Ухвала суду № 64737554, 09.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА№22-ц/796/1441/17 Головуючий у1-й інстанції - Ластовка Н.Д.

Унікальний № справи №755/31329/14-ц Доповідач - Панченко М.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Панченка М.М.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа - Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва», про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, в якому, з урахуванням уточнень, просили стягнути солідарно з відповідачів на свою користь грошові кошти у відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири в сумі 60 027 грн. 40 коп., моральну шкоду в розмірі 11 713 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2, в якій зареєстровані та проживають. 01 липня 2014 року відбулося залиття зазначеної квартири, в результаті якого було деформовано штучний паркет на підлозі, міжкімнатні та вхідні двері, частково відшарувалися шпалери, пошкоджено плитку, а також фарбу на стінах і стелі. Згідно виконаного на замовлення позивачів звіту щодо визначення розміру матеріальних збитків, розмір завданої позивачам матеріальної шкоди складає 53 556 грн. 56 коп. З посиланням на акт від 07 липня 2014 року, затверджений начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., позивачі зазначали, що причиною залиття стало халатне відношення відповідачів, які проживають у квартирі АДРЕСА_1 у цьому ж будинку, до сантехнічного обладнання, що спричинило виривання гнучкої підводки до змивного бачка унітазу.

Також, позивачі, посилаючись на значний дискомфорт, що спричинило залиття, просили стягнути з відповідачів 11 713 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року зазначений позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивачів 58 283 грн. 40 коп. у відшкодування матеріальної шкоди; моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., а також судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржуване рішення скасувати, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Посилається, зокрема, на те, що акт від 07 липня 2014 року, затверджений начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., не відповідає вимогам чинного законодавства. Так, зазначений документ складено без проведення огляду квартири відповідачів та без їх участі, що, на думку скаржника, не дає підстав вважати, що причина залиття встановлена об'єктивно і правильно. Крім того, акт підписано комісією не у повному складі. Також, в апеляційній скарзі відповідач не погоджується з висновком експерта, який судом покладено в основу оскаржуваного рішення в частині визначення розміру завданих позивачам збитків. Так, скаржник зазначає, що експерт не встановив причинно-наслідкового зв'язку між залиттям та наявними в квартирі позивачів пошкодженнями. Також, скаржник зазначає, що при розрахунку вартості матеріальних збитків експерт використав матеріали, вартість яких значно перевищує середню ринкову вартість відповідних будівельних матеріалів.

Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., пояснення осіб, що з'явились до суду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2, в якій зареєстровані та проживають.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5, в свою чергу, є власниками квартири АДРЕСА_1 в цьому ж будинку, в якій, згідно довідки форми №3 зареєстровані та проживають.

Зазначені квартири розташовані в одному стояку, на п'ятому та шостому поверхах відповідно.

01.07.2014 року відбулося залиття квартири, належної позивачам.

Згідно запису в журналі викликів аварійної служби, на залиття квартири АДРЕСА_2 01.07.2014 року о 18 год. 15 хв. виїжджала аварійна бригада Дніпровського району м. Києва.

Крім того, актом від 07 липня 2014 року, затверджений начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., залиття у квартирі позивачів сталося з вище розташованої квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності відповідачам. Причиною залиття згідно акту стало халатне відношення відповідачів до сантехнічного обладнання в належній їм квартирі(вирвано гнучку підводку до змивного бачка унітазу).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не спростовано факт того, що залиття сталося з їх вини та не надано доказів на спростування розміру спричиненої шкоди.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Так, за змістом ст.151 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Згідно зі ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, власник, наймач (орендар) квартири зобов'язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Згідно з п.18 Правил, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

Тобто, законодавець покладає обов'язок на власника майна щодо належного його утримання і експлуатацію, без порушення прав інших громадян, а тому саме власник майна повинен нести відповідальність за дії, вчинені іншими особами, які за його згодою проживають в квартирі, і внаслідок яких завдана шкода третім особам.

В ході розгляду справи судом об'єктивно встановлено, що залиття квартири АДРЕСА_2 сталося з вище розташованої квартири АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить відповідачам. Таким чином, як відповідною комісією ЖРЕО, так і судом встановлено, що причиною залиття стало утримання відповідачами сантехнічного обладнання в неналежному стані.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної та юридичної особи, а також, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

На підтвердження вини відповідачів та розміру матеріальної шкоди позивачами надано відповідний акт від 07 липня 2014 року, затверджений начальником ЖРЕО-409 Пилипенком Н.К., а також звіт про розмір матеріальних збитків. В той же час, будь-яких доказів, окрім припущень скаржника, на спростування факту спричинення залиття з вини відповідачів і вартості ремонтних робіт апеляційна скарга і матеріали справи не містять.

При цьому, за змістом ст. 1166 ЦК України саме на відповідача покладається тягар доказування. Між тим, будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність вини відповідачів у залитті, яке мало місце 01.07.2014 року в квартирі АДРЕСА_2, скаржником суду не надано.

Щодо розміру матеріальних збитків, які завдані позивачам внаслідок залиття та підлягають відшкодуванню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В ході розгляду справи судом першої інстанції призначено будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої суду надано висновок експерта, згідно якого розмір матеріальних збитків, спричинених власникам квартири АДРЕСА_2 внаслідок залиття, складає 53 938 грн. 40 коп.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений висновок виконаний кваліфікованим експертом в галузі будівництва. Будь-яких підстав для ненадання доказового значення указаному документу колегія суддів не вбачає.

Зазначаючи про необґрунтованість зазначеного експертного висновку, скаржник, при цьому, не надає належних доказів на його спростування та не наводить власного розрахунку матеріальних збитків на противагу розрахунку, виконаного суб'єктом експертної діяльності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на вирішення експертизи судом ставилося питання саме щодо розміру матеріальних збитків, завданого позивачам в результаті залиття, з огляду на що, у висновку експерта відсутнє посилання на причину залиття.

Судом не приймаються доводи апеляційної скарги в тій частині, що експерт не встановив причинно-наслідкового зв'язку між залиттям та наявними в квартирі позивачів пошкодженнями, оскільки в резолютивній частині висновку експерт однозначно зазначив, що вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати в квартирі, належній позивачам, для усунення пошкоджень внаслідок залиття, що мало місце 01 липня 2014 року, по відновленню опоряджувального покриття становить 53 798 грн. 40 коп.

Крім того, колегія відхиляє доводи апеляційної скарги в частині виконання експертом кошторису ремонтно-будівельних робіт за цінами, значно вищими від середньої ринкової вартості будівельних матеріалів(зокрема, шпаклівки), оскільки зі змісту експертного висновку слідує, що експерт при визначенні вартості ремонтно-будівельних робіт керувався «Правилами визначення вартості будівництва», що встановлені ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 із змінами та доповненнями, згідно яких при розрахунку вартості відновлювального ремонту враховується заміна пошкоджених покриттів(конструктивних елементів тощо) на аналогічні.

Таким чином, при розрахунку матеріального збитку, завданого позивачам унаслідок залиття, експерт враховував пошкоджені покриття та конструктивні елементи, аналогічні тим, що були наявні у квартирі позивачів до залиття.

Так, за змістом ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди в розмірі 1000 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди в 1 000 грн., суд першої інстанції обґрунтовано врахував значні незручності, дискомфорт та душевні страждання, заподіяні позивачам, у зв'язку з залиттям належної останнім квартири.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалено на повно з'ясованих обставинах з дотриманням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: