Рішення № 64740983, 13.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.02.2017 Справа № 904/12152/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Правова Стратегія", 49027, м. Дніпро, площа Жовтнева, будинок 1-Б

до відповідача-1: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,АДРЕСА_1

відповідача-2: товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор", 72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, будинок 1/4

про стягнення 66 767,04 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2- представник за довіреністю № б/н від 20.01.2016 року.

від відповідача-1: ОСОБА_1

від відповідача-2: Антонов О.М.- представник за довіреністю № б/н від 19.09.2016, ОСОБА_4 представник за дов. № б/н від 20.09.2016 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова Стратегія" (далі - позивач) звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (далі - відповідач-2) про стягнення 66 767,04 грн., з яких 42 511,36 грн. - збитки, 23 755,68 грн. - штраф за порушення грошового зобов'язання.

17.01.2017 року позивач подав клопотання б/н від 16.01.2017 року, в якому відмовився від позовних вимог до відповідача-1 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з чим просив припинити провадження в частині позовних вимог до відповідача-1.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд прийняв відмову позивача від позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у зв'язку з чим провадження в цій частині підлягає припиненню.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до умов договору про надання послуг № 6 від 30.01.2015 року позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу-2 юридичну допомогу по проведенню стягнення грошової суми на його користь з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" у справі № 904/9733/14 в Господарському суді Дніпропетровської області, в свою чергу відповідач-2 взяв на себе обов'язок оплатити дані юридичні послуги. На думку позивача, вина відповідача-2 полягає в тому, що він своїми навмисними діями відмовився від позовних вимог у справі №904/9733/14, у зв'язку з чим позивач не зміг одержати дохід, на який розраховував у разі належного виконання зобов'язання.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити позов, 06.02.2017 року надав письмові заперечення на відзив на позовну заяву, в яких зазначив, що своїми навмисними діями відповідач-2 блокував виконання робіт позивачем, що призвело до неможливості отримати рішення суду для примусового стягнення суми боргу з боржника, в результаті чого позивач не зміг виконати своїх зобов'язань за договором, і як наслідок не зміг отримати винагороду згідно умов договору.

Відповідач-2 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, 13.01.2017 року надав письмовий відзив на позовну заяву б/н від 11.01.2017 року, 08.02.2017 року подав до суду додаткові письмові пояснення б/н від 07.02.2017 року. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що оплата наданих позивачем юридичних послуг була здійснена в розмірі, передбаченому п. 3 - 5 000,00 грн. Крім того, за твердженням відповідача, звертаючись до суду з заявою про відмову від позову у справі № 904/9733/14 товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" скористалось своїм правом, передбаченим ст. 22 та ст. 78 Господарського процесуального кодексу України. На думку відповідача, в його діях відсутня ознака вини.

08.02.2017 року відповідач-2 подав заяву про долучення додаткових доказів, в якій, зокрема, просив стягнути з позивача на користь відповідача-2 оплату послуг адвоката в сумі 5 500,00 грн.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України 10.02.2017 року у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.01.2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" (далі - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" (далі - замовник) було укладено договір № 6 про надання юридичних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати замовнику юридичну допомогу з проведення стягнення грошової суми в розмірі 791856,00 грн. з ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" у справі № 904/9733/14 в господарському суді Дніпропетровської області (пункт 1 договору).

Пунктом 3 договору сторони погодили, що в рамках даного договору на виконавця покладається: ознайомлення з матеріалами справи; аналіз спору та підготовка правової позиції; підготовка і подача уточнення або збільшення позовної заяви за необхідності; прийняття участі в судових засіданнях в інтересах замовника в першій та другій судових інстанціях; підготовка апеляційної скарги за необхідності.

Згідно із п. 3 договору вартість послуг за договором складає 6% від суми боргу, зазначеної в п. 1 договору, але не менше 5000,00 грн., які сплачуються протягом 3-х днів з моменту підписання договору. У випадку перевищення функцій виконавця, обумовлених даним договором, підписується додаткова угода з зазначенням їх вартості і порядку їх оплати. У випадку фактичного надходження суми боргу на рахунок замовника в процесі виконання обов'язків виконавцем за цим договором, він протягом 3-х днів виплачує виконавцю залишок винагороди пропорційно сумі, що надійшла.

Виконавець приступає до роботи після отримання 100% передплати, вказаної в п. 3 договору (п. 4 договору).

Платіжним дорученням № 15 від 03.02.2015 року відповідач-2 перерахував позивачу 5 000,00 грн. передплати на підставі рахунку-фактури № СФ-000007 від 30.01.2015 року.

Відповідно до п. 5 договору, якщо замовник припиняє спір з боржником за своєю ініціативою, під чим розуміється відмова від позову або його частини, укладення мирової угоди, подальшого оскарження рішення суду, надання відстрочки боржнику, що позбавляє виконавця можливості довести спір до позитивного завершення виходячи з первісних вимог замовника в подальшому та відповідно претендувати йому на винагороду в обсязі, зазначеному в п. 3 договору, замовник за вимогою виконавця зобов'язується компенсувати виконавцю упущену вигоду (різницю ймовірної винагороди) оцінену в 42511,36 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 по договору про надання юридичних послуг № 6 від 30.01.2015 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Правова стратегія" з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 04.05.2015 року було укладено договір поруки № 30-01, згідно із яким поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно основного договору, в сумі, що дорівнює 500,00 грн.

30.01.2015 року товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" видано довіреність № 4 на ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на представництво інтересів підприємства по всіх адміністративних, цивільних, кримінальних та господарських справах у всіх судових органах, як позивач, відповідач, третя особа з правом здійснення всіх процесуальних дій.

Як встановлено Постановою Вищого господарського суду України 30.11.2016 року у справі 904/2426/16 позивачем були виконані наступні дії в інтересах відповідача-2 в рамках справи № 904/9733/14:

- 02.02.2015 року подана заява про ознайомлення з матеріалами справи № 904/9733/14, здійснено ознайомлення з матеріалами справи, знято необхідні фотокопії;

- 05.02.2015 року подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи;

- 05.02.2015 року подано клопотання про призначення судової експертизи у справі;

- 05.02.2015 року подано клопотання про здійснення технічної фіксації судового засідання;

- представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" ОСОБА_1 взято участь у судовому засіданні 05.02.2015 (а.с.37).

05.02.2015 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/9733/14 було призначено судову експертизу, провадження у справі зупинено.

Після прийняття зазначеної ухвали господарського суду будь-яка юридична допомога у справі № 904/9733/14 позивачем не надавалась.

07.04.2015 року до Господарського суду Дніпропетровської області від товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор" надійшла заява про відмову від позову у справі № 904/9733/14, підписана директором підприємства ОСОБА_7, яка була розглянута судом у судовому засіданні 16.04.2015 року, прийнята відмова від позову від товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор", провадження у справі припинено.

При цьому, у судовому засіданні 16.04.2015 року інтереси відповідача-2 представляв за довіреністю № 476-14 від 16.12.2014 року представник ОСОБА_8, який брав участь у судових засіданнях 23.12.2014 року, 14.01.2015 року, 29.01.2015 року у справі № 904/9733/14 і не був працівником позивача.

Посилаючись на те, що відповідач-2 відмовився від позову у справі №904/9733/14, що призвело до неможливості отримати рішення суду для примусового стягнення суми боргу з боржника, і пов'язану із цим неможливість позивача отримати обумовлену договором про надання юридичних послуг винагороду, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Так, згідно із ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Докази понесення збитків позивачем не доведено.

Пунктом 6 договору визначено, що після виконання своїх зобов'язань за договором виконавець направляє замовнику акт завершення робіт. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акту завершення робіт на розгляд не повернув виконавцю підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень.

29.07.2015 позивач направив на адресу відповідача-2 цінним листом (номер поштового відправлення 4902712316983) акт завершення робіт від 28.07.2015 в двох екземплярах, який 05.08.2015 був отриманий відповідачем-2.

Відповідач-2 акт завершення робіт не підписав, відмову від підписання акту або зауважень до роботи позивачу не направляв.

Разом з цим господарський суд звертає увагу, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором (наведена правова позиція, зокрема, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 року у справі № 3-42гс12).

Отже, виходячи із обсягу виконаних позивачем робіт за договором, встановивши, що укладеним між сторонами договором не визначена сума боргу, від якої слід обраховувати винагороду позивача, натомість визначена мінімальна сума винагороди у розмірі 5 000,00 грн., яка і була сплачена відповідачем-2 у повному обсязі, врахувавши, що зобов'язання відповідача-2 зі сплати залишку винагороди виникає за умови фактичного надходження суми боргу на рахунок замовника, однак таких сум на рахунок відповідача-2 не надходило у зв'язку із його відмовою від позову, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 42 511,36 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Крім того, статтею 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Виходячи з того, що право позивача на відмову від позову прямо передбачено до ст.ст. 22, 78 Господарського процесуального кодексу України і таке право сторони в господарському процесі не може бути обмежено будь-якими договірними умовами, встановивши також, що договором не встановлено форму, в якій відповідач-2 мав погоджувати свої дії по справі № 904/9733/14 з позивачем, суд дійшов висновку, що вина відповідача-2 у відмові від позову по справі №904/9733/14 відсутня тому, відсутні підстави для стягнення з відповідача-2 штрафу в сумі 23 755,68 грн. за вчинення дій без узгодження з позивачем. Дана позиція викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2016 року у справі 904/2426/16 (а.с.62).

Суд звертає увагу на те, що штраф за змістом ст. 549 Цивільного кодексу України не може нараховуватись на розмір збитків.

Щодо клопотання представника відповідача-2 про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 5 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Положеннями частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з пунктом 4 статті 1 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, порядок обчислення якого (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розмір) гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Між відповідачем-2 (клієнт) та адвокатом Антоновим Олександром Михайловичем було укладено договір про надання правової допомоги № б/н від 11.01.2017 року, згідно з п. 1.1 якого адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу клієнту з наступних правових питань та у таких обсягах: підготовку та участь у господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/12152/16 за позовом ТОВ "Правова Стратегія" про стягнення 42 511,36 грн. збитків та штрафу 23 755,68 грн.

Згідно з п. 4 вищезазначеного договору, за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 2 500,00 грн. у строк - 16.01.2017 року.

За умовами додаткової угоди від 07.02.2017 року, п. 4 договору про надання правової допомоги викладено в наступній редакції: "4. За надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 500,00 грн. у такий строк - 08.02.2017 року".

Відповідно до платіжних доручень №4469 від 16.01.2017 року, №13 від 08.02.2017 року, відповідач-2 здійснив оплату за надані послуги адвоката в сумі 5500,00 грн.

Разом з цим відповідачем-2 наданий акт виконаних послуг від 08.02.2017 року, відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого згідно з договором про надання правової допомоги б/н від 11.01.2017 року виконавець виконав послуги, передбачені угодою: участь в Дніпропетровському господарському суді по справі №904/12152/16 в повному обсязі та належним чином, замовник приймає виконання послуг, претензій щодо їх виконання не має:

- проїзд із міста Києва до ГС міста Дніпра та участь в судовому засіданні 17.01.2017 року;

- проїзд із міста Києва до ГС та участь в судовому засіданні 07.02.2017 року;

- проїзд із міста Києва до ГС та участь в судовому засіданні 08.02.2017 року.

Вартість послуг сплачена замовником складає 5 500,00 грн.

Зазначені у даному акті витрати щодо проїзду між містами не належать до адвокатських послуг, а є додатковими витратами, які виникають у зв'язку з виконанням дорученням клієнта. Щодо участі адвоката в судових засіданнях у вищезазначеному акті не конкретизовано, в чому саме полягала участь адвоката (надання усних або письмових пояснень, подання заяв тощо) та не зазначено, яку кількість годин було відведено для участі в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог відповідача-2 про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 5500,00 грн.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Прийняти відмову у позовних вимогах до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та припинити провадження у справі, щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова Стратегія", до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

2. У позовних вимогах до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор", відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова Стратегія", на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компресор", судових витрат пов'язаних з наданням адвокатських послуг у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 14.02.2017 року.

Суддя С.П. Панна