20 коп. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 518 грн. 24 коп. 3% річних, 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2016р., справу № 908/3165/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.11.2016р. порушено провадження у справі № 908/3165/16, присвоєно справі номер провадження 27/149/16 та призначено судове засідання на 22.12.2016р.

Ухвалою суду від 22.12.2016 р. розгляд справи відкладався на 25.01.2017р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представників сторін, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

Розгляд справи по суті розпочато 25.01.2017р.

Ухвалою суду від 25.01.2017р. продовжено строк розгляд справи № 908/3165/16 на п'ятнадцять дні до 13.02.2017р., засідання суду призначено на 09.02.2017р.

09.02.2017р. продовжено судовий розгляд справи № 908/3165/16.

12.01.2017р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 09.02.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві, в порядку ст. 22 ГПК України, надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог частині стягнення основного боргу, у звязку з погашенням відповідачем 17 059 грн. 70 коп., після звернення позивача з позовом до суду. В іншій частині заявлені вимоги підтримав в повному обсязі. Просить стягнути з відповідача 30 707 грн. 50 коп. основного боргу, 518 грн. 24 коп. 3% річних, 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач у справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 30 707 грн. 50 коп. основного боргу, 518 грн. 24 коп. 3% річних, 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 09.02.2017р. не зявився, 24.01.2017р. надіслав на адресу суду витребувані ухвалою документи. В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, відповідно до якого станом на 19.12.2016р. відповідач проти позову заперечив посилаючись на не доведеність того факту, що у відповідача виникли зобовязання перед позивачем з оплати за поставлений товар, оскільки відповідач жодних вимог від позивача не отримував.

24.01.2017 р. відповідач надіслав на адресу суду клопотання, щодо розгляду справи без участі його представника.

Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

25.01.2017р. до канцелярії суду відповідачем надано клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків за період з 30.06.2016р. по 05.01.2017р.

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 30.06.2016р. по 05.01.2017р. приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп та Публічним акціонерним товариством Мелітопольський мясокомбінат було досягнуто усну угоду на поставку товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп на виконання замовлення Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський м'ясокомбінат» на поставку товару за період з 30.06.2016р. по 04.07.2016р. (включно) поставило відповідачеві товар на загальну суму 47 767 грн. 20 коп., а саме плівки полімерні бар'єрні ТорFRESH, FormFRESH, та пакети полімерні бар'єрні ShinkFRESH, VacuFRESH, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000129 від 30 червня 2016 року та № РН-0000134 від 04 липня 2016 року.

Свої зобов 'язання по поставці товару позивач виконав в повному обсязі.

Видаткові накладні № РН-0000129 від 30 червня 2016 року на суму 23 767 грн. 20 коп., в тому числі ПДВ та № РН-0000134 від 04 липня 2016 року на суму 24 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ підписані відповідачем та скріплені печаткою підприємства без зауважень та заперечень.

За поставлений товар позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату № СФ-0000158 від 30.06.2016р. та № СФ-0000165 від 04.07.2016р.

Відповідач, в порушення умов домовленості, оплату за поставлений позивачем товар здійснив частково на загальну суму 17 059 грн. 70 коп., сума заборгованості по оплаті за поставлений товар склала 30 707 грн. 50 коп.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 30.06.2016р. по 05.01.2017р. за відповідачем обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 30 707 грн. 50 коп. за поставлений товар.

28.09.2016р. за вих. № 203, 20.10.2016р. за вих. № 203/1 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу, що підтверджується фіскальними чеками від 28.09.2016р. та 20.10.2016р. про направлення Публічному акціонерному товариству Мелітопольський мясокомбінат цінних листів №№ 0420522260257, 0420521899076 та опису вкладення від 28.09.2016р. до ц/п на імя Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат, з проханням протягом трьох днів після отримання вимоги здійснити оплату отриманого товару.

Відповіді на вимоги позивач не отримав.

Крім того, 26.01.2017р. за вих. № 10 позивач надіслав на адресу відповідача термінову вимогу, що підтверджується фіскальним чеком від 26.01.2017р. про направлення Публічному акціонерному товариству Мелітопольський мясокомбінат цінного листа № 0420519066369 та опису вкладення від 26.01.2017р. до ц/п на імя Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат, з проханням протягом трьох днів після отримання вимоги здійснити оплату отриманого товару у розмірі 30 707 грн. 50 коп.

Приписами ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Із матеріалів справи слідує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп та Публічним акціонерним товариством Мелітопольський мясокомбінат, відповідно до ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України, ст. 181 ГК України виникли зобовязання на підставі укладеного у спрощений спосіб договору, який за своїм змістом фактично є договором поставки.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань розяснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, із припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

У видаткових накладних № РН-0000129 від 30 червня 2016 року та № РН-0000134 від 04 липня 2016 року у графі отримав стоїть лише підпис особи, яка отримала товар, без зазначення дати такого отримання. Позивач у позовній заяві зазначає дати отримання товару із урахуванням вказаних у видаткових накладних строків отримання товару 30.06.2016р. та 04.07.2016р. відповідно. Оскільки ці дати отримання товару з урахуванням приписів ст. 33 ГПК України відповідач не спростував, суд також визнає, що товар отриманий відповідачем 30.06.2016р. та 04.07.2016р., відповідно.

З аналізу вищенаведеного, суд зазначає, що первинним документом є видаткова накладна, в якій зазначена інформація щодо найменування товару, його кількості, ціни, суми, тобто всі дані необхідні для проведення оплати. У всіх видаткових накладних також зазначені платіжні (банківські) реквізити позивача.

Таким чином, зобовязання з оплати за товар, поставлений по видатковій накладній № РН-0000129 наступило 30.06.2016р., по видатковій накладній № РН-0000134 наступило 04.07.2016р.

Відповідач у судовому засіданні під час розгляду справи господарським судом підтвердив отримання товару за зазначеними вище накладними.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що оплата за отриманий товар відповідачем здійснена не в повному обсязі. Відповідач доказів проведення оплати у повному обсязі суду не надав.

Заперечення відповідача, викладені в письмовому відзиві, судом спростовуються, виходячи з наведеного нижче.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 30 707 грн. 50 коп. за поставлений за видатковими накладними № РН-0000129 від 30 червня 2016 року та № РН-0000134 від 04 липня 2016 року товар є обґрунтованою, підтверджена належними доказами та підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінал яких оглядався судом у судовому засіданні, а також частковою оплатою товару відповідачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 518 грн. 24 коп. 3% річних за період з 05.07.2016р. по 14.11.2016р., 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції за період з липня 2016 року по листопад 2016 року.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків, визначених ст. 692 ЦК України, суд вважає встановленим.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованих сум 3 % річних та інфляційних втрат, з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат 518 грн. 24 коп. 3% річних за період з 05.07.2016р. по 14.11.2016р., 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції за період з липня 2016 року по листопад 2016 року.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобовязання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобовязань. Якщо учасники зобовязання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобовязання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обовязки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обовязків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобовязання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобовязання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобовязання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобовязань за усною угодою в повному обсязі, відповідачем порушено строк оплати отриманого товару.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат, Запорізька область, м. Мелітополь 30 707 грн. 50 коп. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 518 грн. 24 коп. 3% річних, 2 046 грн. 60 коп. втрат від інфляції (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 09.02.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 378 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп, м. Київ до Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат, м. Мелітополь, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Мелітопольський мясокомбінат (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Героїв України, 175, код ЄДРПОУ 00443513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрешпак-Груп (04205 м. Київ, пр. Оболонський, 18, код ЄДРПОУ 39119320) 30 707 (тридцять тисяч сімсот сім) грн. 50 коп. основного боргу по оплаті за поставлений товар, 518 (пятсот вісімнадцять) грн. 24 коп. 3% річних, 2 046 (дві тисячі сорок шість) грн. 60 коп. втрат від інфляції, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяС.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 13.02.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.