Рішення № 64737406, 07.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 753/8203/16-ц Головуючий в 1 інстанції - Коренюк А.М.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/760/2017 Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Заришняк Г.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1, третя особа : ПАТ «Позняки-Жил-Буд» про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,-

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення відповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в особі ТОВ «РАДА 2» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, посилаючи на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати за період з грудня 2012 року по червень 2016 року в загальній сумі 26 936 грн. 22 кой. Окрім того, ним ставиться вимога про стягнення 15 106 грн. 97 коп. - індексу інфляції та 1 566 грн. 52 коп. - трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а всього - 43 609 грн. 71 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2», код ЄДПРОУ - 32070519, 43 609 грн. 71 коп. - заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, 1 378 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 44 987 (сорок чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Не погодившись з таким та рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив рішення скасувати, в задоволенні позову відмовити.

В скарзі посилався на те, що позивач не має права вимоги так як не довів, що приймав спірний будинок на баланс, або був його управителем. Також позивач нараховував заборгованість за незатвердженими тарифами. Суд не врахував наявність судових рішень, якими тариф на обслуговування будинку, визнавався економічно не обґрунтованим, а позивач не виконав рішення суду про зобов'язання не нараховувати борги за незатвердженими тарифами. Розрахунок зроблений позивачем, належним чином не завірений. Позивач не довів первинними документами факт надання конкретних послуг, які не були оплачені відповідачем. Також скарга містить доводи про те, що суд неправомірно нарахував інфляційні втрати та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України. Також скарга містить посилання на не відповідність рішення суду вимогам ст. 213 ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач та його представник доводи скарги підтримав.

Представники позивача та третьої особи доводи скарги заперечували.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Положенням п. 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю) сторін споживач.

Згідно з вимогами ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 32 Закону України плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 162 Житлового кодексу Української РСР плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Задовольняючи позов суд вважав встановленими такі обставини.

Судом встановлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, отримує житлово-комунальні послуги, при цьому не виконує зобов'язання по їх оплаті, чим спричинив позивачу, який є організацією, що обслуговує даний будинок, матеріальні збитки у вигляді недоотримання плати за утримання будинку та прибудинкової території в період з грудня 2012 року по червень 2016 року. (а.с.11, 85-86).

Між ТОВ «РАДА 2» та відповідачем не було укладеного договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, проте відсутність вказаного договору не звільняє споживачів від обов'язку оплати отримані ними послуги.

При цьому матеріали справи містять листи, відповідно до яких, відповідачу пропонувалось укласти договір, проте останній такого договору не уклав.

За період проживання відповідача у вказаній квартирі позивачем, як організацією, що обслуговує даний будинок, в період з грудня 2012 року по червень 2016 року щоденно надавались житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу встановленого інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду про наявність підстав для притягнення відповідача до цивільної відповідальності за не оплату витрат на утримання будинку та прибудинкової території, а також опалення квартири відповідають цим обставинам та вимогам Закону.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не має права вимоги до відповідача, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що матеріали справи містять численні документи, що в спірний період безпосередньо позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, що стосується послуг за опалення, то заборгованість нарахована лише за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року.

Позивачем апеляційному суду надані договори з постачальною організацією, акти прийому передачі отриманих послуг, які доводять, що в спірний період позивач оплатив послуги опалення постачальній організації, а відповідно має право відшкодувати вказані витрати за рахунок власників квартир, в тому числі і відповідача. При цьому вартість була обрахована пропорційно до займаної площі співвласниками, та використаними гігакалоріями по будинковому лічильнику, а тому підстав змінювати розмір заборгованості за опалення колегія суддів не вбачає, так як це призведе до необґрунтованих збитків позивача.

Заборгованість відповідача за опалення за нарахований позивачем період складає суму 4810 грн. 32 коп. Інфляційні втрати на цю суму за період з травня 2014 року по червень 2016р. (заявлений період в позові) складають суму 3959 грн. 21 коп. , а три відсотки річних 325 грн. 19 коп.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд вважав встановленим, що заборгованість відповідача за опалення, гарячу та холодну воду, а також витрати на утримання будинку становить суму 26 936 грн. 22 коп. (а.с.85-86)

Позивачем за не виконання грошового зобов'язання на заборгованість нараховано 15 106 грн. 97 коп. - індексу інфляції та 1 566 грн. 52 коп. - трьох відсотків річних, а тому загальна сума до стягнення визначена судом - 43 609 грн. 71 коп. (а.с.85-86).

Вказані обставини в повній мірі є недоведеними та спростовуються дослідженими апеляційним судом доказами.

Заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивач витрати на утримання будинку та прибудинкової території в період з грудня 2012 року по травень 2015 року нараховував за тарифом 4, 42 грн. за 1 кв.м., який не був затверджений в установленому порядку та визнаний завищеним.

Вказані обставини підтверджуються рішенням господарського суду м. Києва від 13 серпня 2014 року, який за позовом позивача в даній справі перевіряв законність рішення Антимонопольного комітету України від 24 квітня 2014 року, яким було встановлено порушення позивачем антимонопольного законодавства, зловживання антимонопольним становищем, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів послуг з утримання будинку та прибудинкової території. При цьому судовими рішеннями наявними в даній справі було встановлено, що позивач окрім іншого надає послуги з утримання будинку за тарифом, який є незатвердженим в установленому порядку. Рішеннями судів позивач був зобов'язаний провести затвердження тарифу на надання послуг з утримання будинку в порядку передбаченому ст. 32 закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 28 закону України «Про місцеве самоврядування ».

Позивач протягом тривалого часу рішення судів не виконував, продовжував нараховувати мешканцям будинку оплату за незатвердженим тарифом.

Також судом встановлено, що в один і той же період позивач різним співвласникам будинку, нараховував оплату за одні і ті ж послуги в однаковому обсязі за різним тарифом. Так в матеріалах даної справи є квитанція про нарахування послуг з утримання будинку власнику кв. № 5 з якої вбачається, що за утримання будинку та прибудинкової території оплата нараховувалась за тарифом 2,65 грн. за 1 кв.м.

Також , відповідно до ухвали апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, в справі за позовом ТОВ «Рада-2» про стягнення заборгованості з іншого співвласника будинку, в якому проживає відповідач, також було встановлено, що, власникам квартир 3,12,25,26, 28. 29, 32 нарахування за аналогічний період здійснювалось за тарифом 2,65 грн.

Представники позивача пояснили апеляційному суду, що така різниця в тарифах зумовлена домовленістю з власниками, які уклали договори і з якими був погоджений саме такий тариф, проте він є збитковим для позивача.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є як свобода договору так і справедливість, добросовісність та розумність.

Так, як позивач в даній справі за період з грудня 2012 року до травня 2015 року просить з відповідача стягнути борг за тарифом 4,42 грн., який не був затверджений в установленому порядку, а крім того за цей же період іншим власникам одного й того ж будинку позивач надавав аналогічні послуги за тарифом 2, 65 грн., колегія суддів, виходячи з засад розумності та справедливості вважає за необхідне , стягнути заборгованість з відповідача, за цей період також виходячи з тарифу 2, 65 грн.

При цьому не приймає доводи відповідача про те, що вказаний тариф також є необґрунтованим, а доведеним і розумним, на думку позивача є тариф 29 коп. за квадратний метр.

Оскільки в матеріалах справи наявні письмові докази, які свідчать про те, що тариф зазначений відповідачем не покриє витрати позивача на ті послуги, що надає останній з врахуванням лише розміру заробітної плати працівників, які надають відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, а також вартості послуг з вивезення сміття, ремонту ліфтів, та інших, перелік яких, вказаний в деталізованому звіті , щодо складу тарифу, який долучений на стадії апеляційного розгляду.

Доводи відповідача та його представника з приводу того, що в задоволенні позову має бути відмовлено повністю, через застосування позивачем незатвердженого тарифу, колегія суддів не може прийняти, так як відповідач не заперечував, що послуги він отримував, як і інші мешканці будинку в якому він проживає, а відповідно повинен їх оплатити, так як у кожного з власників квартир, є обов'язок утримувати свою власність, і не можуть одні власники нести витрати на утримання будинку за інших власників.

Такий підхід не відповідає ні вимогам закону ні загальним засадам цивільного судочинства.

Доводи відповідача про те, що факт надання послуг є недоведеним спростовуються договором про технічне обслуговування та ремонт диспетчерських систем, актами прийому передачі виконаних робіт по цьому договору , актами приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів, актами прийняття-передавання товарної продукції від ПАТ «Київенерго», анкетними даними споживання теплової енергії, рахунками - фактура про її оплату, штатними розписами працівників ТОВ «Рада 2» з яких вбачається, які витрати позивач ніс на оплату заробітної плати працівників, які обслуговують будинок відповідача та іншими письмовими документами, які надавались як до районного так і до апеляційного суду м. Києва на спростування доводів скарги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території відповідача за період з грудня по травень 2015 року необхідно стягнути по 299 грн. 98 коп. за місяць, виходячи з тарифу 2 грн. 65 коп. за кв.м., що становить суму 8 999 грн. 40 коп. За період з червня 2015 року по червень 2016 року, борг треба стягнути в сумі, яку зазначив позивач в своєму розрахунку, так як з червня 2015 року тариф вже був затверджений в установленому порядку і матеріали справи не містять жодних доказів, рішень судів чи інших , які б давали суду підстави вважати тариф за цей період неправомірним чи несправедливим.

Загальний розмір заборгованості відповідача з утримання будинку та прибудинкової території за весь період з грудня 2012 року до червня 2016 року складає суму 16 115 грн. 10 коп. Інфляційні втрати позивача за цей період на цю суму заборгованості складають 6 651 грн. 60 коп., а 3 % річних 723 грн. 98 коп.

Перевіряючи нарахування позивачем заборгованості за гарячу та холодну воду, апеляційний суд встановив, що вказана заборгованість нарахована безпідставно, так як з розрахунку позивача вбачається, що кошти на погашення цієї заборгованості внесені відповідачем 12 травня 2015 року та 13 серпня 2015 року. (розрахунок а.с 85 т.1)

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про незаконне нарахування індексу інфляції та 3% річних тому, що відповідач повинен нести відповідальність в порядку ст. 625 ЦК України, так як протягом тривалого часу безпідставно відмовлявся вносити будь-яку плату за послуги з утримання будинку, від отримання яких не відмовлявся, відповідно в нього виникло грошове зобов'язання, за не виконання якого ЦК України передбачена відповідальність.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також узгоджується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.

Аналогічний правовий висновко зроблений ВСУ в справі 6-2023 цс 15, який є обов'язковим до застосування всіма судами України.

Враховуючи, вищевикладене, вимоги ст.309 ЦПК України, не повне з'ясування судом обставин справи, які мали правове значення для її вирішення, порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду з ухваленням нового, про часткове задоволення позову на загальну суму 32 585 грн. 40 коп.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача стягненню підлягає судовий збір в сумі 325 грн. 85 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 2» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2», код ЄДПРОУ - 32070519, 21 184 грн.27 коп. заборгованості за період з грудня 2012 року по червень 2016 року включно, за надані житлово-комунальні послуги, з яких заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території 16115 грн. 10 коп. за опалення 4 810 грн. 32 коп., а також інфляційні втрати 10 610 грн. 81 коп. та 3% річних 1049 грн. 17 коп. , загалом борг 32 585 грн. 40 коп. та 325 грн. 85 коп. судового збору, а всього 32 911грн. 25 коп.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Рада-2» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: