Ухвала суду № 64737723, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 759/9834/16-ц Головуючий в 1 інстанції -Заєць Т.О.

апеляційне провадження № 22-ц/796/267/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Брицької Наталії Володимирівни, діючої в інтересах Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», третя особа: Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», третя особа: Відокремлений підрозділ «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні.

В обґрунтування позову зазначала, що вона в період з 14.07.2014 року по 04.03.2016 року працювала в ВП «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація», який є структурним підрозділом відповідача без права юридичної особи. При звільненні єй не було виплачено заробітну плату за січень 2016 - березень 2016 року, компенсацію частини щорічної відпустки в сумі 6 481,49 грн. Затримка виплати заробітної плати при звільненні склала 79 робочих днів. Неправомірні дії відповідача щодо затримки у виплаті заробітної плати призвели до матеріальних труднощів, втрати нормальних життєвих зв'язків, через що вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації життя, внаслідок чого їй завдано моральної шкоди, яку остання оцінює в сумі 2 000,00 грн. Посилаючись на викладене, просила задовольнити позов.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати з 04.03.2016 року по 30.06.216 в сумі 24 903,96 грн.

В решті позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Брицька Н.В., діюча в інтересах ДП «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

В судовому засіданні апеляційної інстанції позивачка проти апеляційної скарги заперечувала, вважаючи рішення суду законним.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст..43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що на підставі наказу ДП «ОК «Укрвуглереструктуризація» №3к від 14.07.2014 року (а. с. 14) ОСОБА_2 прийнято на роботу бухгалтером Відокремленого підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація».

Наказом від 01.10.2014 р. за №14-к позивачку переведено з 01.10.2014 р. на посаду заступника головного бухгалтера (а.с.15).

На підставі наказу №13-к від 04.03.2016 року ОСОБА_2 було звільнено з роботи за згодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а. с. 16)

За період з січня 2016 року по лютий 2016 року заробітна плата позивачки становила 12 609,75 грн., середньоденна (середньогодинна) заробітна плата становить 315,24 грн., що підтверджується довідкою про середню заробітну плату (дохід) №04/368 від 01.07.2016 року, виданою Відокремленим підрозділом «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» (а. с. 17).

На день звільнення позивачці належаладо виплати загальна сума заробітної плати в розмірі 17 555,14 грн., в тому числі: за січень - 5 075,42 грн., лютий 2016 року - 5 075,43 грн., березень 2016 року - 922,80 грн., компенсація за невикористану відпустку - 6 481,49 грн., що підтверджується довідкою №04/367 від 01.07.2016 року (а. с. 18). Вказані кошти в порушення вимог ст.116 КЗпП України не були виплачені позивачці в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100.

Судом встановлено, що 24.06.2016 року на банківську картку позивачки була перерахована заробітна плата: в сумі 17 555,14 грн. (5075,42 грн., 5075,43 грн., 7404,29 грн.), а 30.06.2016 року в сумі 574,12 грн. (а. с. 24 - 25).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка вказувала на те, що за період з 04 березня 2016 року по 30 червня 2016 року кількість робочих днів затримки виплати становить 79 робочих днів, середня заробітна плата за робочий день складає 315,24 грн. Отже, середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати становить 24 903,96 грн. (315,24 грн. * 79 робочих днів = 24 903,96 грн. )(а. с. 5).

Наведений розрахунок здійснений відповідно до Порядкуобчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, й відповідачем не спростований.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, зібраним по справі доказам дав належну оцінку та й прийшов до правильного висновку про те, що в судовому засіданні достовірно встановлено невиплату звільненому працівникові- позивачці ОСОБА_2 з вини відповідача належних їй сум у строки, встановлені в ст. 116 КЗпП України, а тому суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, задовольнивши позов.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги про те, що несвоєчасна виплата заробітної плати позивачці сталась не через вину Підприємства, а у зв'язку з відсутністю фінансування діяльності відповідача, відсутність на підприємстві коштів, колегія суддів не може прийняти до уваги.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.

Керуючись 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Брицької Наталії Володимирівни, діючої в інтересах Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: