Ухвала суду № 64737862, 14.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 755/16234/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1795/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Чех Н.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

14 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Київенерго», треті особи: Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_4 про захист прав споживача, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

ОСОБА_3 та 3-ті особи в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживачів, посилаючись на те, що він є споживачем житлово-комунальних послуг, а саме електроенергії в квартирі АДРЕСА_1.

Зазначив, що з 2012 року по 2014 рік він мав особистий рахунок на сплату електроенергії, проте з настанням нових вимог щодо індивідуальних договорів, такого рахунку не має.

5 травня 2015 року він звертався до ПАТ «Київенерго» з листом, в якому вказував, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1, квартира перебуває у власності двох власників - його та ОСОБА_4, і що кожен з них має окремий особовий рахунок. В квартирі один лічильник електроенергії і сплачували вони, як співвласники, за електроенергію по показникам лічильника, поділяючи рахунок навпіл.

Також зазначив, що спорів між співвласниками не було, боргів не мали, сплачували добровільно. У зв'язку із зростанням тарифів позивач, не маючи можливості здійснювати такі оплати, прийняв рішення сплачувати за електроенергію за старими тарифами, а другий співвласник квартири прийняв рішення щодо повної оплати своєї частки електроенергії. Враховуючи це, просив виставляти претензії щодо неповної сплати за електроенергію з травня 2015 року ОСОБА_3

У своєму зверненні до відповідача позивач просив обґрунтувати підняття тарифів на електроенергію з економічними формулами та поясненнями, надати копії документів. У відповіді відповідач відмовився вважати позивача самостійним споживачем його послуг. Такі дії відповідача вважає протиправними, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати ПАТ «Київенерго» вважати ОСОБА_3 самостійним споживачем електричної енергії та надати позивачу особистий рахунок, зобов'язати відповідача укласти договір з повноважним органом місцевого самоврядування, заборонити відповідачу вимагати укладення індивідуального договору з ОСОБА_3 до часу укладення договору ПАТ «Київенерго» з повноважним органом місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1, мають окремі рахунки.

В квартирі встановлений один лічильник електроенергії.

До травня 2015 року співвласники вказаної квартири здійснювали оплату за спожиту електроенергію шляхом поділу показників лічильника навпіл, тобто - оплату здійснювали по Ѕ частині за спожиту електроенергію.

Також судом встановлено, що останні місяці позивач не здійснює оплату 1/2 частини за спожиту електроенергію, так як прийняв рішення сплачувати по старим тарифам, оскільки не має повної інформації, обґрунтувань щодо встановлених нових тарифів.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено класифікацію житлово-комунальних послуг, їх розподіл в залежності від призначення, за порядком затвердження цін/тарифів. Законом України "Про електроенергетику" передбачено, що правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року №1357, які регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками та є обов'язковими для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм власності, - споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією. У багатоквартирному будинку енергопостачальники укладають договори з кожним наймачем (власником) квартири. Без приладів обліку заборонено споживання електричною енергією. У квартирах чи інших об'єктах споживача, які розташовані за однією адресою, встановлюється один прилад обліку, незалежно від кількості господарських будівель. За наявності кількох наймачів (власників) квартири укладення окремого договору про користування електроенергією для окремого споживача можливе при наявності у такого окремого споживача додаткового приладу обліку. При наявності кількох співвласників, наймачів і наявності одного приладу обліку електроенергії, згідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ №572 від 08.10.1992 року, вказані мешканці розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав їх безпідставними та необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що у резолютивній частині рішення суду не зазначено у задоволенні яких саме позовних вимог відмовлено, не приймаються судом до уваги, оскільки ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишено без розгляду позовну заяву в частині позовних вимог про зобов'язання ПАТ «Київенерго» укласти договір з повноважним органом місцевого самоврядування, заборону ПАТ «Київенерго» вимагати укладення індивідуального договору з ОСОБА_3 до часу укладення договору ПАТ «Київенерго» з повноважним органом місцевого самоврядування.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що судом першої інстанції не досліджувалось, з якого часу позивач не сплачує за електроенергію, оскільки зазначені обставини не мають правового значення для вирішення даного спору.

З матеріалів справи вбачається, що ані ОСОБА_3, ані ОСОБА_4 не зверталися до суду з позовом про встановлення порядку користування квартирою, ОСОБА_3 окремого приладу обліку електроенергії не має, а тому ПАТ «Київенерго» позбавлений можливості завести особовий рахунок на кожного співвласника окремо.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді