Постанова № 64736123, 10.02.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Справа № 803/1922/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265 та №0000951400/9266.

10.02.2017 року представник позивача за вх. №1430/17 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, де просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265, а №0000951400/9266 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 289 771,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС) була проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27 липня 2011 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт від 04 липня 2016 року №203/28-06-14-00/37821544.

На підставі акта перевірки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 63 364 911,25 грн., №0000901400/9263 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 48 847 333 грн., №0000951400/9266 про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ на суму 298 532,24 грн., №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1 854 023,50 грн.

Позивач вважає необґрунтованими висновки податкового органу, викладені в акті перевірки про безтоварність операцій по правочинах, укладених із контрагентами ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» оскільки реальність, правомірність і відповідність господарських операцій діючому законодавству підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами.

З огляду на викладене, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265 та №0000951400/9266 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 289 771,17 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2017 року позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, 10.02.2017 року подав заяву про уточнення позовних вимог, зазначив, що оскільки 14 податкових накладних зареєстровано після 06.01.2016 року на суму штрафу 8 761,21 грн. з порушенням строків реєстрації податкових накладних, у зв'язку із цим, уточнив позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 15.07.2016 року № 0000951400/9266 в сторону зменшення на суму 8 761,21 грн.

В судове засідання 10.02.2017 року не прибув, 10.02.2017 року подав клопотання про розгляд справи за його відсутності

Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2017 року позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що в ході перевірки не встановлено факту реального здійснення господарських операцій між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та його контрагентами, а первинні документи складені позивачем не можуть братися до уваги як достовірні. Вказав, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення сформовані у відповідності до норм чинного законодавства, а відтак просив суд в позові відмовити повністю.

В судове засідання 10.02.2017 року представник відповідача не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, причини неявки суду невідомі. Проте 10.02.2017 року суду надіслав додаткові письмові пояснення.

У зв'язку з цим, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача або його представника, оскільки судом вжиті всі передбачені заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Частиною 1 статті 41 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що відповідач ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» зареєстроване як юридична особа 27.07.2011 року. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.07.2011 року за №38421, до 31.12.2015 року перебував на обліку в МГУ ДФС -Центральний офіс з ОВП. З 01.01.2016 року та станом на дату підписання акта перевірки перебуває на обліку в СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС.

На підставі направлень СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС від 14.03.2016 року №49/28-06-22-20, №50/28-06-22-20, №51/28-06-22-20, №52/28-06-22-20, №53/28-06-22-20, №54/28-06-22-20, №55/28-06-22-20 та від 01.04.2016 року №313 посадовими особами СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 27 липня 2011 року по 31 грудня 2015 року, про що складено акт від 04.07.2016 року №203/28-06-14-00/37821544.

Перевіркою встановлені порушення:

п.44.1, п.44.3, п.44.6, ст.44, п.134.1. ст.134, п.138.1. ст.138, п.138.2., п.138.4., п.138.6., п.138.10.3. ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України; вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044; п.6, п.7, п.10, п.17, п.19 Наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV; Наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013р. №73 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 45 628 720 грн. в тому числі за 2013 рік у сумі 1 267 грн., за 2014 рік у сумі 12 873 185 грн., за 2015 рік у сумі 32 754 268 грн.;

п.189.1 ст.189; п.198.5 ст.198; п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198; п.44.1, п.44.3, п.44.6, ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього у сумі 50 691 929 грн.;

п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України порушено граничні терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 17 869 016,04 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2 978 169,34 грн., що призвело до застосування штрафних санкцій відповідно до п.120 1.1. ст. 120 1 ПК України;

п.46.1. ст.46, п.50.1 ст.50, п.57.1. ст.57 ПК України порушено граничні терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18 445 349 грн., в результаті чого застосована штрафна санкція.

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 63 364 911,25 грн., №0000901400/9263 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 48 847 333 грн., №0000951400/9266 про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ на суму 298 532,24 грн., №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1 854 023,50 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що не заслуговує на увагу суду висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства по правочинах, укладених із контрагентами ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» та спростовується наступним.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Податковим кодексом України.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно приписів пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (робіт, послуг) (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

З аналізу положень підпунктів 198.6 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України виходить, що виникнення у платника податку на додану вартість права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення (фактичне відбуття) господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

При цьому щодо формування позивачем податкового кредиту з податку на прибуток підприємств слід зазначити наступне.

Порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року регулювались Законом № 283/97-ВР, а з 01.04.2011 року - ПК України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу положень вищенаведених нормативно-правових законодавчих актів вбачається, що не можуть належати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Разом з цим, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чи, іншими документами, передбаченими законодавством. Також з проаналізованих норм випливає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Висновок СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС про нереальність угод, укладених між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» базується на тому, що операції між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ»» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких видів робіт, послуг, постачання ТМЦ або здійснення діяльності. Про це свідчить відсутність у суб'єкта господарювання необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

У зв'язку з цим, перевіркою позивача зроблено висновок про те, що усі операції з ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» не спричиняють реального настання правових наслідків, а відтак є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, висновок відповідача про нереальність укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами вважає неправомірним та спростовується наступним.

Щодо правовідносин позивача з ПАТ «Новоушицький консервний завод» (том 2 а.с. 10-93) суд зазначає наступне.

В акті перевірки від 04.07.2016 (стор. 28) зазначено на порушення вимог п.44.1 ст.44, п.138.1. ст.138, п.138.2., п.138.6. ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта у сумі 68 343 520 грн. за 2014 рік, а саме згідно Договору купівлі-продажу №07/2014 від 29.07.2014 року укладеного між ПАТ «Новоушицький консервний завод», проте дані обставини спростовується наступним.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» - Покупець та ПАТ «Новоушицький консервний завод» - Продавець був укладений Договір купівлі-продажу №07/2014 від 29.07.2014 року предметом якого була поставка яблучного соку (концентрованого, неосвітленого, натурального).

Згідно Специфікації №1 від 31.07.2014 року до Договору яблучний сік поставлявся в кількості 5 653 000 кг на загальну суму 132 008 856 грн. в т.ч. ПДВ 22 001 476,20 грн.

Згідно Специфікації №2 від 30.09.2014 року до Договору яблучний сік поставлявся в кількості 5 206 000 кг на загальну суму 114 048 883,20 грн. в т.ч. ПДВ 19 008 147,20 грн.

Всього за вищевказаним Договором ПАТ «Новоушицький консервний завод» було поставлено ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» соку на загальну суму 246 057 739,20 грн. в т. ч. ПДВ 41 009 623,2 грн.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ПАТ «Новоушицький консервний завод» до покупця ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» підтверджується видатковими накладними №31072 від 31.07.2014 року на суму 132 008 856 грн. та №30091 від 30.09.2014 року на суму 114 048 883,20 грн., а також актами прийому-передачі до Договору купівлі-продажу №07/2014 від 29.07.2014 року №1 від 31.07.2014 року та №2 від 30.09.2014 року, які оглянуто в судовому засіданні.

Згідно акта прийому-передачі товару №1 від 31.07.2014 року до видаткової накладної №31072 від 31.07.2014 року передача товару у власність Покупця відбувалась по наступним складам за адресами: Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274а; Вінницька обл., Липовецький р-н, м. Липовець, вул. Копика,62а, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н., с. Солобківці, вул.. Камянецьке шосе, 3; Харківська обл., Харківський р-н, с. Затишшя, вул. Харківська, 5.

Згідно акта прийому-передачі товару №2 від 30.09.2014 року до видаткової накладної №30091 від 30.09.2014 року передача товару у власність покупця відбувалась на складі за адресою Львівська обл., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274 а.

Оплата за вищевказаний товар (сік яблучний) проводилась у безготівковій формі на суму 27 206 736,24 грн., що підтверджується оглянутими судом реєстрами платіжних доручень, а також шляхом передачі Покупцем в розрахунок за товар Продавцю простих векселів на суму 218 851 002,96 грн., що передбачено умовами Договору купівлі-продажу № 07/2014 від 29.07.2014 року, та підтверджується актом прийому-передачі векселів від 22.07.2016 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними від 31.07.2014 року та від 30.09.2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Товар, поставлений ПАТ «Новоушицький консервний завод», весь час зберігався в місцях його прийняття, а саме на складах, що належали ТзОВ «Яблуневий Дар».

З даним підприємством ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було укладено Договір зберігання товару №30/М/2014 від 28.05.2014 року. На виконання умов даного договору сторонами були підписані акти прийому-передачі соку яблучного на зберігання та зі зберігання, що оглянуті судом.

Всі придбані товари були використані позивачем в ході своєї господарської діяльності, а сааме шляхом реалізації ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» даного товару (яблучного соку) на підставі зовнішньоекономічного контракту, а саме Договору № 239/14 від 12.09.2014 року укладеного з фірмою GRAY MAGNET LTD, який досліджений в судовому засіданні.

На виконання даного контракту ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) було експортовано на адресу фірми GRAY MAGNET LTD (Покупець) понад 10 538 тон яблучного соку на суму 27 196 190 Євро. Експорт яблучного соку крім укладеного контракту підтверджується оглянутими судом вантажно-митними деклараціями та рахунок-фактурами (інвойси), реєстри яких додані до матеріалів справи.

Походження та якість яблучного соку підтверджується Висновком про походження товару № 1-3659-В від 18.11.2014 року.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару, складського обліку та використання товару у господарській діяльності.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Диад» (том 3 а.с. 1-12) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 48) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в порушення вимог (стор. 48 акта) п. 44.1 ст.44, п.138.1. ст.138, п.138.2., п.138.6. ст.138, п.139.1.9 ст.139 ПК України безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Диад» видаткових накладних всього у сумі 10 212,23 грн. за 2014 рік.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВОГ Рітейл» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Диад» на суму 12 254,67 грн., в тому числі ПДВ 2 042,45 грн. в липні 2014 року, згідно Договору поставки від 01.12.2013 року №23/13-СТ. Предметом поставки були супутні товари, що придбавались з метою реалізації на АЗС, розташованих в Донецькій області. В даному випадку було придбання мінеральної води на суму 12 254,67 грн., в тому числі ПДВ 2 042,45 грн.

Суд приймає до уваги посилання представника позивача щодо неможливості представлення вказаного договору по тій причині, що він знаходився на території представництва ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» у м. Донецьку яке перестало існувати по причині проведення АТО.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «Диад» до покупця ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» підтверджується видатковими накладними реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутими судом реєстрами платіжних доручень.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними липень-серпень 2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» (том 3 а.с. 13-25) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 48) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в порушення вимог (стор. 48 акта) п.44.1 ст.44, п.138.1. ст.138, п.138.2., п.138.4., п.138.6. ст.138 ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 1361834,00грн. за 2014 рік.

Судом встановлено, що Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» був укладений Договір поставки нафтопродуктів від 14.11.2014 року № Ш25362.

На виконання даного Договору ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Постачальник) передало у власність ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» (Покупець) у приміщенні офісу Постачальника штрих-картки різних номіналів на бензин та дизпаливо. Отримував штрих-картки безпосередньо керівник ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» на підставі довіреності.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології» підтверджується видатковими накладними від 14.11.2014 року № ВРТ0209957, від 18.11.2014 року № ВРТ0211117, від 26.11.2014 року № ВРТ0214767, від 01.12.2014 року № ВРТ0216771, від 04.12.2014 року № ВРТ0219685, від 10.12.2014 року ВРТ0228568, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутою судом карткою рахунка 3611 за 4 квартал 2014 року та підтверджується актом перевірки інспекції.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за листопад-грудень 2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Укрпромсбит» (том 3 а.с. 26-27) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на сторінці 65 та 263) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Укрпромсбит» у сумі 345 075,47 грн. за 2014 рік.

Також зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено факт передачі товарів від ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до ТзОВ «Укрпромсбит», у зв'язку з не наданням для перевірки довіреностей на отримання товару, документів, що засвідчують транспортування товарів, сертифікатів якості товару.

