Ухвала суду № 64737506, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Маринченко М.М.

№22-ц/796/324/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №756/671/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,-

В С Т А Н О В И Л А

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири.

У мотивування вимог посилався на те, що він проживає разом із дружиною ОСОБА_4 та сином ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1, що належить їм на праві приватної власності згідно Договору купівлі-продажу від 30.04.1998 року.

На шостому поверсі будинку над їхньою квартирою розташована кв. 37, що належить ОСОБА_2, яку вона здає в оренду.

16 жовтня 2015 року з квартири відповідача №37 відбулося залиття його квартири №30.

Про факт залиття та неполадки сантехнічного обладнання у кв. №37 він негайно повідомив диспетчерську службу, яка направила аварійну бригаду на місце, та письмово повідомив адміністрацію ЖЕД-504.

06 листопада 2015 року комісією працівників ЖЕД-504 складено Акт про залиття квартири АДРЕСА_1, який не в повному обсязі висвітлював причинені збитки та не відповідав вимогам нормативних документів.

Після неодноразових скарг 08 грудня 2015 року комісією працівників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду» Оболонського району м. Києва та ЖЕД-504 складено повторний Акт про залиття квартири, згідно якого винуватцем залиття є мешканці квартири №37, у яких вийшов з ладу змішувач на кухні.

Після цього залиття їхньої квартири відповідач, не полагодивши сантехніку, здала в оренду іншим мешканцям.

У результаті бездіяльності відповідача по догляду та ремонту сантехнічного обладнання 13.12.2015 року, 18.12.2015 року, 19.12.2015 року, 20.12.2015 року, 01.01.2016 року відбулися повторні залиття його квартири з квартири №37.

29 грудня 2015 року та 05 січня 2016 року комісією працівників ЖЕД-504 складені Акти про залиття АДРЕСА_2, на підставі яких комісія встановила факти залиття ванної кімнати та коридору 18, 19, 20 грудня 2015 року та 01 січня 2016 року, винуватцем яких є мешканці квартири № 37 по причині протікання води під ванною.

Згідно локального кошторису від 28.12.2015 року на ремонтно-будівельні роботи по відновленню технічного стану приміщень квартири № 30 внаслідок залиття, складеного ТОВ «Армабуд ЛІД», вартість відновлювального ремонту складає 26 852 грн.

Загальна вартість зіпсованого в результаті залиття офісного та туалетного паперу, прального порошку та шпалер, що знаходилися у кладовій, яка була залита водою, склала 734 грн.

Такими діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює в 40 000 грн.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь:

- заподіяну йому матеріальну шкоду внаслідок залиття квартири у розмірі 27 586 грн, що складає вартість виконання ремонтно-відновлювальних робіт та зіпсованих предметів побуту;

- компенсацію за спричинену йому моральну шкоду в розмірі 40 000 грн;

- судові витрати, а саме, судовий збір у розмірі 1929,20 грн, витрати за складання локального кошторису у розмірі 700 грн, витрати на обстеження квартири, виготовлення технічного паспорту та сплату комісії банку в загальному розмірі 289 грн 29 коп., витрати на листування (послуги пошти) з органами державної влади з приводу залиття у розмірі 143 грн 80 коп., витрати на придбання двох DVD дисків для фіксації відеозапису залиття квартири в розмірі 15 грн, витрати на кольоровий друк фотографій ушкоджень квартири внаслідок залиття в розмірі 119 грн.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 27 552 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 5000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та судові витрати у розмірі 1102 грн 40 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Зазначає, що оскаржуваним судовим рішенням безпідставно притягнуто її до цивільної відповідальності.

Так, законодавець основним актом цивільного законодавства України визначає, що цивільну відповідальність за майнову шкоду несе лише особа, яка її завдала за наявності її вини.

Вона з сім'єю з 2013 року постійно проживає у с. Гвіздівці Сокирянського району, доглядаючи за хворим чоловіком, а з 25 червня 2015 року знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_6 і зареєстрована у зазначеному селі, належну їй квартиру здає в оренду. У період, який стосується заявлених позовних вимог, у квартирі проживала третя особа ОСОБА_6, а в подальшому і до цього часу - інші наймачі. Обставини її непроживання у квартирі в період завдання шкоди визнані позивачем і третіми особами ОСОБА_4, ОСОБА_5

Крім того, незалежно від фактичної доведеності обставин, які суд вважав встановленими, відповідальність за завдання шкоди (якщо така шкода була завдана), мали нести виключно наймачі.

Вказує, що суд не звернув увагу на розбіжності в актах про причини залиття 15 жовтня 2015 року, а також на те, що акти складалися через дуже тривалий час після подій і члени комісії, які навіть не відвідували її квартиру, не могли таким чином встановити саме таку причину залиття. Недоведеними є обставини залиття в інші дати, а всі складені акти про залиття є неналежними доказами у силу того, що члени комісії жодного разу не відвідували після залиття її квартиру.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 та її представника, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що залиття квартири ОСОБА_3 відбулося з квартири ОСОБА_2, власником якої є остання, а тому шкоду має відшкодовувати саме власник квартири.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_3, що підтверджується Договором купівлі-продажу від 30 квітня 1998 року, згідно якого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить по 1/4 частці квартири, а ОСОБА_5 - 1/2 частка квартири. (а.с. 12)

15 жовтня 2015 року в будинку №16-Б відбулося залиття квартири №30 з квартири №37, що підтверджується Актом про залиття, аварію, що сталася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання від 06.11.2015 року та Актом (повторне обстеження) про залиття кв. 30 житлового будинку АДРЕСА_1 від 08.12.2015 року.

Згідно Акту про залиття, аварію, що сталася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання від 06.11.2015 року відбулося залиття коридору (стеля, шпалери - 100*150, 10*15), кімнати 1 (стеля, шпалери - 490*40), кімнати 2 (стеля, шпалери - 490* 320), ванної кімнати (стіна, шпалери - 150*50, 130*50, 260*150, 260*150, кухні (відсутнє електропостачання в люстрі). (а.с. 28)

З Акту (повторне обстеження) про залиття кв. 30 житлового будинку АДРЕСА_1 від 08.12.2015 року вбачається, що внаслідок залиття кв. №30, яке відбулося 15.10.2015 року, пошкоджено коридор (стіна шпалери - 1,2 кв.м, стеля шпалери - 1,5 кв.м, відлущення фарби на наличнику - 0,01 кв.м), маленький коридор (стеля шпалери - 0,27 кв.м, лінолеум - 0,63 кв.м), кімнату 1 (стеля шпалери - 1,59 кв.м), кімнату 2 (стеля шпалери - 1,35 кв.м), ванну (стіна шпалери - 4,65 кв.м), кухню (відсутнє електропостачання в люстрі). Причиною залиття є залиття з вини мешканців кв. №37 у зв'язку з тим, що вийшов з ладу змішувач на кухні. Для ліквідації наслідків необхідно виконати такі роботи: коридор - заміна шпалер на стінах 15,74 кв.м, пофарбування дверної коробки з розчищенням старої фарби; маленький коридор - заміна шпалер на стелі 2,25 кв.м, заміна лінолеуму 0,63 кв.м; ванна кімната - заміна шпалер на стінах 9,2 кв.м, кімната 1 - заміна шпалер на стелі 14,05 кв.м; кімната 2 - заміна шпалер на стелі 19,57 кв.м; кухня - відновлення електропостачання в люстрі. (а.с. 29)

13, 18, 19, 20 грудня 2015 року відбулося залиття квартири №30 з вини мешканців кв. №37, внаслідок чого пошкоджена ванна (стіна шпалери - 5 кв. м, стеля - стельові квадрати з полістиролу - 1,5 кв.м) та коридор (стеля шпалери - 1,5 кв.м). Причиною залиття є протікання під ванною у кв. №37. Мешканцям кв. №37 був вручений припис для того, щоб вони надали доступ до ванни та привели до належного стану ванну, квартирний трубопровід та каналізацію. Для ліквідації наслідків залиття необхідно виконати такі роботи: у коридорі - заміна шпалер на стелі (2,25 кв.м), у ванній - заміна шпалер на стелі (9,2 кв.м) та заміна стельових квадратів з полістиролу (1,5 кв.м). Зазначене підтверджується Актом про залиття кв. 30 житлового будинку АДРЕСА_1 від 29.12.2015 року. (а.с. 30)

Згідно локального кошторису на будівельні роботи АДРЕСА_4 внаслідок залиття №2-1-1 від 28 грудня 2015 року, складеного ТОВ «Армабуд ЛТД», вартість ремонту квартири після залиття становить 26 852 грн. (а.с. 18-25)

За складання кошторису на ремонт квартири ТОВ «Армабуд ЛТД» ОСОБА_3 сплачено 700 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №2.12 від 28 грудня 2015 року. (а.с. 27)

Відповідно до Акту про залиття кв. 30 житлового будинку АДРЕСА_1 від 05.01.2016 року 01 січня 2016 року в квартирі №30 відбулося залиття з вини мешканців кв. №37, внаслідок чого пошкоджена ванна (стіна шпалери - 5 кв.м, стеля - стельові квадрати з полістиролу - 1,5 кв.м) та коридор (стеля шпалери - 1,5 кв.м). Причиною залиття є протікання під ванною у кв. №37. (а.с. 31)

За Договором купівлі-продажу від 10.07.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №2342, квартира №37, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 у м. Києві, належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 108-109)

Згідно із до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність одночасно усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

Так, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок спростування презумпції вини шляхом доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта пророзбіжності в актах про причини залиття 15 жовтня 2015 року, оскільки Акт про залиття кв. 30 житлового будинку АДРЕСА_1 від 08.12.2015 року складався на повторне звернення ОСОБА_3, який у свою чергу підтвердив факт залиття кв. №30 саме з кв. 37, про що також було зазначено у Акті про залиття, аварію, що сталася на системі центрального опалення, гарячого водопостачання від 06.11.2015 року. Крім того, Актом від 08.12.2015 року підтверджений перелік приміщень, пошкоджених 15.10.2015 року в результаті залиття, який визначений Актом від 06.11.2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається, що недоведеними є обставини залиття, а всі складені акти про залиття є неналежними доказами у силу того, що члени комісії жодного разу не відвідували після залиття її квартиру. До того ж, акти складалися через дуже тривалий час після подій.

Колегія суддів, оцінивши Акти від 08.12.2015 року, 29.12.2015 року та 05.01.2016 року, дійшла висновку, що складені Акти відповідають вимогам закону, зокрема, пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76.

Зокрема, зазначені Акти складені комісією у складі головного інженера, інженера 1-ї категорії, майстра технічної дільниці, у них відображений факт залиття квартири №30, причина залиття та з чиєї вини вона відбулася, наслідки такого залиття, висновки та рекомендації комісії.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Апелянтом ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду не надано належних та допустимих доказів на спростування того, що залиття кв. №30 відбулося з кв. №37, власником якої є ОСОБА_2

Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Статтею 151 Житлового кодексу України визначено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта, що незалежно від фактичної доведеності обставин, які суд вважав встановленими, відповідальність за завдання шкоди (якщо така шкода була завдана), мали нести виключно наймачі.

Згідно із ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Так, дійсно, 11.11.2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено Договір оренди квартири АДРЕСА_5, строк дії якого з 15.11.2014 року по 15.05.2015 року. (а.с. 146-147)

За положеннями ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна умова передбачена сторонами Договору від 11.11.2014 року в п. 5.2.

Разом з тим, відповідач не надала доказів, що відбулася пролонгація даного Договору та що на момент залиття квартири №30 у квартирі №37 проживала саме ОСОБА_6 чи інша особа.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме на власника квартири законодавством покладено обов'язок утримувати своє майно, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

За ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що полягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, враховуючи факт залиття квартири №30 з квартири №37, власником якої є відповідач ОСОБА_2, вартості ремонту квартири після залиття у розмірі 26 852 грн, що підтверджено локальним кошторисом на будівельні роботи №2-1-1 від 28 грудня 2015 року та не спростовано відповідачем, документального підтвердження витрат у розмірі 700 грн, понесених ОСОБА_3 за складання локального кошторису, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди у розмірі 27 552 грн.

У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник зазначали, що вони не згодні з розміром майнової шкоди, визначеної позивачем. Разом з тим, підтвердили, що доказів на спростування розміру заподіяної залиттям шкоди суду не надали, клопотання про проведення товарознавчої експертизи не заявляли і визначений позивачем розмір майнової шкоди нічим спростувати не можуть. Їх доводи ґрунтуються на тому, що розмір майнової шкоди ймовірно завищений, без визначення, що саме завищено.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4).

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи залиття у квартирі АДРЕСА_1 мало місце та відбулося з вини мешканця кв. №37.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5000 грн, так як залиття квартири відбувалося неодноразово, призвело до негативних емоцій та переживань щодо пошкодження майна та неможливості нормального користування ним, що в свою чергу призвело до душевних страждань ОСОБА_3, порушення звичного способу життя.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Всі ці доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції і в колегії суддів відсутні правові підстави для переоцінки доказів.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 07 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва