Рішення № 64737714, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 760/7973/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Коробенко С.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/210/2017 Доповідач - Заришняк Г.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого - Заришняк Г.М.

Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі - Гарматюк О.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод в реєстрації права власності, вселення в квартиру, встановлення порядку користування квартирою , -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод в реєстрації права власності, вселення в квартиру, встановлення порядку користування квартирою.

В обґрунтування позову зазначав, що він та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 в рівних частках, тобто кожен з них володіє 1/2 часткою у праві власності.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12.03.2014 р. у справі про поділ майна подружжя за ним визнано 1/2 частку у праві власності на зазначену квартиру.

З метою проведення реєстрації визнаного за ним права власності на квартиру він повинен був надати в реєстраційну службу технічний паспорт на квартиру, у зв'язку з чим звернувся до Бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Проте ОСОБА_1 не допустила інспектора БТІ в квартиру для здійснення необхідних вимірювань, чим фактично вчинила перешкоди позивачу у реєстрації його права власності на квартиру у встановленому порядку.

Крім того, позивач вказує на те, що він також не має доступу до квартири, оскільки ОСОБА_1 змінила замки у вхідних дверях та відмовляється надати йому ключі.

Враховуючи наявність спору з приводу користування квартирою, яка перебуває у спільній власності, рівність часток сторін у праві власності на квартиру, яка складається із двох житлових кімнат, позивач з урахуванням уточнених вимог просив: зобов'язати ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкоди щодо реєстрації 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та щодо користування нею; визначити порядок користування спірною квартирою між співвласниками шляхом виділення йому кімнати площею 15,0 кв.м, виділивши ОСОБА_1 кімнату площею 18,1 кв.м, із залишенням інших приміщень в спільному користуванні; вселити ОСОБА_3 в спірну квартиру.

Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визначено наступний порядок користування співвласниками квартирою АДРЕСА_2 виділено співвласнику ОСОБА_3 в користування житлову кімнату площею 15,0 квадратних метрів; виділено співвласнику ОСОБА_1 в користування житлову кімнату площею 18,1 квадратних метрів; залишено у спільному користуванні обох співвласників квартири наступні приміщення: коридор площею 12,3 квадратних метрів, кухня площею 8,3 квадратних метрів, ванна кімната площею 2,9 квадратні метри, вбиральня площею 1,1 квадратний метр, вбудована шафа площею 0,6 квадратних метрів та балкон площею 0,83 квадратних метрів.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

Третя особа ОСОБА_2, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка та третя особа підтримали апеляційні скарги з підстав та доводів, викладених в них.

Представник позивача проти апеляційних скарги заперечував, вважаючи рішення суду законним.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Зі справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 28 листопада 2013 р. в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_3 було скасовано та ухвалено нове рішення в цій частині, яким визнано за ОСОБА_3та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 (а.с. 6).

Судом встановлено, що спірна квартира має загальну площу 59,13 кв. м, жилу площу - 33,1 кв.м та складається з двох кімнат площею 15,0 кв.м та 18,1 кв.м. Окрім того, в даній квартирі є коридор площею 12,3 кв. м, кухня площею 8,3 кв.м, ванна кімната площею 2,9 кв.м, вбиральня площею 1,1 кв.м, вбудована шафа площею 0,6 кв.м. та балкон площею 0,83 кв.м.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений його права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

На підставі ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з матеріалів справи, між співвласниками квартири не досягнуто згоди щодо порядку користування квартирою, належною їм на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частки спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Судом встановлено, що частки сторін у праві власності на спірну квартиру є рівними і становлять по 1/2 від цілого, отже на кожного з них припадає по 16,55 кв. метрів житлової площі.

Позивач просив виділити йому у користування у квартирі жилу кімнату загальною площею 15,0 кв.м, що не перевищує його частки у праві власності на житло та не порушує прав відповідачки. За таких обставин, суд правильно визначив порядок користування квартирою між співвласниками, обґрунтовано виділивши у користування позивачу кімнату площею 15,0 кв.м та передавши житлову кімнату площею 18,1 кв. метрів у користування відповідачки ОСОБА_1

Разом з тим, залишаючи усі інші допоміжні приміщення квартири у спільному користуванні сторін, зокрема, й балкон, суд першої інстанції не врахував, що вихід на балкон є тільки з кімнати, яку суд виділив у користування відповідачки.

Отже, позивач матиме безперешкодний вихід на балкон через кімнату ОСОБА_1 і фактично має право користуватися всією квартирою, хоча є співвласником лише Ѕ частки квартири.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду в цій частині, виділивши балкон площею 0,83 кв.м в користування ОСОБА_1 Інші допоміжні приміщення квартири залишаються у спільному користуванні сторін.

Доводи апеляційних скарг про те, що право власності позивача ОСОБА_3 не зареєстроване, єдиним власником квартири є відповідачка, а тому ОСОБА_3 не має права вимоги, є безпідставними, оскільки рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 березня 2014 року було визнано за ОСОБА_3та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині спірної квартири. Дане судове рішення у встановленому законом порядку не скасоване і є чинним.

Той факт, що право власності на частину спірної квартиру не було зареєстровано позивачем у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не свідчить про те, що ОСОБА_3 не має права користуватися своєю власністю, й порушене його право не підлягає захисту.

Посилання представника відповідача на те, що вимога про визначення порядку користування квартирою вже була предметом розгляду судом, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 28.11.2013р. було відмовлено у її задоволенні у зв'язку з тим, що спірна квартира не підлягала поділу між подружжям. Не зважаючи на те, що Апеляційний суд м. Києва рішенням від 12.03.2014р. скасував рішення суду першої інстанції в частині вимоги про поділ квартири, проте рішення в частині відмови у визначенні порядку користування квартирою не ухвалював.

Даний позов про визначення порядку користування квартирою заявлений ОСОБА_3 з інших підстав, які виникли після ухвалення рішення Апеляційного суду м. Києва від 12.03.2014р. про визнання за позивачем Ѕ частки у праві власності на квартиру, у зв'язку відсутністю згоди сторін, як співвласників квартири, щодо порядку користування майном.

Твердження в апеляційній скарзі третьої особи, що даним рішенням порушуються його права користування спірним помешканням, оскільки кімнатою, яку суд виділив у користування його батькові ОСОБА_3, він користується протягом всього часу проживання в даній квартирі, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визначення порядку користування квартирою, оскільки у відповідності з вимогами ст.405 ЦК України житлове приміщення, яке мають займати члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, визначається його власником.

В іншій частині рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 грудня 2016 року змінити.

Балкон площею 0,83 кв.м в квартирі АДРЕСА_1 виділити в користування ОСОБА_1.

В решті дане рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту йогопроголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили, шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: