Ухвала суду № 64737457, 07.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №753/9682/15-ц головуючий у 1-й інстанції: Леонтюк Л.К.

апеляційне провадження №22-ц/796/829/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка експрес" про забезпечення позову щодо торговельної марки за свідоцтвом № НОМЕР_3 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Квітка експрес" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка квітів "Сендфлаверс", ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, товариства з обмеженою відповідальністю "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ", ОСОБА_4, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернет Інвест", товариство з обмеженою відповідальністю "Дабл-Ю Нет Україна" про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка квітів "Сендфлаверс" на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 4 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ТОВ "Квітка експрес" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс", ОСОБА_3, Державної служби інтелектуальної власності України, ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_1 про заборону вчиняти певні дії, стягнення збитків, зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.

Позовні вимоги обґрунтовували тим, що позивач є власником свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстрованого для послуг 35 та 39 класів МКТП, та здійснює використання знаку у своїй діяльності з продажу та доставки квітів через веб-сайт, розміщений під доменним ім'ям ІНФОРМАЦІЯ_1.ua. Реєстрантом доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_1.ua, а також доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_1.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.kiev.ua, за якими здійснюється перехід на веб-сайт є відповідач ОСОБА_1, який після передання прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 не здійснював передачу доменних імен. При цьому, відповідач ОСОБА_1 є власником свідоцтва України № НОМЕР_2 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_2", зареєстрованого для послуг 35 та 39 класів МКТП, на підставі якого було зареєстроване доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_2.ua. Позивач зазначав, що з травня 2013 року ОСОБА_1 неправомірно використовує знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 у доменних іменах ІНФОРМАЦІЯ_1.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.kiev.ua, з яких здійснюється перенаправлення на доменне ім'я ІНФОРМАЦІЯ_2.ua, на якому розміщено веб-сайт, через який надаються послуги 35 та 39 класів МКТП, що є тотожними з послугами цих класів, які надаються ТОВ "Квітка експрес", та щодо яких зареєстровано знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1. Таке використання здійснюється відповідачем ОСОБА_1 неправомірно та без дозволу позивача, з порушенням його прав та інтересів як власника свідоцтва на знак для товарів і послуг. Крім того, 25 вересня 2014 року року на підставі заявки про реєстрацію знака для товарів і послуг від 20 травня 2014 року № m201406951 Державна служба інтелектуальної власності України видала на ім'я відповідача ОСОБА_2 свідоцтво України № НОМЕР_3 на знак для товарів і послуг "ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстрований для товарів 31 та 44 класів МКТП. Вказаний знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки є схожим настільки, що його можна сплутати зі знаком за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року, раніше зареєстрованим позивачем для споріднених послуг.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд заборонити використання знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 15 лютого 2006 року; визнати недійсним свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3; внести до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва № НОМЕР_3 і здійснити публікацію відповідних відомостей в офіційному бюлетені "Промислова власність"; здійснити передачу доменних імен ІНФОРМАЦІЯ_1.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.com.ua, ІНФОРМАЦІЯ_1.kiev.ua на користь ТОВ "Квітка експрес", а також стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальні збитки.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 4 травня 2016 року заяву ТОВ "Квітка експрес" про забезпечення позову задоволено. Заборонено ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ" повністю або частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3 до набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва по даній справі законної сили. Заборонено Державній службі інтелектуальної власності України вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь-які відомості щодо зміни осіб власників свідоцтва № НОМЕР_3, а також щодо відмови власників від вказаного свідоцтва, до набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва по цій справі законної сили.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 та ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо торговельної марки за свідоцтвом № НОМЕР_3. Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала була постановлена судом за відсутності відповідача ОСОБА_1, що позбавило його можливості висловити свої заперечення щодо законності даної ухвали та призвело до порушення його прав на справедливий і публічний суд, принципу змагальності, рівності та гласності судочинства, а також порядку забезпечення позову; при розгляді заяви про забезпечення позову судом не було прийнято до уваги той факт, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено повторного вжиття заходів забезпечення позову відносно одного й того ж суб'єкта спірних правовідносин, при тому, що такі заходи судом не скасовані в установленому законом порядку; задоволення заяви позивача про забезпечення позову щодо торговельної марки за свідоцтвом № НОМЕР_3 сприятиме позивачу у посяганні на права даної торгової марки та власника даного свідоцтва, може завдати значної шкоди репутації виробника та зниженню фінансової цінності торгової марки в цілому, призвести до майнових збитків і завдати моральної шкоди власнику та суб'єкту підприємницької діяльності;

Представники ОСОБА_1, ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс", ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ" - Крайняк Ю.О. та ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представники ТОВ "Квітка експрес" - Кравченко В.В. та КравчукА.Б. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважали, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. При цьому вжиття таких заходів забезпечення позову, як заборона ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ" повністю або частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3, а також заборона Державній службі інтелектуальної власності України вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг будь-які відомості щодо зміни особи власника цього свідоцтва, виключає можливість порушення прав чи інтересів третіх осіб у зв'язку з їх застосуванням. Це обумовлено тим, що права на вказаний знак в повному обсязі належать ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ", а тому заборона їх передавати та вносити відповідні відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг жодним чином не стосуватиметься будь-яких інших осіб і не вплине на їх здатність на власний розсуд реалізовувати належні їм права та інтереси. Також, ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ" до моменту набрання рішенням законної сили не буде позбавлений права на власний розсуд використовувати знак для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3, а обмежуватиметься лише в можливості вільного розпорядження правами на нього.

Такий висновок суду є правильними.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Як убачається з роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно з пунктом 88 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" у справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову (статті 66, 67 ГПК) у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.

Такі заходи мають на меті, зокрема запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Посилання скаржника на те, що при розгляді заяви про забезпечення позову судом не було прийнято до уваги той факт, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено повторного вжиття заходів забезпечення позову відносно одного й того ж суб'єкта спірних правовідносин, при тому, що такі заходи судом не скасовані в установленому законом порядку, висновків суду першої інстанції не спростовують з огляду на наступне.

Так, 11 червня 2015 року представником позивача до Дарницького районного суду міста Києва було подано заяву про забезпечення позову із вимогою заборонити відповідачу ОСОБА_2, яка на той час була власником знаку для товарів і послуг за свідоцтвом № НОМЕР_3, повністю або частково передавати виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за вказаним свідоцтвом або відмовлятися від вказаного свідоцтва до набрання рішенням Дарницького районного суду міста Києва по даній справі законної сили (ІІ том; а. с. 82-84).

У судовому засідання, яке відбувалося 26 червня 2015 року, Дарницький районний суду міста Києва ухвалив розглянути зазначену заяву у присутності відповідача 5 - Державної служби інтелектуальної власності, що підтверджується журналом судового засідання (ІІ том; а. с. 106).

Однак, у подальшому права на знак для товарів і послуг за спірним свідоцтвом № НОМЕР_3 було передано Відповідачем ОСОБА_2 на користь інших осіб - ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ", що підтверджується даними, які містяться у відкритій базі даних Державної служби інтелектуальної власності "Електрона версія акумулятивного офіційного бюлетеня "Промислова власність " (ІІ том; а. с. 204).

Ураховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що існує ймовірність передачі ТОВ "Доставка квітів "Сендфлаверс" та ТОВ "Служба доставки квітів та подарунків "ЮФЛ" прав на знаки для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_3 на користь третіх осіб або ж відмови власника від цих свідоцтв, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову в зв'язку із наявністю нових власників свідоцтва або відсутністю будь-якого власника, а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав.

Таким чином, обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позову, і тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідачів та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала була постановлена судом за відсутності відповідача ОСОБА_1, що позбавило його можливості висловити свої заперечення щодо законності даної ухвали та призвело до порушення його прав на справедливий і публічний суд, принципу змагальності, рівності та гласності судочинства, а також порядку забезпечення позову, є необґрунтованими та підлягають відхиленню.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 та товариства з обмеженою відповідальністю "Доставка квітів "Сендфлаверс" відхилити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 4 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: