Ухвала суду № 64737404, 06.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

Дата ухвалення
06.02.2017
Номер справи
757/61458/16-к
Номер документу
64737404
Форма судочинства
Кримінальне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Лашевича В.М.

з участю секретаря Проаспет К.О.

представника власника майна ОСОБА_1

власника майна ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_1, які діють в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2016 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Романчука М.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Кутєповим М.В., про накладення арешту на майно та накладено у кримінальному провадженні №22016101110000216 арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) та видаткових операцій по даних рахунках.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представники власника майна подали апеляційну скаргу, в якій просять поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2016 року, відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказують на те, що арешт накладений на грошові кошти, які знаходяться на вказаних банківських рахунках, відкритих ОСОБА_2, є безпідставним, слідчим не надано жодних доказів, які б підтверджували, що протиправне перевезення вантажів здійснювалось транспортними засобами, які перебувають у володінні (користуванні) ОСОБА_2 та отримання останнім грошових коштів злочинним шляхом. ОСОБА_2 не є особою, якій повідомлено про підозру або затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, а тому, на думку апелянтів, підстави для накладення арешту на майно відсутні.

Крім того, враховуючи, що розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, то строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді від 12.12.2016 року, відповідно до ст. 395 КПК України не пропущено.

Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не було пропущено, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 12.12.2016 року було постановлено без повідомлення власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Що стосується безпосередньо поданої апеляційної скарги, то колегія суддів звертає увагу на наступні обставини.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів справи, в провадженні слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22016101110000216, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

12.12.2016 року старший слідчий в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Романчук М.І., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області Кутєповим М.В., звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) та видаткових операцій по даних рахунках, з посиланням на те, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

12.12.2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в рамках кримінального провадження №22016101110000216, про накладення арешту на майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, вислухав пояснення слідчого та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку про існування достатніх підстав вважати, що вказане у клопотанні слідчого майно, є об'єктом кримінального правопорушення та відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно.

З огляду на положення ч. ч. 1, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у статті 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що майно, на яке просив накласти арешт слідчий, може бути приховане, вказане клопотання слідчого, за наявності для цього правових підстав, було задоволено.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного чи довільного.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї або іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вказане в клопотанні слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зважаючи на викладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на підставах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Істотних порушень норм КПК України, які могли стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області Романчука М.І., погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області Кутєповим М.В., про накладення арешту на майно та накладено у кримінальному провадженні №22016101110000216 арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках НОМЕР_2, НОМЕР_3, відкритих ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) у ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 305299) та видаткових операцій по даних рахунках - залишити без змін, а апеляційну скаргу представників власника майна ОСОБА_3, ОСОБА_1, які діють в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. ЛашевичВ.М.

Справа № 11-сс/796/328/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Шапутько С.В.

Доповідач: Рибак І.О.

Попередній документ : 64737394
Наступний документ : 64737406