Надані для перевірки ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» первинні документи хоча й відповідають зовнішнім формальним ознакам, проте не відображають реального руху ТМЦ між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Укрпромсбит», тобто є недостовірними, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Перевіркою було підтверджено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» виписано податкові накладні для ТзОВ «Укрпромсбит» за грудень 2014 року - січень 2015 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Дані операції згідно з даними бухгалтерського обліку відображені наступними проведеннями:

Дт 30 Кт 702 - реалізація нафтопродуктів на загальну суму 1 801 761,90 грн.

Дт 702 Кт 779 - відображення результатів без ПДВ на загальну суму 1 501 468,12 грн.

Дт 702 Кт 6433 - сума ПДВ на загальну суму 300 293,78 грн.

Дт 902 Кт 2811 - відображено собівартість нафтопродуктів на загальну суму 251 223,55 грн. (грудень 2014 - 345 075,47 грн., січень 2015 - 906 148,08 грн.).

Як вже було зазначено вище, перевіряючими було зроблено висновок, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» здійснювало реалізацію нафтопродуктів через роздрібну торгівлю без договору купівлі-продажу за готівкові кошти.

Слід зазначити, що даний висновок є безпідставним, оскільки реалізація пального в даному випадку здійснювалась на підставі укладеного договору купівлі-продажу в усній формі. В інший спосіб така реалізація і не могла проводитись.

Крім того, податковим органом не взято до уваги, що чинним законодавством не заборонена така форма договору.

У відповідності до ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до пункту 7.1 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496) (далі Інструкція № 281), відпуск нафти споживачам здійснюється на підставі попередньо укладених договорів, а нафтопродуктів - на підставі договорів або за готівку.

Так, відповідно до підпунктів 10.3.1.1, 10.3.1.5 підпункту пункту 10.3.1 пункту 10.3 Інструкції № 281 розрахунки під час відпуску нафтопродукту власникам автотранспорту за готівку здійснюються на АЗС з використанням РРО, які відповідають технічним вимогам до їх застосування та внесені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій згідно з Положенням про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1315. Готівка, отримана від реалізації нафтопродуктів на АЗС, здається до каси підприємства або перераховується на поточний рахунок через відділення зв'язку або інкасується до банківської установи.

Актом перевірки не заперечується факт оплати ТзОВ «Укрпромсбит» готівкою нафтопродуктів під час їх придбання на АЗС.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Світ Олія» (том 3 а.с. 28-52) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на сторінці 73) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завищило витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього у сумі 970 664,97 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ «Світ Олія» за період з 16.05.2012 року по 31.10.2014 року.

Перевіркою не встановлено реалізації підприємством ТМЦ для ТзОВ «Світ Олія», а лише оформлення первинних документів. Отже, виготовлена ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» ПММ, яка відсутні на залишках ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» станом на 31.12.2014 року, використані не в господарській діяльності ТзОВ «Світ Олія», проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ТзОВ «Світ Олія» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС від 26.12.2013 року №С21138.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 16.05.2012 року по 31.10.2014 року згідно укладеного договору купівлі-продажу №С21138 відображено реалізацію нафтопродуктів, реальність проведення яких підтверджується оглянутими судом видатковими накладними за період з січня по жовтень 2014 року.

Дані операції згідно з даними бухгалтерського обліку відображені наступними проведеннями:

Дт 361 Кт 702 - реалізація нафтопродуктів на загальну суму 1339 517,66 грн., як доходи від реалізації товарів;

Дт 702 Кт 79 - 1 116 264,72 грн.

Дт 702 Кт 64 - відображено суму ПДВ 223 252,94 грн.

Сальдо взаєморозрахунків станом на 01.11.2014 року кредитове в сумі 8 832,34 грн.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутими судом реєстрами платіжних доручень.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за січень 2013 року - грудень 2015 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Лаванда-континент» (том 3 а.с. 53-55) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 98) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Лаванда-континент» товарів і послуг, всього у сумі 5 568,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Лаванда-континент» на суму 6 681,50 грн., в тому числі ПДВ 1 113,60 грн. в липні 2014 року

До перевірки підприємством не представлено договору на поставку ТМЦ, оскільки цей договір був усним.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в липні 2014 року відображено по бухгалтерському обліку прихід матеріалів, а саме: згідно видаткової накладної від 16.07.2014 року №160714 отримано від ТзОВ «Лаванда-континент» бланки супровідних відомостей в кількості 300 пачок по ціні 18,56 грн. без ПДВ на загальну суму 6681,60 грн., в т.ч. ПДВ 1113,60 грн.

Розрахунки проводились в безготівковій формі, за отримані матеріали ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» перераховано кошти ТзОВ «Лаванда-континент», відповідно до платіжного доручення від 09.07.2014 року на суму 6 681,60 грн.

Попередня оплата за бланки згідно рахунку від 08.07.2014 року №8 в т.ч. ПДВ 1113,60 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму ПДВ в розмірі 1 113,60 грн. за липень 2014 року з вартості ТМЦ згідно податкової накладної, виписаної ТзОВ «Лаванда-континент» від 09.07.2014 року №22.

Як зазначалось вище, позивачем було укладено усний договір, що не забороняється законодавством.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «О.С.А. - Транс» (том 3 а.с. 56-65) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 98) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «О.С.А. - Транс» актах отриманих послуг всього у сумі 716 927 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ Рітейл» за період з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року та з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «О.С.А. - Транс» на суму 860 312,40 грн., в тому числі ПДВ 143 385,40 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» по взаємовідносинам з ТзОВ «О.С.А. - Транс» надано до перевірки договір про міжміські перевезення вантажів автотранспортом від 27.09.2013 року №27/9, в якому зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі імунеється «Замовник», в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з однієї сторони, ТзОВ «О.С.А. - Транс», що надалі іменується «Виконавець», в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту, з другої сторони, уклали цей договір згідно якого Виконавець бере на себе обов'язки надавати замовнику міжміські автотранспортнві послуги по перевезеню вантажів та інших матеріальних цінностей, які не заборонені до перевезення законодавством України, а також інше автотранспортне обслуговування замовника.

Орієнтовна сума договору становить 360 000 грн., про що зазначено в п. 4.2 Договору. Висновки відповідача про дефектність укладеного договору не відповідають дійсності, оскільки його зміст крім самого Договору становлять також і інші первинні документи які були надані для перевірки.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг перевезення підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт із надання транспортних посуг, підписаних з сторони Виконавця директором ОСОБА_5 (місце складання м. Луцьк) та Замовника Директор ТзОВ "ВОГ Рітейл" ОСОБА_4, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутою судом карткою рахунка 3611 за січень-червень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними за січень-червень 2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Отже, вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Радіо «Ехо» (том 3 а.с. 66-74) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 114) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Радіо «Ехо» видаткових накладних всього у сумі 59 119,20 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року відображено проведення взаєморозрахунків з ТзОВ «Радіо «Ехо» на суму 70 943,05 грн., в тому числі ПДВ 11 823,84 грн.

Відповідно до Договору про надання рекламних послуг від 09.04.14 року №09/04/14-01-РЕ, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Радіо «Ехо» (Виконавець): виконавець, який є платником податку на прибуток на загальних підставах, в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту з однієї сторони, та Замовник, який є платником податку на прибуток на загальних умовах в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту з другої сторони, та разом далі - Сторони, уклали даний Договір про те, що Замовник доручає і оплачує, а Виконавець приймає на себе зобов'язання по виготовленню та/або розміщенню рекламного ролику Замовника в ефірі радіостанцій з позивними «Радио Шарманка»/«Любимое радио», «Радио Шансон», «Бизнес Радио», «ои РМ», «Радіо Ренесанс» (далі - Радіостанція) у відповідності до умов даного Договору та Додатків до нього. У разі виконання Виконавцем комплексу послуг по виготовленню рекламного ролику для Замовника, Виконавець зобов'язується також передати виключні майнові права інтелектуальної власності на використання рекламного ролику.

