Ухвала суду № 64737445, 07.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/572/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Родіонов С.О.

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Паленик І.Г., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Любченко Т.С.

захисника ОСОБА_1

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволеноклопотання слідчого СВ Оболонського управління поліції головного управління Національної поліції в місті Києві Жолобчук Є.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Любченко Т.С., та продовжено строк тримання під вартою до 16.02.2017 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця РеспублікиКазахстан, українця, громадянина Казахстану, освіта вища, пенсіонера, одруженого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КК України

Згідно ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, те, що стороною захисту не надано доказів на підтвердження незадовільного стану здоров'я підозрюваного або інших обставин, через які він не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, але в межах строку досудового розслідування, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної поведінки підозрюваного під час подальшого досудового розслідування.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, обравши щодо нього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник вказує на безпідставність обґрунтування продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, оскільки підставою для продовження строку стала тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 та можливість його переховування, що на думку захисника, є необґрунтованим та недостатнім для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Додає, що з моменту взяття ОСОБА_2 під варту у жодній слідчій дії останній участі не приймав.

Далі в апеляційній скарзі, захисник зазначає, що слідчим суддею не враховано похилого віку підозрюваного, незадовільний стан його здоров'я, те, що він є ветераном розвідки України, одружений, наявність міцних соціальних зв'язків, визнання вини у скоєнні інкримінованого діяння, сприяння розкриттю злочину, те, що він раніше не судимий, що, на думку захисника, спростовує доводи сторони обвинувачення про можливе ухилення ОСОБА_2 від слідства та суду та дає можливість стороні захисту клопотати перед судом про призначення підозрюваному покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією інкримінованої статті, на підставі ст. 69 КК України, а також звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Крім того, апелянт стверджує, що стороною обвинувачення, в підтвердження доводів щодо можливості переміщення ОСОБА_2 за кордоном, не надано доказів наявності у останнього закордонного паспорту, який надавав би таке право.

У підсумку, автор апеляційної скарги зазначає, що наведені підстави для продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою не свідчать про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 42016101050000171, відомості про яке 08.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 199 КПК України.

15.11.2016 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

16.11.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КПК України.

Постановою керівника Київської місцевої прокуратури № 5 від 04.01.2017 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців.

Слідчий СВ Оболонського управління поліції головного управління Національної поліції в місті Києві Жолобчук Є.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Любченко Т.С., звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року дане клопотання задоволенота продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_2 до 16.02.2017 року, без визначення розміру застави.

Під час розгляду клопотання про продовження ОСОБА_2 строку тримання під вартою, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати ймовірною підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 199 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. the United Kingdom), п. 32, Series A, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_2 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги в частині безпідставності продовження строку тримання ОСОБА_2 під вартою, не є доведеними. Крім того, посилання апелянта на те, що підставою для продовження цього строку стала лише тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються аналізом обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, який здійснив слідчий суддя.

Розглядаючи клопотання про продовження строку триманняОСОБА_2 під вартою, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку про те, що на даний час ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися і продовжують існувати.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Враховуючи наведене, вимоги апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилається в апеляційній скарзі захисник.

Крім того, посилання захисника на дані, що характеризують особу підозрюваного, не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, як про це ставить питання захисник в апеляційній скарзі.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання адвоката на можливе призначення ОСОБА_2 покарання на підставі ст. 69 КК України та звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, оскільки дані обставини не є предметом розгляду на даному етапі кримінального провадження.

Крім того, посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не приймав участі у слідчих діях, не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки приймаючи рішення, слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання, що у цьому випадку не мало місця.

Крім того, наявність чи відсутність у підозрюваного закордонного паспорту не може слугувати скасуванню оскаржуваного рішення та застосуванні більш м'якого запобіжного заходу.

Разом з тим, прийнявши обґрунтоване рішення про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя залишив поза увагою вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої встановлено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.

Так, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, обставини кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про доцільність визначити ОСОБА_2 заставу в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 400 000 гривень (чотириста тисяч), як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, яка буде співмірною з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що, у відповідності до ч. 3 п. 2 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання слідчого необхідно задовольнити, застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та визначити підозрюваному заставу в розмірі 400 000 гривень, з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 197, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 06 січня 2017 року, якою задоволеноклопотання слідчого СВ Оболонського управління поліції головного управління Національної поліції в місті Києві Жолобчук Є.В. та продовжено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 16.02.2017 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотанняслідчого СВ Оболонського управління поліції головного управління Національної поліції в місті Києві Жолобчук Є.В., погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 Любченко Т.С., про продовження строку тримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити строк тримання під вартою до 16.02.2017 року.

Визначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу в межах, передбачених ч. 5 ст. 182 КК України, в розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 400 000 гривень (чотириста тисяч), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва (м. Київ. вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820172, реєстраційний рахунок - 37310016015850).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання запобіжного заходу, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, в разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_2 наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними у даному провадженні;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду м. Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Київського СІЗО № 13.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ ______ ____

Масенко Д.Є. ПаленикІ.Г. Присяжнюк О.Б.