Постанова № 64738009, 09.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2017 рокусправа № 804/7487/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Сидоренко Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року за заявою про визнання протиправними дій в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України по справі № 804/7487/15 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 позов ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної компенсації задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області з 20.04.2015 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2015 року по 04.04.2016 року в розмірі 70717,24 грн. та моральну компенсацію в розмірі 6000 грн., всього 76717,24 грн. Допущено до негайного виконання постанову суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України в Дніпропетровській області та про присудження виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 5990,51 грн.

У липні 2017 року ОСОБА_1 в порядку статті 267 КАС України, звернулася до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та стягнення заборгованості із заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просила:

- задовольнити клопотання щодо накладення штрафу у розмірі 41340,00 грн. з Національного банку України за відмову виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року.

- визнати протиправними дії боржника Національного банку України щодо несвоєчасного, часткового виконання рішення суду від 04.04.2016 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі та відмову і усілякі ухилення боржника сплачувати середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 20.04.2015року по 04.04.2016року в розмірі 70171,24 грн. та моральну компенсацію в розмірі 6000,00 грн. на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016року, що вступило в закону силу;

- стягнути на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016р. по 20.05.2016р. у розмірі 9204,93 грн.;

- стягнути на користь ОСОБА_1:

· за невиплату заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 5990,51 грн. (згідно постанови суду) з 05.04.2016р. - 22354,83 грн.;

· за невиплату заробітної плати у розмірі 5552,18 грн. за період з 05.04.2016р. по 01.05.2016р. - 16948,76 грн.;

· за невиплату заробітної плати у розмірі 5990,51 грн. за період з 01.05.2016р. по 01.06.2016р. - 10958,25 грн.;

· за невиплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 70717,24 грн. (згідно постанови про виконавче провадження) з 18.05.2016р. - 13,442,12 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року заяву задоволено частково, визнано протиправними дії Національного банку України у справі №804/7487/15 щодо несвоєчасного виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2016року у справі №804/7487/15. В іншій частині заяву залишено без задоволення.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду змінити в частині задоволення заяви та скасувати її в іншій частині і постановити нову, якою задовольнити заяву в повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі позивач просить визнати протиправними дії та рішення Національного банку України на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року як такі, що порушили права, свободи та інтереси ОСОБА_1 у сфері публічно правових та цивільних відносин; як такі, що скасували постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року позбавивши судове рішення юридичної сили; визнати нікчемним Наказ Національного банку України від 18.05.2016р. № 1951-к про поновлення на роботі ОСОБА_1, а також додатково стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 9000000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги її заявник посилається на те, що відповідачем неповністю виконано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15, оскільки поновлено позивача на посаді яка не відноситься до державної служби та за місцем, яке відмінне за розташуванням від попереднього місця роботи. Також апелянт зазначає, що відповідачем при звільненні не здійснено виплату належних їй коштів, зокрема стягнутих за судовим рішенням. Крім того, посилається на завдання їй моральної шкоди через невиконання постанови суду про поновлення на роботі.

Позивач та її представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили постанову суду скасувати і задовольнити заяву повністю. Уточнили, що вимоги про стягнення середнього заробітку пов'язані із тим, що після повторного звільнення позивача 26.07.2016 р. належні їй суми не були виплачені.

Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити в силі. Пояснив, що всі належні позивачу суми, зокрема і за постановою суду від 04.04.2016 р., хоча із невеликою затримкою, але були виплачені в повному обсязі до кінця липня 2016 р. на відкритий для позивача рахунок у відділенні Ощадбанку. Не заперечував факту встановленої судом затримки при виконанні постанови суду від 04.04.2016 р. та зазначив, що за період з 05.04.2016 р. по 18.05.2016 р. (дату видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на роботі) заробітна плата їй не нараховувалась, оскільки до роботи вона не приступала.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно задовольнити частково, постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення заяви.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на виконання Постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 Національним Банком України 18 травня 2016 р. було видано наказ №1951-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1», яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного спеціалісті сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду Управління Національного банку України в Дніпропетровській області з 20 квітня 2015 року із збереженням раніше встановлених умов оплати праці (п.1). Визначити ОСОБА_5 робоче місце за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Малиновського, 66 (п.2). Департаменту бухгалтерського обліку здійснити ОСОБА_1 виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 5990,51 грн. (п.3). Департаменту персоналу підготувати відповідні зміни до штатного розпису центрального апарату Національного банку України (п.4).

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання постанови суду від 04 квітня 2016 року виплата сум, стягнутих на користь ОСОБА_1 з НБУ, за відрахуванням податків та обов'язкових платежів, було проведено в період з 20.05.2016р. по 31.05.2016 р., що підтверджено документально (т.2 а.с. 23, т.3 а.с. 11-12).

Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно із ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2 ст. 257 КАС України).

Таким чином, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного економіста в Управлінні Національного банку України та стягнення на її користь сум, яка набрала законної сили з моменту проголошення (з 04.04.2016 року), підлягала негайному виконанню в повному обсязі.

Натомість, судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді було виконано Національним банком України шляхом прийняття наказу № 1951-к лише 18 травня 2016 року та перерахування коштів після видання цього наказу, а тому дії відповідача стосовно несвоєчасного виконання постанови суду були обґрунтовано визнані судом першої інстанції протиправними.

Крім того, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконана Національним банком України лише 18 травня 2016 року, і за період з 05.04.2016 р. до дня фактичного поновлення позивача на посаді з боку позивача мав місце вимушений прогул з вини роботодавця через бездіяльність при виконанні судового рішення, то за цей період на користь позивача також підлягає стягненню середній заробіток виходячи із визначеного у вищевказаній постанові розміру.

Суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги і безпідставно не вжив заходів для захисту прав заявника в порядку ч.9 ст. 267 КАС України.

В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що заробітну плату ОСОБА_1 почали нараховувати з 19.05.2016 року.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 05 квітня 2016 року по 18 травня 2016 року.

Відповідно до постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 середньоденна заробітна плата позивача становила 292,22 грн. Час вимушеного прогулу, становить 29 робочих днів.

Таким чином, у зв'язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на посаді ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 8474,38 грн. (292,22х29) яка підлягає стягненню із урахуванням податків та зборів, які підлягають утриманню із цієї суми згідно законодавства.

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу через несвоєчасне виконання рішення суду за період з 19 травня 2016 року і в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище, з 19.05.2016 р. позивачу розпочато нарахування заробітної плати у зв'язку із поновленням на посаді і ця обставина виключає можливість одночасного нарахування заробітної плати за час вимушеного прогулу за цей період незалежно від дати фактичної сплати нарахованих сум.

Доводи апелянта про те, що відповідачем частково виконано рішення суду в частині поновлення на роботі, оскільки наказом Національного банку України № 1951-к від 18 травня 2016 року було порушено її право на державну службу через зміну юридичного статусу службовців Національного банку України, а також протиправно визначено робоче місце не за попередньою адресою робочого місця, апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 було поновлено ОСОБА_1 на тій самій посаді, яку вона обіймала на момент звільнення. З наказу №1951-к від 18.05.2016 р. вбачається, що ОСОБА_1 поновлено саме на тій посаді провідного спеціалісті сектору інспекційних перевірок відділу банківського нагляду, яку вона займала до звільнення.

Згідно частини 2 статті 32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Таким чином, визначення іншої адреси робочого місця в межах одного населеного пункту не є зміною суттєвих умов праці і не порушує права позивача при поновлення на попередній роботі. Це право роботодавця, яке не потребує додаткового узгодження із працівником.

З наведеного вбачається, що позивача було поновлено на попередній роботі, що свідчить про виконання рішення суду.

Слід зазначити, що з моменту видання наказу про поновлення позивача на посаді, яку вона обіймала до звільнення, особа вважається такою, що продовжує працювати на тих самих умовах, тому у випадку, якщо після поновлення на роботі така особа вважає, що після поновлення її на роботі умови трудового договору роботодавець змінив в односторонньому порядку (зокрема безпідставно змінив статус посади, тобто змінив істотні умови праці), то це породжує правовідносини, які не були предметом розгляду у справі № 804/7487/15, а тому не можуть бути предметом розгляду в даній справі в порядку судового контролю згідно ст. 267 КАС України, та виникли фактично після виконання рішення суду.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що допущення в п. 2 наказу Національного банку України № 1951-к від 18 травня 2016 року описки, а саме зазначення замість ОСОБА_1 - ОСОБА_5 не дає підстав вважати такий наказ протиправним, оскільки як вбачається з тексту та назви цього наказу, він стосується поновлення на роботі саме ОСОБА_1 і саме її ім'я вказано у інших пунктах цього наказу.

Стосовно вимог апелянта про стягнення на її користь коштів за невиплату заробітної плати при звільненні, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається із заяви від 25.07.2016 року, а також апеляційної скарги та пояснень позивача і її представника, наданими в судовому засіданні, як на правові підстави для цих вимог вони посилаються на ст. ст. 115-117 КЗпП України і пов'язують право на ці виплати із фактом повторного звільнення позивача 26.07.2016 р.

Так, заявник зазначає, що її було звільнено з посади 26.07.2016 року, проте не було виплачено належне їй суми у строк передбачений ст. 116 КЗпП України, тобто у день звільнення.

З листа Національного банку України №18-0005/75045 від 07.09.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно Наказу № 3202-к від 26.07.2016 року (том 3 а.с. 5-6).

Дійсно, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Разом з тим, зважаючи на те, що правовідносини стосовно виплати ОСОБА_1 належних їй при звільненні сум виникли 26.07.2016 року, тобто після ухвалення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом постанови від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15, та не були предметом розгляду у цій справі, отже підстави для розгляду вимог про стягнення зазначених коштів в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України у суду відсутні. Такі вимоги слід заявляти шляхом подання відповідного позову в самостійному провадженні.

Що стосується вимог заявника про накладення на Національний банк України штрафу у розмірі 41340,00 грн. за відмову виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

З аналізу даних норм права вбачається, що обов'язковою передумовою накладення такого штрафу є зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення та подальше неподання такого звіту або висновки за результатами його розгляду про неналежне виконання судового рішення.

Оскільки у справі № 804/7487/15 при винесенні постанови від 04.04.2016 р. суд не зобов'язував Національний банк України подавати звіт про виконання судового рішення, то й підстави для накладення штрафу за неподання такого звіту у даній справі відсутні.

Щодо вимоги апелянта про стягнення на її користь моральної шкоди у розмірі 9000000,00 грн., апеляційний суд приходить до висновку, що вони не можуть бути розглянуті та задоволені в межах даного апеляційного провадження з огляду на наступне.

У заяві ОСОБА_1 в порядку статті 267 КАС України від 25.07.2016 року, вимога про стягнення моральної шкоди не висувалась.

Разом з тим, 15 листопада 2016 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про збільшення вимог в якій просила стягнути на її користь моральну шкоду у розмірі 9000000,00 грн. (том 3 а.с. 26-28).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року заяву про збільшення вимог на відшкодування моральної шкоди повернуто заявнику.

Не погодившись з даною ухвалою ОСОБА_1 подала на неї апеляційну скаргу. Проте, ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 року було відмовлено у відкритті провадження за даною апеляційною скаргою.

Відповідно до ч. 4 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди знаходяться поза межами розгляду заяви від 25.07.2016 року, а тому не можуть бути розглянуті апеляційним судом, оскільки не були розглянуті по суті судом першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення заяви в порядку ч. 9 ст. 267 КАС України, та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до частково неправильного вирішення питання і відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 194, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року по справі № 804/7487/15 скасувати.

Заяву ОСОБА_1 в порядку частини 9 ст. 267 КАС України про визнання протиправними дій Національного Банку України при виконанні постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Національного Банку України щодо несвоєчасного виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року у справі № 804/7487/15.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Національного Банку України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.04.2016 року по 18.05.2016 року в сумі 8474,38 грн.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2017 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко