Ухвала суду № 64738011, 01.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2017 рокусправа № 808/1955/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, третя особа - Головне управління ДФС у Запорізькій області про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1; зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області з 23 травня 2016 року; стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 було зазначено про відсутність підстав для застосування такого виду дисциплінарного стягнення як звільнення, а також про грубе порушення процедури застосування дисциплінарного стягнення, що свідчить про протиправність наказу № 72-ДС від 23 травня 2016 року "Про звільнення ОСОБА_1".

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Згідно висновку суду першої інстанції, відповідачем за наявності дисциплінарного стягнення від 02 червня 2015 року, дотримано порядок винесення спірного наказу про звільнення позивача на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, правомірно застосовано вид стягнення з належним формулюванням підстав застосування стягнення та правильно встановлена систематичність невиконання позивачем службових обов'язків.

На постанову Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт стверджує про порушення судом норм матеріального і процесуального права; просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою приписи Закону України «Про державну службу» в редакції, чинній на час прийняття спірного наказу про звільнення. Зокрема, не надано належної оцінки тій обставині, що наказ, яким позивача звільнено з посади, прийнято без розгляду справи дисциплінарною комісією, як то передбачено Законом України "Про державну службу", тобто порушено порядок проведення службового розслідування та розгляду дисциплінарної справи, а, відповідно, і права позивача, що передбачені цим Законом. Разом з тим, звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення та може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. Отже, на думку апелянта, до нього застосовано саме дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, що не передбачено як покарання за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків. Крім того, суд залишив поза увагою докази відсутності в даному випадку підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, оскільки наказ № 58-ДС "Про застосування дисциплінарного стягнення" скасовано в судовому порядку постановою Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/1353/16 від 27 травня 2016 року, яка набрала законної сили, що підтверджує відсутність факту систематичного невиконання службових обов'язків позивачем. На підставі зазначеного апелянт вважає, що оскільки спірний наказ винесено з порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення, за невідповідності обраного виду стягнення тим, що передбачені Законом України "Про державну службу" та формулюванням підстав для застосування такого виду стягнення (систематичне порушення), отже наказ Державної фіскальної служби України № 72-ДС від 23 травня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області винесений безпідставно та підлягає скасуванню.

Відповідачем на апеляційну скаргу подані письмові заперечення, згідно яких відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу за необґрунтованості її доводів, а постанову суду першої інстанції, як таку, що відповідає приписам матеріального та процесуального законів, залишити без змін.

В судовому засіданні представники сторін та третьої особи підтримали кожен свої доводи і заперечення.

Заслухавши доводи представників сторін, третьої особи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку щодо їх безпідставності з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі доказами, позивач обіймав посаду начальнику Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя та 05 лютого 2016 року, у зв'язку перейменування Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя в Запорізьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Запорізькій області, на підставі наказу № 241-о позивача зараховано до штату Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області на посаду начальника.

В період роботи на зазначених посадах до позивача неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення.

Так, 02 червня 2016 року наказом ДФС України № 387 "Про стан організації роботи ДФС та її територіальних органів у квітні 2015 року" начальнику Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя ОСОБА_1 оголошено догану за незабезпечення належної організації та контролю за виконанням вимог наказу ДФС України № 110 у частині якісного та своєчасного відпрацювання податкових ризиків з податку на додану вартість за березень 2014 - січень 2015 року.

Вказаний наказ застосовано на підставі статей 147, 148, 149 КЗпП України та позивачем не оскаржено.

Листом ДФС України № 9918/7/99-99-22-02-02-17 від 23 березня 2016 року "Про недопущення порушень вимог податкового законодавства при організації та проведені позапланових перевірок" встановлено винесення начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя наказу про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ "НВФ "Востокмет" № 14 від 15 січня 2016 року із порушенням положень статті 78 Податкового кодексу України.

З урахуванням положень частини 1 статті 149 КЗпП України вказаним листом № 9918/7/99-99-22-02-02-17 доручено ГУ ДФС у Запорізькій області відібрати від позивача пояснення стосовно порушень податкового законодавства.

29 березня 2016 року позивачем до ДФС України направлено лист про надання пояснень № 680/7/08-29-14-0018 щодо винесення наказу № 14 від 15 січня 2016 року.

12 квітня 2016 року ГУ ДФС у Запорізькій області до ДФС України направлено подання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Наказом ДФС України №72-ДС від 23 травня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області за систематичне невиконання, без поважних причин, покладених на нього трудових обов'язків, відповідно до пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано його доводи з приводу того, що для здійснення дисциплінарного провадження відповідач мав дотриматися приписів статей 64, 65, 66 Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року. Крім того, спірний наказ розцінює як протиправний, оскільки недоведена систематичність невиконання службових обов'язків, не враховано позитивну характеристику та заходи заохочення, що застосовувалися відносно позивача, відповідачем порушено порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності, неправомірно застосовано вид стягнення та формулювання підстав застосування дисциплінарного стягнення.

Проте, наведені позивачем твердження колегія суддів розцінює критично з урахуванням наступного.

Як зазначалось раніше, факт вчинення позивачем в січні 2016 року дисциплінарного проступку, в результаті чого ГУ ДФС у Запорізькій області в квітні 2016 року до ДФС України направлено подання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, виявлено в період дії Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року.

Відповідні дії щодо перевірки виявлених обставин, в тому числі витребування пояснень від позивача, вчинені відповідачем з урахуванням норм Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, а також приписів КЗпП України, що не суперечить приписам статті 4 вищенаведеного Закону України "Про державну службу", відповідно до яких, зокрема, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Прийняття ДФС України спірного наказу № 72 - ДС 23 травня 2016 року зумовлено перебуванням позивача на лікарняному, що підтверджується наданими копіями листків непрацездатності № 550264, № 945405 та узгоджується з вимогами частини 1 статті 148 КЗпП України щодо строків для застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 1 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року, цей закон набирає чинності з 01 травня 2016 року, при цьому прямої вказівки відносно того, що дія цього Закону або його окремих положень розповсюджується на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, даний Закон не містить. Отже, наведений Закон поширює свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли після набуття ним чинності. Таким чином, оскільки дисциплінарні проступки позивачем вчинені до 01 травня 2016 року, тому висновки суду першої інстанції щодо правомірності застосування до позивача саме вимог Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та КЗпП України, що діяли на момент вчинення позивачем дисциплінарних проступків та направлення подання щодо його звільнення з посади начальника Запорізької ОДПІ ДФС у Запорізькій області узгоджуються з вищенаведеними нормативно-правовими актами.

З цих же підстав вважається правомірним висновок суду першої інстанції щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Щодо недоведеності з боку відповідача факту систематичності невиконання позивачем службових обов'язків колегія суддів зазначає наступне.

Спірним наказом позивача звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, якою передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Отже, предметом доказування в даному випадку є систематичність невиконання позивачем посадових обов'язків, а саме наявність не знятого дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни та вчинення протягом року з дня застосування стягнення за попереднє порушення чергового порушення трудової дисципліни. Також підлягає доведенню наявність вини працівника, оскільки наведеною нормою закріплено принцип вини, зокрема передбачено, що звільнення допускається за систематичне невиконання трудових обов'язків без поважних причин.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" наведене тлумачення систематичності. Зокрема, зазначено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Як зазначалось раніше, з дня вчинення позивачем попереднього дисциплінарного проступку, за що наказом № 387 від 02 червня 2015 року його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану, до застосування 23 травня 2016 року дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, не сплинув річний строк, передбачений статтею 151 КЗпП України, за минуванням якого працівник вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Крім того, дисциплінарне стягнення, що застосоване до позивача наказом № 387 від 02 червня 2015 року, на час прийняття спірного наказу про звільнення не було знято достроково.

Доводи позивача щодо скасування судовим рішенням від 27 травня 2016 року наказу ДФС України від 15 квітня 2016 року № 58-ДС, яким позивачеві оголошено попередження про неповну службову відповідність, не спростовують факт систематичного невиконання ним посадових обов'язків за наявності чинного наказу № 387 від 02 червня 2015 року про накладення дисциплінарного стягнення, тим більше, що на час прийняття спірного наказу про звільнення наказ від 15 квітня 2016 року № 58-ДС не втратив юридичної сили.

Щодо наявності в діях позивача вини, колегія суддів звертає увагу, що підставою для притягнення позивача спірним наказом до дисциплінарної відповідальності виявлено факт видання позивачем наказу № 14 від 15.01.2016 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» з питань дотримання ТОВ «НВФ «Востокмет» вимог податкового законодавства за період з 01.10.2015 по 31.10.2015 на підставі пп.78.1.1. статті 78 ПК України, який в редакції Закону станом на 01.01.2016 передбачав проведення позапланових перевірок лише з питань дотримання валютного та іншого законодавства, не врегульованих ПК України. Тобто під час розгляду скарги ТОВ «НВФ «Востокмет» ГУ ДФС у Запорізькій області встановлено факт порушення позивачем статті 78 ПК України щодо підстав проведення віщеозначеної перевірки. Вказані обставини відображені і у поясненнях позивача від 29.03.2016 № 680/7/08-29-14-0018, при цьому не наведені будь-які поважні причини, які б виключали вину позивача або свідчили про неналежну дбайливість під час виконання ним службових обов'язків. В своїх поясненнях позивач звертає увагу лише на ту обставину, що у скарзі до фіскального органу платником податків не оскаржується підстава для проведення перевірки, а вчинений платником податків допуск до проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки. Таким чином, позивачем не заперечувався факт порушення податкового законодавства при виданні наказу № 14 від 15 січня 2016 року та не наведено поважних обставин допущення порушення податкового законодавства. Наведене дає підстави для висновку про наявність в діях позивача вини та доведеність факту систематичного невиконання ним трудових обов'язків.

Доводи апелянта щодо неврахування відповідачем під час накладання дисциплінарного стягнення його роботи за попередній період також не відповідають фактичним обставинам. Частиною 3 статті 149 КЗпП України передбачено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати, в тому числі, попередню роботу працівника.

Виконання наведеної норми КЗпП України про врахування відповідачем попередньої роботи працівника підтверджується наданими представником відповідача доказами: подання на звільнення містить перелік застосованих до позивача дисциплінарних стягнень та зауважень щодо недоліків в роботі протягом 2014-2016 років, що підтверджено наказом ДФС України № 387 від 02 червня 2015 року, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області № 383 від 26 червня 2015 року, наказом ДФС України № 469 від 06 липня 2015 року, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області № 441 від 10 липня 2015 року, наказом ДФС України № 987 від 17 грудня 2015 року.

Відповідно до Положення про Державну податкову інспекцію у Орджонікідзевському району міста Запоріжжя ГУ ДФС України у Запорізькій області, затвердженого наказом ДФС України № 76 від 26 серпня 2014 року, визначено обов'язки начальника інспекції, зокрема це: здійснєння керівництва діяльності ДПІ, персональна відповідальність за організацію та результати її діяльності; організація та забезпечення виконання в ДПІ Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, що належить до компетенції ДФС, наказів ДФС та ГУ ДФС, доручень Голови ДФС та начальника ГУ ДФС, їх перших заступників та заступників; підписання наказів ДПІ.

Тобто, позивач зобов'язаний виконувати накази ДФС України та ГУ ДФС в Запорізькій області, а також видавати накази ДПІ у відповідності до норм податкового законодавства.

Аналіз наведених доказів дає підстави для висновку, що неодноразово застосовані відносно позивача протягом тривалого часу заходи дисциплінарного впливу, спрямовані на покращення показників в роботі, виявились неефективними, а тому відповідачем правомірно застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення - звільнення за систематичне невиконання трудових обов'язків.

Доводи позивача з приводу того, що факт призначення його 05 лютого 2016 року на посаду начальника Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області у зв'язку перейменування Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя підтверджує належне виконання ним посадових обов'язків колегія суддів розцінює критично в силу їх безпідставності, оскільки накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани достроково не було знято та протягом строку дії дисциплінарного стягнення позивачем знову вчинено порушення трудової дисципліни.

З огляду на викладене та враховуючи приписи частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний позивачем наказ про його звільнення прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, відсутні підстави для скасування оскаржуваного наказу, поновлення позивача на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Відповідно, судом першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановлені обставини та судове рішення прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 200 КАС України виключає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205-206 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі № 808/1955/16 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай