Ухвала суду № 64737558, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№22-ц/796/1434/17 Головуючий у 1 інстанції - Остапчук Т.В.

Унікальний №757/24415/16-ц Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва у складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Крічфалуши С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів за депозитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ»Дельта Банк») і просив винести рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь кошти за депозитним договором, укладеним сторонами 26.02.2015 року, згідно якого позивач вніс на депозитний рахунок НОМЕР_1, який відкритий Банком на його ім»я, кошти у сумі 5.000 євро, що складало 151.015,82 грн. під 4,5% річних на термін до 12.03.2015 року.

Оскільки по закінченні строку дії договору за зверненням позивача ОСОБА_1 Банком було відмовлено у поверненні депозитного вкладу та відсотків, позивач звернувся з цим позовом до суду і просив стягнути з відповідача на свою користь: суму вкладу - 5.000 євро та втрачену вигоду у розмірі 500 євро, що становила б відсотки, якби сума вкладу була внесена в інший банк під 10% річних/а.с.4-6/.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року у позові відмовлено/а.с.101-104/.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі /а.с.107-110/.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, у судове засідання не з»явились та не направили, клопотання про перенесення судового розгляду, тому відповідно до положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів провела судовий розгляд за їх відсутності.

Заслухавши доповідь по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення залишити без змін з таких підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 26.02.2015 року за №012-19507-260215 між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) за НОМЕР_1 «Зростаючий» на суму 5.000 євро, що складало 151.015,82 грн. під 4,5% річних на термін до 12.03.2015 року /а.с.7/.

Як слідує із матеріалів справи, кошти у сумі 5.000 євро на вкладний рахунок НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1, були перераховані із вкладного рахунку НОМЕР_2 ОСОБА_3, відповідно до платіжного доручення від 26.02.2015 року /а.с.8/.

Таким чином, між сторонами виникли договірні правовідносини банківського вкладу, визначені ст.1058 ЦК України, згідно якої, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов»язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов»язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або у іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

По закінченні дії договору позивач, звернувся до Банку з заявою про повернення вкладу разом з нарахованими процентами. Банк указане звернення відмовився виконувати з посиланням на те, що спірний договір є нікчемним, оскільки депозитний вклад особисто позивачем не був внесений до каси Банку, а перерахований на ім»я позивача кредитором Банку ОСОБА_3, на ім»я якої у Банку був відкритий депозитний рахунок, розмір вкладу на якому перевищував одноразову виплату з Фонду гарантування вкладів.

Указане перерахування відбулось в період дії постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ»Дельта Банк» до категорії проблемних» та запроваджено обмеження у його діяльності, зокрема Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності постановою, умовами якими передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Отже, як вважав Банк, кредитор Банку ОСОБА_3 перерахувала кошти у сумі 5.000 євро на депозитний рахунок позивача ОСОБА_1 з метою «роздроблення» свого вкладу та отримання з Фонду гарантування вкладів більше ніж їй належить до виплати за одним вкладом - 200.000 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, що не заперечувалось і позивачем, відповідно до вимог ст.76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Правління НБУ прийняло постанову №150 від 02.03.2015 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» і рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з 03.03.2015 року у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №147 від 03.08.2015 року «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ»Дельта Банк» продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації по 02.10.2015 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за №181 від 02.10.2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ»Дельта Банк» з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Відповідно до ч.5 ст.36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов»язань щодо сплати податків і зборів (обов»язкових платежів), а також зобов»язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов»язань банку.

Пунктом 1 ч.6 ст.36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене п.1 ч.5 цієї статті не поширюється на зобов»язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантуються Фондом.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

В період запровадження тимчасової адміністрації банку виплата коштів за договорами банківських рахунків вкладників має здійснюватись у відповідності до «Положення про порядок відшкодування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9.08.2012 року за №14.

Статтею 77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1,4 ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено порядок спрямування уповноваженою особою Фонду коштів одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку на задоволення вимог кредиторів та встановлено що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, які зводяться до того, що Банк зобов»язаний виконати свої договірні умови перед позивачем, оскільки спірний вкладний рахунок відкрито 26.02.2015 року, тобто, до винесення НБУ постанови №664 від 02.10.2015 року суд не бере до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, яким на повно з»ясованих обставинах встановлено, що обмеження в діяльності ПАТ «Дельта Банк», зокрема, щодо заборони про ведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, введені з 30.10.2014 року в період дії постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

Крім того, відповідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України за результатами розгляду справи №6-1123цс16, якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлене на повно з»ясованих обставинах з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий

Судді