Постанова № 64736270, 08.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 р. Справа №805/4467/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 14 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Троянової О.В.

секретарі Кудрі В.Г.,

представників позивача Куліковської В.О., Вудвуд І.М.,

представник відповідача 1 Терненко С.М.,

представник відповідача 2 Таранюк Ю.В.,

представник відповідача 3 не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Словенського енергетицького строярнє а.с. в особі представництва "Словенське енергетицьке строярнє а.с."

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Словенське енергетицьке строярнє а.с. в особі представництва "Словенське енергетицьке строярнє а.с." звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії/том 1 а.с.4-12/.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до положень пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України податковим органом де позивач перебував на податковому обліку, не було подано протягом п'яти днів з дня набрання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі №2а/0570/6566/2012 висновку органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тобто до 25.12.2013 року. Неодноразові звернення до органів державної фіскальної служби не призвели до відновлення порушеного права позивача.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо невнесення до інтегрованої картки платника податку підтверджену рішеннями адміністративних судів трьох інстанцій суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн.; визнати протиправною бездіяльність Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо ненадання висновку щодо відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн. з державного бюджету; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до інтегрованої картки платника податку підтверджену рішеннями адміністративних судів трьох інстанцій суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн.; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві підготувати та надати Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва висновок щодо відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн. з державного бюджету /том 2 а.с.5-7/.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що у зв'язку із проведенням реорганізації шляхом приєднання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області утворено Центрально-Донецьке відділення Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з територіальним обслуговуванням платників податків Ворошиловського та Київського районів м. Донецька без статусу юридичної особи, який є неналежним відповідачем по справі. Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області як правонаступнику, будь які документи не надавались, у зв'язку з їх відсутністю та порушенням кримінальної справи за фактом захоплення адміністративної будівлі ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ ДФС у Донецькій області. Просив суд відмовити у задоволенні позову/том 1 а.с.230-235/.

Представник відповідача 2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у письмових запереченнях, в яких зазначив, що оскільки Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві не була стороною по справі №2а/0570/6566/2012 і судом не було зобов'язано відповідача 2 вчиняти дії направлені на здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість представництву "Словенське енергетицьке строярнє а.с.". Просив суд відмовити у задоволенні позову /том 1 а.с.202-204,221-223/.

Представник відповідача 3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надіслав суду письмові заперечення проти позову у яких зазначив, що на даний час до казначейства висновку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн. з державного бюджету не находило, а Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва не перебувало з позивачем у жодних правовідносинах. У зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справи без участі представника відповідача 3 /том 1 а.с.217-219/.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача 1, представника відповідача 2, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - Словенське енергетицьке строярнє а.с. зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: 83528, Словацька Республіка, м. Тлмаче, вул. Товаренська, 210, ІЧО:31 411 690, що підтверджуються Статутом підприємства /том 1 а.с.153-186/.

Представництво "Словенське енергетицьке строярнє а.с." зареєстровано в Україні без статусу юридичної особи, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про реєстрацію, виданим Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 03 квітня 2015 року №ІІІ-2615. Представництво діє на території України з 19 серпня 2000 року та відомостями з ЄДРПОУ /том 1 а.с.149-152/.

Відповідно до свідоцтва № 07761030 про реєстрацію платника податку на додану вартість Представництво "Словенське енергетицьке строярнє а.с." зареєстровано в якості платника за індивідуальним податковим номером 258825705644 з 11 січня 2001 року та " перебувало на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Донецька /том 1 а.с.152/.

В зв'язку з проведенням антитерористичної операції в Донецькій області позивач перереєструвався в м. Києві перейшов на облік до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 20.04.2016 року №1626591403797 перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та витягу за № 1626594507992 з реєстру платників податку на додану вартість /том 1 а.с.120,151/.

Відповідач 1 - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Відповідач 2 - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та керуючись Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідач 3 - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень, згідно ст. 48 КАС України, здатна особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Таким чином, відповідачі у справі - суб'єкти владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Так, судом, встановлено наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по адміністративній справі №2а/0570/6566/2012 за позовом Словенське енергетицьке строярне а.с. (Словацька Республіка) в особі представництва «Словенське енергетицьке строярнє а.с.» (м. Донецьк) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області(м. Донецьк) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року №0008711640/3, яким представництву фірми «Словенське енергетицьке строярнє а.с.» відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у розмірі 8461868 грн. в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року в сумі 8271417грн. У задоволенні позову про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року № 0008711640/3 в частині відмови у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року у сумі 190451 грн. - відмовлено /том 1 а.с.13-27/.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі № 2а/0570/6566/2012 залишено без задоволення. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року по справі № 2а/0570/6566/2012 залишено без змін /том 1 а.с.28-35/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 08 грудня 2014 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2013 року залишено без змін / том 1 а.с.36-42/.

При розгляді справи в судах трьох інстанцій судом встановлено, що позивач на момент виникнення права на бюджетне відшкодування за податковими деклараціями з податку на додану вартість за період 2006-2007 роки мав достатній обсяг оподатковуваних операцій, тобто,розмір бюджетного відшкодування по декларації за травень 2009 року на яке підприємство мало прав, з врахуванням положень п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», знайшло своє підтвердження в сумі 8271417 грн.

Крім того, висновками експертизи підтверджено, що позивач мав достатні обсяги оподатковуваних операцій для відшкодування суми податку на додану вартість у сумі 8271417 грн. та згідно результатів здійсненого експертом дослідження випливає, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2009 року, на яку підприємство має право складає 8271417 грн.

Зазначений висновок у № 347/24 судово-економічної експертизи по адміністративній справі № 2а/0570/6566/2012 складений 24.12.2012 року (том 1 аркуш спр.44-118).

03 липня 2015 року Словацька компанія «SLOVENSKE ENERGETICKE STROJARNE a.s.» звернулася на ім'я Голови Державної фіскальної служби України з проханням про співпрацю та взаємодію у зв'язку з поверненням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (ПДВ) в Україні за податковий період - травень 2009 року в сумі 8 271 417 грн. Відповідно до зазначеного звернення зазначали,що 03 червня 2009 року представництво компанії подало до ДПІ у Київському районі м. Донецька декларацію з ПДВ за травень 2009 року, де заявило про бюджетне відшкодування в розмірі 8 461 868 грн. на розрахунковий рахунок. ДПІ у Київському районі м. Донецька за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки обґрунтованості заявленого бюджетного відшкодування за травень 2009 року був складений акт від 22.07.2009 р.№ 1487/15-113/25882573, за висновками прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.02.2010 року № 0008711640/3,яким представництву відмовлено у надані бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 846 1868 грн. Також, зазначали,що остаточно Ухвалою ВАСУ від 08.12.2014 року підтверджено ( надано) право на повернення бюджетного відшкодування з ПДВ за податковий період у травні 2009 року в розмірі 8271417 грн. Обґрунтовували своє звернення бездіяльністю податкових органів на дату звернення (том 1 аркуш спр.122-125).

06 серпня 2015 року за вих. № 12097/10/26-15-28-01-14 Головним управлінням ДФС у м. Києві за дорученням ДФС України на адресу Посольства Словацької Республіки та Представництва направило відповідь про розгляд звернення та листа. Зазначали,що станом на 05 серпня 2015 року залишок задекларованих до відшкодування сум ПДВ . в тому числі за травень 2009 року, який відображається в інтегрованій карті платника податку відсутній, справа підприємства, матеріали перевірок та судові справи до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві не надходили (том 1 аркуш спр.126-128).

16 жовтня 2015 року за вих. № 4359/10/05-81-15-01 Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області на адресу Посольства Словацької Республіки направило відповідь. Зазначали,що у ДПІ відсутні будь-які документи, в тому числі і матеріали юридичної справи. Зазначили,що в зв'язку з ситуацією, яка відбувається в регіоні всі документи були втрачені. До Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області не були передані документи на паперових носіях (том 1 аркуш спр.129-130).

16 грудня 2015 року позивач звернувся до Кабінету Міністрів України з питання бюджетного відшкодування (том 1 аркуш спр.131-134).

08 лютого 2016 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на виконання доручення ДФС України, Кабінету Міністрів України на адресу Представництва направило відповідь про розгляд листа щодо визнання законним права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Зазначали, що питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість буде розглянуто після отримання відповідних матеріалів (том 1 аркуш спр.135 -137).

20 травня 2016 року позивач звернувся на ім'я Начальника Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві с запитом про зарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 8271417 грн. на картку особового рахунку платника податків і подальше перерахування його на банківський рахунок (том 1 аркуш спр.139 -142).

07 липня 2016 року Словацька компанія «SLOVENSKE ENERGETICKE STROJARNE a.s.» звернулася на ім'я Голови Державної фіскальної служби України, копія Начальнику ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві зі зверненням щодо співпраці та взаємодії стосовно повернення бюджетного відшкодування ПДВ в Україні в розмірі 8 271 417 грн. Просили надати чітку відповідь, які дії вживаються , строки вирішення питання відшкодування, враховуючи неодноразові звернення (том 1 аркуш спр.143 -146).

08 серпня 2016 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомило,що при аналізуванні отриманих документів та рішень судів, а саме резулятивної їх частини, позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Донецька від 11.02.2010 року № 0008711640/3, але при цьому судом не зобов'язано стягнути з Державного бюджету України на користь представництва бюджетного відшкодування ПДВ та не зобов'язано контролюючий орган надати довідку до Державної казначейської служби України. Зазначили, що при розгляді справи № 2а/0570/6566/2012 не виступали в якості сторони або третьої особи. (том 1 аркуш спр.147 -148).

Відповідно до Акту проведення розрахунків № 1146107 від 29.06.2016 року між позивачем та ДПІ у Шевченківському районі за період з 01.01.2016 по 01.05.2016 з податку на додану вартість розбіжність за даними платника складає + 8 271 417,00 грн. (том 2 аркуш спр.36).

Не погоджуючись із такою позицією податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено,що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Тобто, діюче законодавство визначає обов'язковість судових рішень як одного з основних положень адміністративного процесу і закріплює її значення як принципу адміністративного судочинства, адже виконання судового рішення є кінцевою метою судового захисту.

Крім того, суд звертає увагу, що національним законодавством передбачені адміністративна та кримінальна відповідальність за невиконання рішення суду.

Таким чином, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2013 р. по справі №2а/0570/6566/2012, відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.12.2013 набрала законної сили 20 грудня 2013 року.

Всупереч діючому законодавству, ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області не надало вчасно, у встановлені терміни відповідний висновок до органу, що здійснює казначейське обслуговування.

Як встановлено в судовому засіданні і цей факт є загальновідомим, що в зв'язку з початком антитерористичної операції на території Донецької області для збереження життя і здоров'я працівників територіальних органів Міндоходів,захисту їх законних праві і інтересів встановлено про стій з 08.07.2014 року, зокрема ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області. Адміністративна будівля, в якій була розташовано ДПІ у Київському районі ГУ Міндоходів захоплена невідомими озброєними особами, розпочато досудове розслідування у кримінальному проваджені за ст.341 Кримінального кодексу України.

Відповідно до п.п. 4-6,8 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 20.10.11 р. (далі - Порядок) орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

Внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов'язки якого переходять його правонаступникам.

У зв'язку з проведеною реорганізацією, шляхом приєднання до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області утворено Центрально-Донецьке відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з територіальним обслуговуванням платників податків Ворошиловського, Київського районів м. Донецька без статусу юридичної особи.

Станом на момент прийняття даного рішення у ЄДРПОУ міститься запис про припинення юридичної особи «Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області».

Таким чином, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є правонаступником прав та обов'язків Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління ДФС у Донецькій області.

Як з'ясовано в судовому засіданні Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, як правонаступнику, будь-які документи не передавались у зв'язку з неможливістю за зазначеними вище обставинами.

Суд звертає увагу на те, що податковим законодавством чітко визначено механізм бюджетного відшкодування платникам ПДВ.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є, зокрема, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (закон, який регулює спірні правовідносини на час їх виникнення) встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.4 цієї статті передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі підпункту 7.7.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Отже, як зазначено вище, судами при розгляді справи № 2а/0570/6566/2012 вірно встановлено, що одержання бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податків. Наявність у податкового органу передбаченого абз. «а» пп. 7.7.7 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. «а» п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України повноваження з надіслання платнику податку податкового повідомлення, в якому зазначаються сума заниження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування та підстави для її вирахування, не свідчить про обов'язок платника податку заявляти суму податку до відшкодування одразу після виникнення права на це.

Згідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування за травень 2009 року в розмірі 8271417 грн. не потребує додаткового доказування. Вказаними судовими рішеннями, що набрали законної сили, підтверджено правомірність формування позивачем бюджетного відшкодування за травні 2009 року в розмірі 8271417 грн.

Як встановлено судом, на час розгляду справи, заходи щодо відновлення сум ПДВ за травень 2009 року в розмірі 8271417 грн. податковими органами не здійснено.

Згідно п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або відшкодуванню з Держбюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 Податковго кодексу України

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. п. 200.7, 200.8. ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Відповідно до п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами "б" і "в" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування в автоматичному режимі на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У випадках, передбачених підпунктами "а", "г" і "ґ" цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України".

У разі наявності у платника податку податкового боргу бюджетному відшкодуванню підлягає заявлена сума податку, зменшена на суму такого податкового боргу.

Відповідно до п. 200.15. ст.200 Податкового кодексу України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку проводив процедуру судового оскарження, то після закінчення даної процедури контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В свою чергу, як визначено п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України, на підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу. Аналогічні положення щодо строків надання висновку органом державної податкової служби до органу казначейства містить п.7 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМ України від 17.01.11 № 39 (далі Порядок № 39).

Так, згідно п. 6-8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.11 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» передбачено, що у разі коли за результатами проведення перевірок платника податку з урахуванням вимог статей 73 і 83 Податкового кодексу України підтверджено достовірність нарахованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, орган державної податкової служби складає висновок про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - висновок), в якому зазначає суму, що підлягає відшкодуванню з державного бюджету.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку зобов'язаний подати органові державної казначейської служби висновок протягом: трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки податкової декларації платника податку, який має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти робочих днів після закінчення перевірки платника податку, який не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Висновки та реєстр висновків, що передані до органів державної казначейської служби, подаються починаючи з 1 липня 2011 р. в електронній формі з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" і «Про електронні документи та електронний документообіг"» і не пізніше наступного операційного дня на паперовому носії.

Державна податкова служба надсилає на постійній основі до Державної казначейської служби узагальнену інформацію про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках. Порядок та строки надсилання такої інформації визначаються Державною податковою службою.

На підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Отже, підставою для перерахування платникові податку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку є відповідний висновок.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, протягом: трьох операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку має право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість; п'яти операційних днів після отримання висновку в разі, коли платник податку не має права на автоматичне відшкодування податку на додану вартість.

Порядок формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках затверджений наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 03.02.11 № 68/23 (далі Порядок № 68/23).

За приписами п.5 цього Порядку Центральний орган державної податкової служби не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснює формування узагальненої інформації щодо (визначених у висновках) обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ окремо за платниками, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ, іншими платниками... Зазначену інформацію на постійній основі (щоденно) не пізніше наступного робочого дня після її формування направляє: до Державного казначейства України, одночасно органам державної податкової служби в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.

Виходячи з зазначеного вище, нормами Податкового кодексу України чітко встановлено строк для подання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до статті 43 Бюджетного кодексу України від 08 липня 2010 року № 2456-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України зазначено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

З огляду на вимоги пункту 200.17 статті 200 Податкового кодексу України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Підсумовуючи зазначене вище, суд зазначає, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платник.

З аналізу викладених норм Податкового кодексу України вбачається, що закінчення процедури судового оскарження законодавець пов'язує саме з моментом набрання законної сили рішенням суду, а отже право платника податку на отримання бюджетного відшкодування слід вважати підтвердженим з моменту набрання законної сили рішенням Донецького окружного адміністративного суду, а саме з 20.12.2013 року, після чого протягом п'яти робочих днів має бути перерахована сума коштів, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач-1, відповідач-2 були належним чином повідомлені про набрання, зазначеним вище рішенням суду законної сили, тобто закінчення процедури судового оскарження, проте відповідачами в порушення вимог п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України не вчинено дії щодо подання до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Отже позивачем були зроблені всі дії, передбачені податковим законодавством, а саме: подано декларацію з ПДВ (заява про відшкодування на розрахунковий рахунок), заява на бюджетне відшкодування у загальному порядку (разом з декларацією) та підтверджено в судовому порядку право на отримання бюджетного відшкодування в розумні строки, чітко визначені податковим законодавством.

Тобто, Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, податковим органом де позивач перебував на податковому обліку, не було подано висновок протягом п'яти днів з дня набрання постанови Донецького окружного адміністративного суду по справі №2а/0570/6566/2012 органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних кошті.

Оскільки, позивач, з квітня 2016 року і до теперішнього часу перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, то вимога позивача, щодо надання висновку стосовно відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8271417 відповідачем-2 підлягає задоволенню.

Але, враховуючи, що зазначені податковим законодавством дії,щодо складання і направлення висновку, перш за все повинна була виконати ДПІ у Київському районі м. Донецька, яка на даний час є ліквідованою, та певні обставини, які склалися не з вини контролюючого органу,то суд не вбачає в діях відповідача-1, відповідача- 2 неправомірної бездіяльності, з огляду на що вимогі позивача в цій частині задоволеню не підлягають.

В судовому засіданні встановлено,що відомості щодо бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за травень 2009 року в сумі 8271417 не обліковуються за даними податкового органу,тобто не внесені до інтегрованої картки платника.

З цього питання суд важає за необхідне зазначити наступне.

Інтегрована картка платника- це форма опреативного обліку податків, зборів,митних платежів до бюджету та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів державної фіскальної служби України, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Інтег ВвЗворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати.

На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

За приписами пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку обліку нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника.

Отже, будь-які нарахування, збільшення або зменшення сум податкових зобов'язань платника податків, розрахунки з бюджетом контролюючий орган відображає в інтегрованій картці платника податків.

Таким чином, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету контролюючі органи на кожний поточний рік відкривають платнику податків інтегровані картки, за якими відображається стан розрахунків платників з бюджетом, при цьому відомості про сплату податкових зобов'язань платниками податків обліковуються у таких картках за даними електронних реєстрів розрахункових документів, наданих органами державної казначейської служби.

Невнесення змін до інтегрованої картки платника податків та невключення відомостей по сумі бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8271417 грн. призводить до порушення прав позивача та його інтересів.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи податкові спори, застосовує ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, яка гарантує право на мирне та вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В цьому контексті неправомірне стягнення податків/штрафів, позбавлення права на відшкодування податків розглядається як втручання держави у мирне та вільне володіння особи своїм майном (коштами).

Так, відповідно до Рішення від 19.12.1989 року у справі «Мелахер та інші проти Австрії», зазначено, що право власності включає «три чіткі правила»: (1) мирного володіння власністю;(2) позбавлення права власності лише у визначених випадках;(3) держава має право контролювати користування власністю у відповідності до загального «публічного» інтересу, шляхом прийняття відповідних загальносуспільним інтересам законів.

У Рішенні від 22.11.2007 року у справі «Україна-Тюмень» проти України» суд вказав, що найважливіша вимога статті 1 Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Питання, чи було досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи стає значимим, якщо встановлено, що під час втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, при цьому, «майном», що було предметом розгляду справи, є сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню платнику з бюджету

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року по справі "Інтерсплав проти України" зазначається, що затримання при відшкодуванні ПДВ розглядається як порушення права заявника безперешкодно користуватися своїм майном і підпадає під дію першого речення першого параграфу ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року. Даним конвенційним положенням гарантовано захист права власності. Оскільки право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача, то несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, гарантоване міжнародними нормами.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 р. суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Судова практика ЄСПЛ є джерелом права і суди зобов'язані керуватись нею відповідно, в тому числі і до вимог ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.79 КАС України письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки прийняте рішення ухвалено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує Словенському енергетицьке строярнє а.с. в особі представництва "Словенське енергетицьке строярнє а.с." судові витрати у сумі 2756,00грн.(дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Словенського енергетицького строярнє а.с. в особі представництва "Словенське енергетицьке строярнє а.с." до Маріуполської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві внести до інтегрованової картки платника податку суму заявленої платником до відшкодування з податку на додану вартість в травні 2009 року у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва висновок щодо відшкодування податку на додану вартість у розмірі 8 271 417(вісім мільйонів двісті сімдесят одна тисяча чотириста сімнадцять гривень)грн. з Державного бюджету України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Словенського енергетицького строярнє а.с. в особі представництва "Словенське енергетицьке строярнє а.с." судові витрати у сумі 2756грн.(дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну її частини у судовому засіданні 08 лютого 2017 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 лютого 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Троянова О.В.