Ухвала суду № 64737860, 14.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.

суддів - Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року позивач звернувся із зазначеним позовом, уточнивши який зазначив, що з 10 квітня 2006 року працював у відповідача за безстроковим трудовим договором. За період роботи обіймав посади головного спеціаліста, завідувача сектору, начальника відділу в Управлінні організації будівництва Національного банку України та у відділі моніторингу основних засобів управління організації капітального будівництва Головного господарського управління Національного банку України, коли 19 жовтня 2015 року був письмово попереджений про вивільнення з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та наказом Національного банку України №3269-к від 03 серпня 2016 року був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Зазначав, що відповідачем порушено вимоги ч. 3 ст. 49-2КЗпП України, оскільки протягом двохмісячного терміну попередження про його звільнення, відповідачем не було запропоновано жодної іншої посади, хоча вакантні посади були наявні. Запропоновані позивачу вакантні посади прибиральника та інспектора відділу опрацювання документів не враховували освіти, досвіду та стажу роботи позивача.

Крім того вказує, що при звільненні мав переважне право на залишення на роботі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Враховуючи вищевикладене, позивач просив скасувати наказ Національного банку України №3269-к від 03 серпня 2016 року про звільнення, поновити його на роботі з 04 серпня 2016 року, на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу основних засобів управління організації капітального будівництва Головного господарського управління Національного банку України, стягнути з Національного банку України на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 41497,69 грн., а також моральну шкоду в розмірі 10000 грн. (а.с.4-10, 69, 80-81, 100-101)

Відповідач проти позову заперечував, зазначив що позивач відмовився від запропонованої роботи в Національному банку України, тому був звільнений із займаної посади відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с.82-85)

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково, поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу моніторингу основних засобів управління організації капітального будівництва Головного господарського управління Національного банку України з 04 серпня 2016 року, стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 41497,69 грн., компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 3000 грн. та судові витрати в розмірі 551,20 грн., а також стягнуто з Національного банку України в дохід держави судовий збір в розмірі 1378 грн. (а.с.109, 111-114, 117)

В апеляційній скарзі відповідач посилався на порушення районним судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування скарги зазначив, що суд не врахував обставин і доказів по справі і дійшов помилкового висновку про задоволення позову. (а.с.122-126)

В судовому засіданні представник відповідача Сидоренко Р.В. підтримав скаргу і просив її задовольнити, ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_3 заперечували проти скарги і просили її відхилити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49 2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Відповідна правова позиція міститься і постановах Верховного Суду України від 1 квітня 2015 р. у справі N 6-40цс15 та від 1 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Судом встановлено, що з 10 квітня 2006 року ОСОБА_1 був призначений на посаду завідувача сектору ведення реєстру нерухомого майна, відділу моніторингу основних засобів Управління організації будівництва Національного банку України і з цього часу працював у відповідача за безстроковим трудовим договором. За період роботи обіймав посади, окрім вищевказаної, начальника відділу та головного спеціаліста в Управлінні організації будівництва Національного банку України та у відділі моніторингу основних засобів управління організації капітального будівництва Головного господарського управління Національного банку України. За службової характеристикою по роботі характеризувався позитивно, має повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародне право» та кваліфікацію магістр міжнародного права.(а.с. 45-46)

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1988 році (категорія 3), тому при звільненні мав переважне право на залишення на роботі відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (а.с. 47)

15 грудня 2014 року наказом голови Національного банку України № 2537-к прийнято рішення про скорочення штату і чисельності працівників, у т.ч. управління організації капітального будівництва. Надано право директору Департаменту персоналу Борисенку Р.М. підписувати накази про переведення та звільнення працівників Операційного управління та Головного господарського управління Національного банку України до центрального апарату Національного банку України.(а.с. 93)

11 грудня 2015 року постановою НБ України № 883 прийнято рішення про виключення із структури НБ України, затвердженої постановою правління Національного банку України від 30 грудня 2005 року № 521 (зі змінами), Головного господарського управління зі скороченням штату і чисельності працівників.(а.с. 94-95)

19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 був письмово попереджений про вивільнення з роботи у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці.(а.с. 91)

03 серпня 2016 року відповідачем запропоновані позивачу вакантні посади прибиральника та інспектора відділу опрацювання документів. (а.с. 92)

Наказом директора Департаменту персоналу Національного банку України № 3269-к від 03 серпня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв'язку зі скороченням чисельності або штату працівників, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.(а.с. 93)

За Інформацією про вакантні посади Центрального апарату Національного банку України станом на 01 березня 2016 року, 01 квітня 2016 року, 26 квітня 2016 року, 01 червня 2016 року, 21 червня 2016 року, 07 липня 2016 року, у відповідача були наявні вакантні посади, у т.ч. в Юридичному департаменті: Начальник управління, головний юрисконсульт - 3 посади, провідний юрисконсульт - 1 посада.(а.с. 23-33)

За Інформацією щодо посад та кількості працівників, які були переведені на іншу посаду у період з 26.01.2016 до 13.07 2016 року, у рамках процедури скорочення штату і чисельності працівників, здійснено переведення 367 працівників та прийнятий на роботу 291 працівник, у т.ч. у Департамент персоналу на посади: старший менеджер з внутрішніх комунікацій, старший фахівець і в Юридичний департамент на посади: головний фахівець, головний юрисконсульт, заступник директора департаменту - начальник управління, начальник відділу, провідний фахівець, провідний юрисконсульт. (а.с.34-37)

Проте, відповідач не надав доказів того, що запропонував позивачу всі вищезазначені вакансії за відповідною професією чи спеціальністю, яку позивач ОСОБА_1 може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, які існували у відповідача у період з 19 жовтня 2015 року до 03 серпня 2016 року. Не надано до суду і доказів, що вищевказані вакантні посади за наявним у справі переліком наявних у відповідача вакантних посад, не могли бути запропоновані позивачу, враховуючи відсутність у останнього відповідної освіти або з інших причин, не встановлено таких і судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Апеляційна скарга не містить доводів неправильності розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому з огляду на положення частини 1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів погодилась із вказаним розрахунком.

Звільнення позивача з роботи визнане судом незаконним. Необхідність звернення позивача до відповідача та суду за захистом порушеного права примушували позивача порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв'язку між винними діями відповідача і наслідками про які зазначав позивач.

Виходячи з обставин справи, засад розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів погодилась із визначеним районним судом розміром 3000 грн. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, яка має бути стягнута на користь позивача.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують тому колегія суддів їх відхилила.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Національного банку України - відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець

О.Ф.Мазурик

Л.Д.Махлай

Справа № 22-ц/796/2669/2017

Унікальний номер 757/40415/16-ц

Головуючий у першій інстанції - ЦоколЛ.І.

Доповідач Левенець Б.Б.