Ухвала суду № 64737466, 08.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/548/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого: Невідомої Т.О.

суддів: Гаращенка Д.Р., Ратнікової В.М.

секретар: Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Рикова ОлександраОлександровича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди,

№ апеляційного провадження: №22-ц/796/171/2017Головуючий у суді першої інстанції: Шкірай М.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року задоволено позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(далі по тексту - ПрАТ «УТСК») про відшкодування шкоди.

Стягнуто з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_2 за несвоєчасну виплату страхового відшкодування пеню, 3% річних, індекс інфляції в розмірі 44 779,02 грн. та судові витрати у розмірі 487,20 грн., а всього 45 266,22 грн.

Не погодившись із таким рішенням суду Риков О.О. в інтересах ПрАТ «УТСК» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що в постанові Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року взагалі не вказаний забезпечений транспортний засіб іншого учасника ДТП - «Сhevrolet», д.н.з. НОМЕР_1, а тому у ПрАТ «УТСК» були відсутні підстави вважати випадок страховим. Позивач не надав повного комплекту документів, передбаченого ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», а тому у суду були відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_2, оскільки відсутня вина страховика у несвоєчасній виплаті суми страхового відшкодування. Також, вважає, що суд безпідставно стягнув зі страховика ПрАТ «УТСК» суми, передбачені ст. 625 ЦК України, оскільки вказана норма не підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, в запереченнях, які надійшли на адресу суду, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 просив слухати справу без участі позивача та його представника, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 липня 2014 року близько 06 год. 25 хв. в м. Дніпропетровську на перехресті вул. Комсомольської та вул. К. Лібкнехта ОСОБА_6, керуючи автомобілем НОМЕР_2, перед початком руху не переконалася у безпеці, розпочала рух та скоїла зіткнення з автомобілем НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2, який рухався з права на ліво за напрямком її руху.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2014 року ОСОБА_6 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.13).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 застрахована у ПрАТ «УТСК» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2988203.

26 серпня 2014 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «УТСК» із заявою про виплату страхового відшкодування, яку останнє отримало 28 серпня 2014 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі (а.с.14-15).

В подальшому позивач звертався до ПрАТ «УТСК» із заявами про виплату страхового відшкодування 05 вересня 2014 року, 26 листопада 2014 року, 03 лютого 2015 року, 31 березня 2015 року та 10 грудня 2015 року, які були отримані останнім 11 вересня 2014 року, 01 грудня 2014 року, 09 лютого 2015 року та 02 квітня 2015 року відповідно (а.с.16-23).

З 11 по 15 грудня 2015 року ПрАТ «УТСК» було виплачено ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 49 500,00 грн. та пеню у розмірі 2 088,49 грн. (а.с.27).

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «УТСК» про відшкодування шкоди, в якому просив стягнути з відповідача пеню, 3% річних, індекс інфляції у сумі 44 779,02 грн. за несвоєчасну виплату страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 посилався на те, що з заявою про виплату страхового відшкодування він звернувся 26 серпня 2014 року, проте, страхове відшкодування було виплачено ПрАТ «УТСК» лише з 11 по 15 грудня 2015 року.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відносини між сторонами у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, з приводу виплати позивачу страхового відшкодування, врегульовано ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі по тексту - Закон).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Статтею 992 ЦК України встановлено, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 4 Постанови Пленуму з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення статті 625 ЦК не застосовуються до відносин з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відшкодування шкоди є відповідальністю, а не грошовим зобов'язанням, яке виникає з договірних зобов'язань. Винятком є відповідальність страховика (стаття 992 ЦК). Стаття 992 ЦК передбачає майнову відповідальність страховика за несплату або прострочення виплати (в тому числі й при відсутності відмови в страховій виплаті) у вигляді сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «УТСК» із заявою про виплату страхового відшкодування 26 серпня 2014 року, проте, останнє здійснило виплату страхового відшкодування лише з 11 по 15 грудня 2015 року.

Враховуючи, що ПрАТ «УТСК» не виконало своїх зобов'язань належним чином, не виплатило суми страхового відшкодування в межах 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Колегія суддів доводи апеляційної скарги про те, що у ПрАТ «УТСК» були відсутні підстави вважати випадок страховим, а ОСОБА_2 не надав повного комплекту документів, передбаченого ст. 35 Закону України, у зв'язку з чим у суду були відсутні підстави для задоволення позову відхиляє з огляду на наступне.

Після настання даної дорожно - транспортної пригоди в порядку, визначеному ст. 33 Закону, учасники даної пригоди письмово повідомили відповідача про її настання, а позивач згідно з вимогами ст.35 Закону також подав заяву про виплату страхового відшкодування. Дане повідомлення містило в собі інформацію про учасників даної ДТП, а саме інформацію як про водіїв, так і про транспортні засоби, якими вони керували.

Згідно до вимог ст. ст. 33-1 та 34 Закону страховик наділений правом на розслідування обставин страхового випадку, шляхом направлення запитів до компетентних органів, виїзду на місце ДТП, опитування очевидців тощо. Наданим правом страховик не скористався, дій, передбачених Законом, не вчинив.

Напроти, порушив в суді питання про визнання полісу ОСЦПВ АІ/2988203 недійсним, що свідчить, що відповідач був достеменно обізнаний щодо забезпеченого транспортного засобу.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2015 року, відмовлено у позові ПрАТ «УТСК» до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_8, ФОП ОСОБА_9, МТСБУ, про визнання полісу недійсним.

Крім того, ПрАТ «УТСК» самостійно сплатило суму страхового відшкодування та пеню, чим визнало випадок страховим та свою вину у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за договором страхування належним чином.

При цьому, звертаючись до суду з заявою про перегляд заочного рішення, ПрАТ «УТСК» посилалось лише на неправильне застосування положень ст. 625 ЦК України до даних правовідносин, інших підстав для скасування заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року ПрАТ «УТСК» не зазначало.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню до відносин про відшкодування шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Відповідно до частини першої статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Проаналізувавши норми статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець мас право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

Сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника, яким у цих правовідносинах виступає страховик.

При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за цим договором: на його або третьої особи користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування.

З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов'язанням.

Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Вказана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення ст. 625 ЦК України є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу РиковаОлександра Олександровича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» відхилити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.

Головуючий: Т.О. Невідома

Судді: Д.Р. Гаращенко

В.М.Ратнікова