Постанова № 64736892, 09.02.2017, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 р. Справа № 818/1684/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

представника відповідача - Ювченка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/1684/16

за позовом ОСОБА_2

до Сумської митниці ДФС

про зміну формулювання причин звільнення,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_2 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач, Сумська митниця) про зміну формулювання причин звільнення ОСОБА_2, які зазначені в Наказі начальника Сумської митниці ДФС від 22.12.2015р. №1392-о із "звільнена з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп" відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні" на "Звільнена з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп" відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю в Україні".

Свої вимоги позивачка обгрунтовує тим, що з 15.01.2015 по 11.12.2015 вона працювала у Сумській митниці на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп". Як зазначає позивач, у 2014 році її чоловік виїхав працювати до Російської Федерації. З метою подальшого переїзду до місця постійної роботи чоловіка, ОСОБА_2 (як стверджує у позові позивач) 21.11.2015 погодила з начальником митного поста "Конотоп" Жихарем С.М. заяву про звільнення з займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) - за згодою сторін. Позивач зазначає, що відповідну заяву вона подала до приймальні керівника поста. Після цього, знаходячись у черговій відпустці (з 18.11.2015 без збереження заробітної плати), до роботи мала приступити 22.12.2015р., але вважаючи заяву від 21.11.2015р. про звільнення за згодою сторін погодженою, на роботу 22.12.2015р. ОСОБА_2 не вийшла. В період 22.12.2015р. позивач перебувала на території Російської Федерації. Про те, що її звільнено за п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні (за прогул) вона дізналася лише 12.11.2016р., коли поштовим переказом отримала свою трудову книжку.

В позовній заяві ОСОБА_2 зазначає про факт звернення її до керівництва Сумської митниці з заявою про звільнення її з займаної посади згідно п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін). При цьому, у прохальній частині позовної заяви позивач просить змінити запис - замість підстав для звільнення "п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю в Україні" просить вказати підставу для її звільнення - "відповідно до ст. 38 Кодексу законів про працю в Україні" - тобто за власним бажанням.

Оскільки на даний час позивач також перебуває на території Російської Фердерації, її інтереси в суді представляє адвокат Іванцов А.В.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.71). У судове засідання ні позивачка, ні її представник не з'явились.

Від позивачки електронною поштою до суду надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.72).

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти заявлених позовних вимог ОСОБА_2 з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.34-37).

В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що головний державний інспектор відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп" ОСОБА_2 з 17.12.2015 по 21.12.2015 перебувала у відпустці. 22.12.2015 ОСОБА_2 повинна була приступити до виконання своїх посадових обов'язків. Але відповідно до службової записки начальника відділу митного оформлення «Конотоп» митного поста «Конотоп» Удовиченка А.А. від 22.12.2015 №96/68 станом на 09 год. 10 хв. 22.12.2015 головний державний інспектор відділу митного оформлення «Конотоп» митного поста «Конотоп» ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці, причина відсутності не відома, на телефонні дзвінки вона не відповідала, про що комісією складено акт про відсутність на робочому місці від 22.12.2015.

Оскільки не було надано доказів поважності відсутності ОСОБА_2 на робочому місці, її було звільнено відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул) та направлено на її домашню адресу лист від 22.12.2015 №5292/К/18-70-04-56 з повідомленням про її звільнення та необхідності з'явитись до Сумської митниці ДФС для отримання трудової книжки, яка була взята Сумською митницею ДФС на зберігання, відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім цього, представник відповідача просив суд врахувати, що заява ОСОБА_2 про звільнення її за згодою сторін надійшла до Сумської митниці лише 22.12.2015р. о другій половині дня, коли вже існував Наказ про звільнення ОСОБА_2 Крім цього, при звільненні за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) дану заяву має бути погоджено керівництвом. Отже, за відсутності впевненості у факті погодження заяви про звільнення за згодою сторін, позивач була зобов'язана приступити до своєї роботи у визначений час (22.12.2015р.).

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві позивач просить змінити запис в трудовій книжці зазначивши замість звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул) зазначити звільнення її за ст.38 КЗпП України. Однак, відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника письмово за два тижні. Відповідач звертає увагу суду на те, що будь-якої заяви від ОСОБА_2 про звільнення її за власним бажанням у відповідності до ст.38 КЗпП України, взагалі не надходило (за два тижні заява до Сумської митниці не подавалась).

Отже, Сумська митниця ДФС вважає, що підстави для звільнення позивачки були законними та обґрунтованими, відповідали нормам чинного законодавства, тому не має підстав для зміни формулювання причини звільнення.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та докази у їх сукупності, вважає, що необхідно відмовити у задоволенні позовної заяви з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 15.01.2015 була прийнята на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп" Сумської митниці ДФС (а.с.8).

Відповідно до наказу Сумської митниці ДФС від 10.11.2015р. №1338-кв ОСОБА_2. з 07.12.2015 по 21.12.2015 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати (а.с.58).

22.12.2015, у зв'язку із закінченням відпустки, ОСОБА_2 повинна була приступити до виконання своїх посадових обов'язків, що підтверджується витягом з табелю робочого часу ( а.с.68).

Відповідно до службової записки начальника відділу митного оформлення «Конотоп» митного поста «Конотоп» Удовиченка А.А. від 22.12.2015 №96/68 (а.с.40) станом на 09 год. 10 хв. 22.12.2015 головний державний інспектор відділу митного оформлення «Конотоп» митного поста «Конотоп» ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці, причина відсутності не відома, на телефонні дзвінки вона не відповідала, про що комісією складено акт про відсутність на робочому місці від 22.12.2015 (а.с.41).

Впродовж робочого дня з 09-00 год. по 17-45 год. 22.12.2015 ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці, причина відсутності ні керівництву, ні колегам не повідомлені, про що комісією під головуванням начальника митного поста «Конотоп» Жихаря С.М. складено акт від 22.12.2015 (а.с.41-42). Зазначений факт підтверджують у своїх поясненнях співробітники відділу митного оформлення «Конотоп» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с.43-44).

Відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпПУ трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пункт 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9 визначає прогул як відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Дозволу на відсутність на робочому місці ні начальник відділу митного оформлення, ні начальник митного поста ОСОБА_2 не надавали. Про причини відсутності позивачка не попереджала, на телефонні дзвінки начальника відділу, співробітників відділу не відповідала.

Крім того, факт відсутності ОСОБА_2 зафіксовано в табелі обліку робочого часу (а.с.68).

В кінці робочого дня 22.12.2015 до Сумської митниці ДФС надійшла заява ОСОБА_2 від 21.12.2015 про її звільнення з займаної посади 22.12.2015 за угодою сторін (52).

Відповідно до п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є угода сторін, тобто припинення трудового договору за цією нормою можливе лише при взаємній згоді на це власника і працівника. Дана норма діє лише за умови домовленості між працівником і власником підприємства, договір припиняється в строк, визначений обома сторонами.

Проте, відповідно до резолюції в.о. начальника Сумської митниці ДФС ОСОБА_10 на заяві ОСОБА_2 від 21.12.2015 (яка надійшла та була зареєстрована Сумською митницею 22.12.2015р.) він не дав згоду на припинення трудового договору за угодою сторін (а.с.52).

Суд бере до уваги посилання відповідача на те, що заява ОСОБА_2 про звільнення її за згодою сторін надійшла до Сумської митниці лише 22.12.2015р. о другій половині дня, коли вже існував Наказ про звільнення ОСОБА_2

Доказів існування іншої заяви (окрім заяви датованої 21.12.2015р., яка надійшла до Сумської митниці 22.12.2015р.), про звільнення за згодою сторін, з якою би позивач зверталась до керівництва Сумської митниці, ОСОБА_2 до суду не подала. Свідок ОСОБА_11 (мати позивача) пояснила, що з листопада 2015 року її донька - ОСОБА_2 перебуває з чоловіком в Російській Федерації. В грудні 2015 року донька передавала потягом заяву про звільнення її за згодою сторін. Свідок ОСОБА_11 передавала цю заяву до Сумської митниці.

Однак, коли саме заява була передана і про що йшлося в заяві ОСОБА_2 мати позивачки ОСОБА_11 не пригадує за спливом тривалого часу (оскільки йдеться про грудень 2015 року).

Отже, пояснення свідка судом не можуть бути взяті до уваги.

Крім цього, суд погоджується з позицією відповідача відносно того, що при звільненні за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін) дану заяву має бути погоджено керівництвом. Отже, за відсутності впевненості у факті погодження заяви про звільнення за згодою сторін, позивач була зобов'язана приступити до своєї роботи у визначений час (22.12.2015р.).

Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що у позовній заяві позивач просить змінити запис в трудовій книжці зазначивши замість звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул) зазначити звільнення її за ст.38 КЗпП України. Однак, відповідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника письмово за два тижні. Відповідач звертає увагу суду на те, що будь-якої заяви від ОСОБА_2 про звільнення її за власним бажанням у відповідності до ст.38 КЗпП України, взагалі не надходило (за два тижні заява до Сумської митниці не подавалась).

Доказів існування заяви про звільнення ОСОБА_2 за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням) позивач також не надала.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_2 22.12.2015 була відсутня на роботі без поважних причин, 22.12.2015 Сумською митницею було правомірно прийнято Наказ №1392-о "Про звільнення з роботи ОСОБА_2." (а.с.49), яким звільнено позивачку із займаної посади відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України (прогул) та направлено на її домашню адресу лист від 22.12.2015 №5292/К/18-70-04-56(а.с.50) з повідомленням про її звільнення та необхідності з'явитись до Сумської митниці ДФС для отримання трудової книжки, що була взята Сумською митницею ДФС на зберігання, відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпПУ за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана;2) звільнення.

Відсутність працівника на роботі без поважних причин (прогул) за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни і, як наслідок, тягне накладення одного з видів дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 ст. 149 КЗпПУ встановлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Судом було встановлено, що ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці протягом усього робочого дня 22.12.2015 року, письмових пояснень щодо причин відсутності на робочому місці до Сумської митниці не надходило, що доводиться поясненнями співробітників відділу митного оформлення «Конотоп» ОСОБА_8 та ОСОБА_9, службовими записками начальника відділу митного оформлення "Конотоп" митного поста "Конотоп" Удовиченка А.А., начальника митного поста "Конотоп" Жихаря С.М.

Щодо посилань позивачки на факт погодження з керівництвом заяви про звільнення за згодою сторін, суду зазначає наступне.

Коли керівник установи, дає згоду на припинення трудового договору з працівником за угодою сторін, згідно з діючим законодавством про працю, днем звільнення є останній робочий день, тобто трудовий договір між роботодавцем та працівником на день звільнення є чинним, тому працівник зобов'язаний відпрацювати його повністю. З цього слідує, що 22.12.2015 ОСОБА_2 повинна була бути на роботі і виконувати свої посадові обов'язки.

Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про зміну формулювання причин звільнення.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Сумської митниці ДФС про зміну формулювання причин звільнення -відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 15.02.2017 року.

Суддя О.М. Кунець