Ухвала суду № 64739237, 10.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 лютого 2017 року м. Київ К/800/704/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення недоплаченої разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення недоплаченої разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.

Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області залишено без руху.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваного судового рішення вбачається, що відповідач звернувсь до Львівського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 15 листопада 2016 року.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху у зв'язку з тим, що по справі не сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги та наданий 10-денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Зі змісту довідки Вищого адміністративного суду України, складеної за результатами аналізу практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» вбачається, що, перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, необхідно враховувати, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Відповідно до пункту 1 частини третьої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, складала 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Положеннями частини першої зазначеної статті передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Зазначена позиція відповідає постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2015 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Враховуючи вищенаведене, заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору судом апеляційної інстанції залишено без задоволення та, відповідно, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, який відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає обставинам справи та положенням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій передбачено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про стягнення недоплаченої разової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного суду України М. І. Смокович

Суддя М.І. Смокович