Умови розміщення рекламного ролику в ефірі Радіостанції (період та загальний час трансляції, вид та тривалість рекламних матеріалів тощо) зазначаються в додатку до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актом виконаних робіт від 08.05.2014 року, який доданий до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням (реєстром) від 28.04.2014 року №ВРТ0044098.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковою накладною за травень 2014 року, реєстр якої оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Радіосейлз» (том 3 а.с. 75-82) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 120) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманому від ТзОВ «Радіосейлз» акту наданих послуг всього у сумі 76 320 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Радіосейлз» на суму 91 584 грн., в тому числі ПДВ 15 264 грн.

Відповідно до Договору про надання рекламних послуг від 17.01.2014 року №17/01-14/3, який укладений у м. Києві ТзОВ «Радіосейлз», що іменується (надалі «Рекламіст» або «Виконавець»), в особі директора ОСОБА_9, яка діє на підставі Статуту, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі іменується «Замовник», в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, домовилися про те, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Авторадіо», радіостанції «Джем ФМ», радіостанції «Europa Plus», радіостанції «Super Radio» у відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актом про надання послуг від 31.01.2014 року, який доданий до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-лютий 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковою накладною за січень 2014 року, реєстр якої оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Ситора» (том 3 а.с. 83-103) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 127) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Ситора» видаткових накладних всього у сумі 65 923,75 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за січень - травень 2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Клевер-ПМ» на суму 76 050,43 грн., в тому числі ПДВ 10 126,70 грн.

Відповідно до Договору оренди від 30.09.2013 року №27, який укладений у м. Луцьк, ТзОВ «Клевер-ПМ», в подальшому «Орендодавець», в особі директора ОСОБА_10, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Орендар», в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, з другої сторони, уклали даний Договір оренди предметом якого є надання Орендодавцем Орендарю в тимчасове платне користування майна згідно Додатків, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до Договору суборенди №187 від 03.03.2014 року ТзОВ «Клевер-ПМ», в подальшому «Орендар», в особі директора ОСОБА_10, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Суборендар», в особі представника ОСОБА_11, що діє на підставі Довіреності від 21.11.2013 року, з другої сторони, уклали даний договір оренди про те, що Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування рухоме та нерухоме майно АЗК (надалі за текстом даного Договору - Майно), перелік якого визначається в Додатку до даного Договору, який є його невід'ємною частиною.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з оренди підтверджується актами про надання послуг з оренди, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень 2013 року - грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Укрсертов» (том 3 а.с. 104-108) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 132) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Укрсертов» видаткових накладних всього у сумі 6 666,67 грн. за 2013 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.11.2013 року по 30.11.2013 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Укрсертов» (ТзОВ «Український центр з сертифікації та оцінки відповідності») на суму 8 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 333,33 грн.

Відповідно до Договору доручення від 18.10.2013 року №0080/13-Д на проведення робіт щодо сертифікації (укладений в м. Київ 18 жовтня 2013) ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», яке подає заявку, далі за текстом - Довіритель, в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, і ТзОВ «Український центр з сертифікації та оцінки відповідності», далі за текстом - Повірений, в особі директора ОСОБА_12, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, а разом надалі - Сторони, уклали цей Договір предметом якого є зобов'язання Повіреного в інтересах Довірителя здійснювати юридичні дії відносно проведення робіт щодо сертифікації продукції та послуг, що надає Довіритель.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з сертифікації підтверджується актом виконаних робіт від 05.11.2013 року, реєстр якого оглянутий судом та доданий до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2013 рік.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ТОП Ніво» (том 3 а.с. 109-120) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 139) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ТОП Ніво» видаткових накладних всього у сумі 307 632,25 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.06.2014 року по 31.08.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ТОП Ніво» на суму 369 158,70 грн., в тому числі ПДВ 61 526,45 грн. за липень, червень та вересень 2014 року.

Відповідно до Договору оренди від 26.12.2013 року №137/1, який укладений у м. Луцьку, ТзОВ «ТОП Ніво», в подальшому «Орендодавець», в особі Генерального директора ОСОБА_8, що діє на підставі Статуту, та Фінансового директора ОСОБА_13, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», в подальшому «Орендар», в особі представника ОСОБА_11, що діє на підставі Довіреності від 21.11.2013 року, з другої сторони уклали даний договір оренди згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлову будівлю автозаправного комплексу (літ. А) (надалі за текстом даного Договору - Майно), перелік якою визначається в Акті приймання-передачі. Майно розташоване за адресою: м. Київ. Солом'янський р-н, площа Севастопольська, буд. 5.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з оренди підтверджується актами про надання послуг з оренди, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень 2013 року - грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ПраймТайм» (том 3 а.с. 121-127) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 139) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ПраймТайм» актів наданих послуг всього у сумі 114 220,15 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014 відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ПраймТайм» на суму 137 064,18 грн., в тому числі ПДВ 22 844,03 грн.

Відповідно до Договору поставки від 17.01.2014 року №17/01-14/3, який укладений у м. Києві ТзОВ «ПраймТайм», що іменується (надалі «Рекламіст» або «Виконавець»), в особі директора ОСОБА_14, який діє на підставі Статуту, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», що надалі іменується «Замовник», в особі Генерального директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, з іншого боку, домовилися про те, що Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати послуги щодо розміщення Рекламних матеріалів Замовника (або його Клієнтів) в рекламних блоках радіостанції «Ретро FM», радіостанції «Голос Столиці», радіостанції «Радіо NEXT», радіостанції «Lounge FM», радіостанції «Наше радіо» відповідності з умовами даного Договору та додатками до нього.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з розміщення реклами підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-лютий 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цієї послуги підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ПромСерФер Плюс» (том 3 а.с. 128-133) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 145) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «ПромСерФер Плюс» акту наданих послуг всього у сумі 19 167,55 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.02.2014 року по 30.04.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «ПромСерФер Плюс» на суму 23 001,06 грн., в тому числі ПДВ 3 833,51 грн.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «ПромСерФер Плюс» (Виконавць) був укладений Договір ремонтних робіт від 05.2.2014 року №02-05.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з проведення ремонту підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за лютий-травень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Транстех Дніпро» (том 3 а.с. 134-137) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 148) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Транстех Дніпро» видаткових накладних всього у сумі 47 341,65 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Транстех Дніпро» на суму 56 809,98 грн., в тому числі ПДВ 9 468,33 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) було укладено усний договір про надання послуг з ТзОВ «Транстех Дніпро» предметом якого було надання послуг по викачці рідких побутових відходів на АЗС Дніпропетровської області. Письмового договору не було представлено, оскільки він був укладений в усній формі.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг по викачці рідких побутових відходів на АЗС підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за січень-червень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Авто Люкс-2000» (том 3 а.с. 138-143) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 151) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ПП «Авто Люкс-2000» видаткових накладних всього у сумі 2 840,00грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.09.2014 року по 31.03.2015 року відображено взаєморозрахунки з ПП «Авто Люкс-2000» на суму 4 094,00 грн., в тому числі ПДВ 682,33 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 31.01.2014 року №7855/р, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з ПП «Авто Люкс-2000» позивачем придбано товари (електротовари, герметик та ін.).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме придбання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» товарів підтверджується видатковими накладними, реєстри яких додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказаний товар проводилась у безготівковій формі, що підтверджується оглянутою судом карткою рахунка 3611 за вересень 2014 року-квітень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих покупок підтверджується податковими накладними за вересень-листопад 2014 року, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки та оприбуткування товару.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Куббера» (том 3 а.с. 144-150) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 156) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Куббера» акту виконаних робіт всього у сумі 30 500,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.03.2014 року по 31.05.2014 року відображено взаєморозрахунки з ТзОВ «Куббера» на суму 36 600,00 грн., в тому числі ПДВ 6 100,00 грн.

Відповідно до Договору від 31.01.2014 оку №7855/р, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Куббера» (Виконавець), останнє надавало послуги з прибирання територій.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з прибирання територій підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за квітень-липень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Місто Світла» (том 3 а.с. 151-188) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 289) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих від ТзОВ «Місто Світла» послугах всього у сумі 864 665 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) укладено з ТзОВ «Місто Світла» (Виконавець) Договір про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 01.10.2014 року №1388-10.

Також ТзОВ «Вог Рітейл» було укладено з ТзОВ «Місто Світла» