Рішення № 64740953, 11.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.02.2017 Справа № 904/2649/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 1 440 720,00 грн.

Суддя Рудовська І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 52-16/08 від 11.01.17р.

від відповідача: ОСОБА_2Р , директор, наказ № 1 від 26.12.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" про стягнення 657 720,00 грн. - пені та 783 000,00 грн. - штрафу; судового збору у розмірі 21 610,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань за договором підряду № 2015/д/ТО/830 від 15.06.15р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Бізнесремонт на користь ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат 642 060 (шістсот сорок дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. - пені, 783 000 грн. 00 коп. - штрафу, 21 375 грн. 90 коп. - судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016р. скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07 червня 2016 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2016 року у справі за №904/2649/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.11.2016 вказано, що як судом апеляційної інстанції, так і місцевим господарським судом при вирішенні справи належним чином не було встановлено з моменту настання якої події згідно умов договору ремонт вважається виконаним з моменту повідомлення позивача про закінчення робіт (п.5.9), з моменту передачі тепловоза провідникам замовника (п.5.5) чи з моменту підписання акта виконаних робіт (п.5.11), хоча встановлення цієї обставини має істотне значення для справи і впливає на обсяг господарсько-правової відповідальності відповідача. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно зясувати права і обовязки сторін за спірним договором, виходячи з умов договору, визначити дату закінчення ремонту і в залежності від встановленого вирішити питання щодо наявності підстав для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності, її обсягу, та вирішити спір відповідно до вимог закону. Вказані обставини підлягають встановленню під час нового розгляду справи.

25.11.2016 системою автоматичного розподілу, справу № 904/2649/16 передано на розгляд судді Рудовській І.А.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2016 р. по справі № 904/2649/16 справу прийнято до провадження судді Рудовської І.А., та призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.01.2017 р.

13.12.2016 позивачем через канцелярію суду були подані пояснення по справі, в яких останній вказував, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором було зроблено все для того, щоб відповідач своєчасно приступив до виконання ремонтних робіт, а саме: передано по акту приймання - передачі для подальшого ремонту тепловоз ТЕМ2 зав. №7273, інв. №5003423. Позивач зазначає, що відповідачем не було надано доказів неможливості розпочати ремонтні роботи, у зв'язку з порушенням позивачем строку оплати першого етапу, а тому позивач наполягає вказане прострочення оплати робіт не є прострочення кредитора, в розумінні ст. ст. 613, 851 Цивільного кодексу України.

12.01.2017р. представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в яких вказав, що роботи ТОВ Бізнесремонт виконало роботи за договором №2015/д/ТО/830 без порушення узгодженого правочином строку їх виконання, в звязку з чим притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності шляхом стягнення з останнього штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу є необґрунтованим та безпідставним.

У додатковому відзиві на позов, поданому відповідачем 02.02.2017р., зазначено про те, що прострочення виконання умов договору з вини відповідача відсутнє, оскільки мало місце прострочення кредитора. У своєму відзиві відповідач вказав, що датою закінчення ремонтних робіт є саме 31.08.2015р., а не 29.09.2015р.. Крім того, відповідач вказав, що оскільки тепловоз перевозився хоча і своїм ходом, але як вантаж по залізничним коліям загального користування, то при вирішення справи підлягають застосуванню положення "Правил перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерством транспорту України від 21.11.2000. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.02.17р. представник позивача надав клопотання про повернення судового збору за подання апеляційної скарги шляхом стягнення їх із відповідача у розмірі 23 772,00грн.

Крім того, 07.02.2017р. позивач подав до суду пояснення, в яких вказав на те, що оскільки акт виконаних робіт та акт приймання-передачі із капітального ремонту ТЕМ 2 підписано сторонами 29.09.2016р., то і відповідно саме ця дата є датою виконання ремонтних робіт. На підставі викладеного, позивач вказав, що період прострочення та сума штрафних санкцій розраховано позивачем вірно. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

09.02.2017 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, подав до суду письмові заперечення на позов, в яких вказував що наявний в матеріалах справи попередній акт огляду тепловозу ТЭМ -2 №7273 від 02.09.2015 є недопустимим доказом, в зв'язку з чим просив суд не враховувати його при вирішенні цього спору.

За клопотанням представників сторін, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017, було продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 09.02.2017.

Протоколами судових засідань від 12.01.17р., 02.02.17р., 07.02.2017р. було оголошено перерву на 02.02.17р., на 07.02.17р. та на 09.02.2017 відповідно.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.02.2017 р. оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.06.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі Замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕСРЕМОНТ" (далі Відповідач) було укладено договір №2015/д/ТО/830, згідно якого Підрядник приймає на себе обовязки щодо здійснення робіт по капітальному ремонту тепловоза ТЕМ2 зав. №7273, інв. №5003423, в обємі КР-2 і у відповідності з діючими правилами заводського ремонту та дефектної відомості (далі Договір).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, вартість робіт з ремонту ТЕМ2 з нових матеріалів та запасних частин Підрядника, становить 4 350 000,00 грн., крім того ПДВ (20%) -870 000,00 грн., разом 5 220 000,00 грн.

Пунктом 2.2. Договору, оплата робіт по ремонту тепловозу ТЕМ2 зав. № 7273 здійснюється поетапно:

1 етап: замовник перераховує на поточний рахунок підрядника передоплату у розмірі 50% від загальної вартості ремонту тепловоза ТЕМ2, протягом 6 (шести) робочих днів з моменту виставлення рахунку-фактури, що відповідно складає 2 175 000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 435 000 грн., а всього 2 610 000 з ПДВ. Протягом 3-х календарних днів, з моменту перерахування попередньої оплати, підрядник зобов'язаний надати замовнику податкову накладну на суму отриманої оплати. Податкова накладна, розробляється в електронній формі з дотриманням умов відносної реєстрації в порядку, зазначеному у законодавстві, електронного підпису уповноваженого платником особою, и зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2 етап: замовник перераховує на поточний рахунок підрядника 50%, що лишилися від загальної вартості ремонту тепловозу ТЕМ2, протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту підписання акта виконаних робіт з ремонту, виставлення рахунку-фактури, що на дату укладення Договору складає 2 175 000 грн. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 435 000 грн., а всього 2 610 000 з ПДВ. Податкова накладна, розробляється в електронній формі з дотриманням умов відносної реєстрації в порядку, зазначеному у законодавстві, електронного підпису уповноваженого платником особою, и зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, за фактично виконані роботи, надається в день підписання акта виконаних робіт.

Строк виконання ремонту 45 робочих днів з моменту підписання акту приймання передачі ремонтного фонду в ремонт (п. 4.1. Договору).

При виникненні обставин, які не залежать від відповідача та перешкоджають виконанню його обов'язку у визначені строки, відповідач має право ставити перед позивачем питання про перенесення строків завершення робіт. При цьому підписуються відповідні додаткові угоди про перенесення зазначених строків (п. 4.3 Договору).

Пунктом 5.9. Договору сторони передбачили, що про виконання робіт підрядник письмово повідомляє замовника. Огляд та підписання попереднього акта огляду здійснюється на території підрядника.

На оплату обумовлених договором робіт,15.06.2015 відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №1 від 15.06.2015 на суму 5 220 000,00 грн.

Здійснити перший етап оплати робіт згідно п.2.2 договору №2015/д/ТО/830 позивач мав до 23.06.2015р. включно (останній день оплати першого етапу робіт).

06.07.2015р. позивач здійснив оплату першого етапу робіт, відповідно до платіжного доручення №15265 від 02.07.2015р.

На виконання умов укладеного договору, 15.06.2015 між сторонами було підписано акт приймання передачі в ремонт тепловоза від 15.06.2015р. (а.с.14). Згідно даного акту сторонами було зафіксовано, що 15.06.2015р. позивач передав, а відповідач прийняв тепловоз серії ТЄМ2, зав.№7273, інв. № 5003423 для виконання капітального ремонту згідно умов договору.

Враховуючи п. 4.1. договору, ремонтні роботи повинні бути виконані підрядником (відповідачем) в строк до 18.08.2015р.

29.09.2015 між позивачем та відповідачем було підписано акт виконаних робіт №1 від 29.09.2015р., відповідно до якого сторони визначили, що роботи з капітального ремонту тепловозу ТЄМ2, зав.№7273, в обємі КР-2, відповідно до договору підряду №2015/д/ТО/830 від 15.06.2015р. на суму 5 220 000,00 грн., виконані відповідачем у повному об'ємі.

Відповідно до умов п.9.2 Договору, у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобов'язаний оплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт згідно договору, а також, оплатити на користь замовника штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних робіт.

В зв'язку з простроченням відповідачем строків виконання ремонтних робіт, на підставі п. 9.2. Договору, позивач нарахував відповідачу за період прострочення з 19.08.2015 по 29.09.2015 - 657 720,00 грн. пені та 783 000,00 грн. штрафу.

30.03.2016 позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок № ЮГ000002400 від 30.03.2016 щодо сплати ним штрафних санкцій за порушення термінів проведення ремонту тепловоза ТЕМ2 в розмірі 1 440 720,00 грн. в т.ч. штраф у розмірі 783 000,00 грн. та 657 720,00 грн. пені. Строк оплати зазначеного рахунку - до 06.04.2016.

Станом на час розгляду справи відповідач оплату вказаного вище рахунку не здійснив.

Звертаючись до господарського суду з позовом, позивач посилається на порушення відповідачем строків виконання ремонтних робіт, в зв'язку з чим на підставі п. 9.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача за період прострочення виконання робіт (з 19.08.2015 по 29.09.2015) 657 720,00 грн. пені та 783 000,00 грн. штрафу, що і є причиною виникнення цього спору.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

За змістом сит. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Як вище встановлено судом, умовами п. 4.1. Договору, сторони передбачили виконання робіт в строки, погоджені в графіку виконання робіт.

Згідно умов Договору відповідач повинен був здійснити роботи у період 45 днів з моменту підписання акту-приймання передачі ремонтного фонду в ремонт, тобто до 18.08.2015 включно.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що в порушення своїх зобов'язань відповідач не дотримався погоджених сторонами в договорі строків виконання підрядних робіт та виконав ремонтні роботи 29.09.2015 року, що підтверджується Актом виконаних робіт №1 по капітальному ремонту тягового агрегату ТЄМ2, зав.№7273, в обємі КР-2, відповідно до Договору №2015/д/ТО/830 від 15.06.2015, який підписано сторонами 29 вересня 2015 року.

Відповідно до умов п. 9.2. Договору, сторони передбачили, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини Підрядника, останній зобов'язаний оплатити Замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт згідно договору, а також оплатити на користь Замовника штраф у розмірі 15 % від вартості не виконаних робіт.

Згідно наведеного в позові розрахунку, за порушення строків виконання підрядних робіт, Позивачем розрахована пеня у розмірі 0,3 % від загальної вартості робіт за період з 19.08.2015 по 29.09.2015, яка складає 657 720 грн. Розмір передбаченого договором штрафу, за розрахунками позивача, склав суму 783 000 грн., що становить 15% від вартості невиконаних робіт у строк робіт.

Суд, перевіривши наданий розрахунок, встановив, що позивачем було невірно визначено період прострочення зобов'язання та включено у період прострочення день виконання зобовязання, а саме підписання акту виконаних робіт.

За розрахунком суду, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 642 060 грн. за загальний період з 19.08.2015 р. по 28.09.2015 р.

Вказаної позиції дотримується й Вищий господарський суд, зокрема, у п. 1.9 Постанови Пленуму "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань" № 14 від 17.12.2013 року вказує, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Тобто день фактичного виконання зобовязання не може включатись в період прострочення виконання такого зобовязання, оскільки в цей зобовязання фактично виконане боржником.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача з посиланням на те, що акт виконаних робіт не підтверджує, в тому числі і не вказує на дату завершення ремонту, у звязку з тим, що умовами п. 5.10 Договору сторони передбачили, що приймання з ремонту тепловозу ТЕМ2 здійснюється комісією на території замовника.

Згідно ч.1 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частин 1, 4, 6 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

А відтак акт приймання виконаних робіт є підтвердженням закінчення ремонтних робіт.

Стосовно посилань відповідача на те, що при вирішенні спірних необхідним є застосування вимог Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України №261 від 22.04.2002р., суд зазначає наступне.

Так, вказаний нормативний акт є внутрішнім нормативним актом залізниці та регламентує взаємовідносини Укрзалізниці і ДХК "Укрзалізреммаш" та є обовязковим і таким, що підлягає безумовному виконанню усіма їхніми підвідомчими підприємствами.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач та відповідач є підвідомчими підприємствами Укрзалізниці і ДХК "Укрзалізреммаш".

Таким чином, недотримання сторонами вказаного Порядку ніяким чином не впливає на оцінку того факту, що за умовами договору (п.5.1) момент передачі тепловоза в ремонт визначається датою складання акту приймання -передачі тепловоза в ремонт 15.06.2015 р. (а.с.14), з цього ж моменту згідно п.4.1 обчислюється строк виконання ремонту, незалежно від того, коли відповідач мав змогу приступити до фактичного виконання робіт за договором підряду №2015/д/ТО/830 від 15.06.2016р.

Таким чином, заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.

Щодо заперечень відповідача, що прострочення виконання умов договору з вини відповідача відсутнє, оскільки мало місце прострочення кредитора, суд зазначає таке.

Так, згідно зі ст.613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобовязання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обовязку.

За ст.851 Цивільного кодексу України, підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник (позивач у даній справі) не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (у даному випадку відповідачем).

В свою чергу, відповідно до ч.4 ст.12 Цивільного Кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобовязання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Судом встановлено, що умовами договору сторонами не було узгоджено такої підстави для відстрочення робіт, як несвоєчасна оплата робіт замовником.

Так, у випадку якщо несвоєчасна сплата замовником перешкоджала належному виконанню умов договору підрядником, останній у відповідності до п. 4.3. договору мав право повідомити замовника про перенесення строків завершення робіт через несвоєчасну передоплату, як обставину, що не залежить від підрядника і перешкоджає йому виконанню своїх зобовязань в установлені строки.

Проте, відповідачем не було повідомлено позивача про обставини, що перешкоджають належному виконанню робіт, в матеріалах справи докази такого повідомлення відсутні.

Оскільки відповідач таким правом не скористався, суд вважає, що відповідачем не доведено, що несвоєчасна оплата робіт є наслідком порушення строків виконання робіт з капітального ремонту, встановлених у п. 4.1. договору.

На підставі викладеного з урахуванням встановлених обставин, заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача 642 060 грн. пені та 783 000 грн. штрафу.

Витрати по сплаті судового збору, згідно приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо клопотання позивача про повернення судового збору, сплаченого за подання відповідачем апеляційної скарги на рішення господарського суду від 07.06.2016 р. у справі №904/2649/16, суд зазначає наступне.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 р. (суддя Панна С.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ Бізнесремонт на користь ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат 642 060 (шістсот сорок дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. - пені, 783 000 грн. 00 коп. - штрафу, 21 375 грн. 90 коп. - судового збору. В решті задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016р. скасовано. В задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнесремонт 23 772,00 грн. витрат на апеляційне оскарження.

02.09.2016 на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016, господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.

13.10.2016 ПАТ «ПІВДГЗК» в повному обсязі сплатило на користь ТОВ «БІЗНЕСРЕМОНТ» суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 23772,00грн. (оригінал платіжного доручення №170436 від 13.10.2016).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2016 по справі №904/2649/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Згідно п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 зі змінами, у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи той факт, що позивачем було у повному обсязі сплачено на користь ТОВ «БІЗНЕСРЕМОНТ» судовий збір за подання ним апеляційної скарги, стягнення якого підлягало за постановою апеляційної інстанції, суд вважає за необхідне суму судового збору 23772,00 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каунаська, 8, код ЄДРПОУ 39569823) на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) 642 060 (шістсот сорок дві тисячі шістдесят) грн. 00 коп. - пені, 783 000 (сімсот вісімдесят три тисячі) грн. 00 коп. - штрафу, 21 375 (двадцять одна тисяча триста сімдесят п'ять) грн. 90 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнесремонт" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Каунаська, 8, код ЄДРПОУ 39569823) на користь Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191000) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 23772,00 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя ОСОБА_3

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК

України 14 лютого 2017 р.