Ухвала суду № 64736152, 07.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні адміністративного позову

07 лютого 2017 року Справа № 805/558/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голошивця І.О., при секретарі судового засідання Шташаліс О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР» до Головного управління юстиції у Донецькій області, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіальне управління юстиції у Донецькій області Косаревої Ірини Валеріївни про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити певні дії, -

за участю:

представника позивача - Міснянко С.М. - за довіреністю,

представника відповідача 1, 2 - Косарева І.В. - за довіреністю,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР» звернулось до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косаревої Ірини Валеріївни, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 грудня 2016 року ВП № 53200187;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 23 грудня 2016 року ВП № 53200187;

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 29 грудня 2016 року ВП № 53200187;

- зобов'язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчинити дії із зняття арешту з майна та грошових коштів ТОВ «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР».

Представником позивача через відділ документообігу та архівної роботи суду надано клопотання про забезпечення адміністративного позову, відповідно до якого просив суд:

- зупинити до моменту прийняття рішення по адміністративній справі дію оскаржуваних рішень відповідача, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 23 грудня 2016 року ВП № 53200187; постанови про арешт майна боржника від 23 грудня 2016 року ВП № 53200187; постанови про арешт коштів боржника від 29 грудня 2016 року ВП № 53200187;

- до моменту прийняття рішення по адміністративній справі заборонити посадовим особам відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області вчиняти дії, спрямовані на продаж майна позивача, зокрема, транспортного засобу HUNDAY SONATA д/н НОМЕР_1, та стягнення грошових коштів, що знаходяться на рахунках ТОВ «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР».

В обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що існує реальна небезпека реалізації відповідачем до ухвалення рішення в адміністративній справі належного позивачу транспортного засобу HUNDAY SONATA д/н НОМЕР_1 та списання грошових коштів з банківських рахунків позивача, що завдасть істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача і зробить фактично неможливим їх захист.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у клопотанні та просив суд задовольнити клопотання про забезпечення позову.

Представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні зазначеного клопотання, а також зазначила, що до винесення судом рішення по справі не має можливості вчинити будь-які дії щодо реалізації майна боржника та стягнення грошових коштів з рахунків позивача, оскільки навіть оцінки цього майна не здійснено та підготовчі дії щодо реалізації автомобіля не розпочинались. Також зазначила, що для реалізації майна, відповідач повинен дотримуватися відповідного порядку, який містить багато передумов та потребує часу, тому здійснити реалізацію майна неможливо у короткий термін.

За умов ч. 3 ст. 118 КАС України, питання про забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду таких питань.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи та з'ясувавши підстави, наведені позивачем у обґрунтування клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, при вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову, заслухавши пояснення сторін суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 117 КАС України передбачено, що подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ", в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо не вжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача.

З наведеної норми вбачається, що загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, відповідно до положень частин третьої, четвертої статті 117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії. Наведений перелік способів забезпечення позову є вичерпним.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову.

Тобто, необхідною та достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення; а також наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Позивач в обґрунтування свого клопотання посилається на те, що 21 грудня 2016 року виконавче провадження ВП № 50529676 було закрито, в зв'язку з укладенням між ТОВ «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДІНГ» мирової угоди. В межах виконавчого провадження ВП № 53200187 державним виконавцем прийнято постанови про арешт майна боржника від 23 грудня 2016 року та постанову про арешт коштів боржника від 29 грудня 2016 року. Позивач вважає, що винесення вищезазначених постанов може привести до реалізації транспортного засобу HUNDAY SONATA д/н НОМЕР_1, а також списання грошових коштів позивача з його банківських рахунків.

З матеріалів справи встановлено, що 23 грудня 2016 року, в зв'язку з не сплатою ТОВ «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР» виконавчого збору в розмірі 333 389,08 грн., в межах виконавчого провадження ВП № 50529676, відкрито виконавче провадження ВП № 53200187.

23 грудня 2016 року державним виконавцем ВПВР винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 53200187. Відповідно до якої на все майно боржника (ТОВ «ДОНЕЦК СИТИ ЦЕНТР») накладено арешт у межах суми звернення стягнення 333 389,08 грн.

29 грудня 2016 року державним виконавцем ВПВР винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 53200187, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках: код фінансової установи: 300465, назва фінансової установи: АТ «ОЩАДБАНК»; код фінансової установи: 334851, назва фінансової установи: ПАТ «ПУМБ» та на всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Так, суд зазначає, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404) визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі по тексту - Інструкція № 512), передбачено, що у разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону № 1404 визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частинами 3, 4 статті 48 Закону № 1404 визначено, що готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Приписами статті 56 Закону № 1404 визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об'єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п'ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту.

Згідно до ст. 57 Закону № 1404 визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 61 Закону України № 1404 зазначено, що реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.

Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що для прийняття рішення щодо реалізації майна (коштів) боржника державний виконавець зобов'язаний здійснити певні дії, зокрема: скласти опис майна на яке накладено арешт, провести оцінку майна на яке накладено арешт, а також підготувати вилучене майно для проведення торгів.

Суд зазначає, що позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про те, що державний виконавець вилучив у позивача майно та здійснює заходи щодо підготовки такого майна до продажу, а також не надано доказів того, що кошти позивача вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби.

Крім того, суд не може під час винесення рішення по справі керуватися лише припущеннями позивача.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що воно є необґрунтованим і не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено необхідність на теперішній час застосування заявлених засобів забезпечення позову до ухвалення судового рішення за наслідками розгляду спору. При цьому суд зазначає, що у разі задоволення зазначеного клопотання, судом фактично буде вирішено спір по суті, тому що предметом позовних вимог позивача за цією адміністративною справою є у тому числі і скасування постанов про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника.

Повний текст ухвали складений 13 лютого 2017 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 17-118, 158-160, 165, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника позивача щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі № 805/558/17-а - відмовити.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 07 лютого 2017 року в присутності представників позивача та відповідачів.

Повний текст ухвали складається у відповідності до ст. 160 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Голошивець І.О.