Ухвала суду № 64738167, 09.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17027/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М., Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року у справі за поданням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроформат» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 листопада 2016 року Головне управління ДФС у місті Києві звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат», в якому просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року закрито провадження у даній справі.

Позивач, не погоджуючись із зазначеною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, керівником Головного управління ДФС у місті Києві видано наказ від 17.10.2016 №6504 про проведення планової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат», відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на IV квартал 2016 року (а.с. 16).

На підставі наказу відповідачу направлено повідомлення від 19.10.2016 №284/26-15-140102 про проведення перевірки (а.с. 17).

Контролюючим органом здійснено виїзд на місцезнаходженням відповідача, однак представник ТОВ «Завод Євроформат» відмовився від отримання копії наказу та допуску співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до проведення документальної планової виїзної перевірки, що зафіксовано Актом не допуску до перевірки від 31.10.2016 №268/26-15-14-01-02 об 15 год. 00 хв (а.с. 19-21).

У вказаному Акті юрист ТОВ «Завод Євроформат» Степаненко О.А. вказала на те, що недопуск до перевірки зумовлений невідповідністю наказу №6504 від 17 жовтня 2016 року чинному законодавству.

У зв'язку з відмовою представника ТОВ «Завод Євроформат» від проведення документальної планової виїзної перевірки, Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення від 31.10.2016 №23167, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ «Завод Євроформат», що перебуває за адресою: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, літ «Г» та іншими адресами, за яким позивач здійснює фінансово-господарську діяльність та зберігає активи (а.с. 9).

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат», в якому просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна.

Разом з тим, 27.10.2016 ТОВ «Завод Євроформат» подало адміністративний позов до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки від 17.10.2016 №6504.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 відкрито провадження у справі №826/16773/16 за позовом ТОВ «Завод Євроформат» та призначено справу до судового розгляду (а.с. 58).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі наявний спір про право, що унеможливлює розгляд і вирішення заявленого до суду подання в порядку, визначеному статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин відмова платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби є підставою для арешту майна платника.

Згідно із пунктом 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Особливості провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів регулюються статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, аналіз якої вказує на те, що провадження у справах цієї категорії є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Частиною першою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків здійснюється на підставі подання органів державної податкової служби.

При цьому, у відповідності до пункту 2 частини п'ятої названої статті суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 названого Кодексу.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для прийняття відповідного подання. За даних обставин висловлення платником у цій справі незгоди щодо наявності законних підстав для проведення перевірки є можливим за умови, зокрема, оскарження ним наказу на проведення перевірки в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, 31 жовтня 2016 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі № 826/16773/16 за позовом ТОВ «Завод Євроформат» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування наказу, предметом розгляду якої є оскарження наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.10.2016 №6504 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (код ЄДРПОУ 31724919).

З урахуванням того, що предметом даного спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, а саме: платник податків заперечує не лише накладення адміністративного арешту, а й законність проведення перевірки взагалі, колегія суддів приходить до висновку про наявність у спірних правовідносинах спору про право.

Разом з тим, нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу.

Однак, Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 22.04.2011 №571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу. Закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до адміністративного суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Таким чином, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 24.10.2016 (справа №826/18059/14) та в постанові Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 (справа №К/800/9493/16).

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин, тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.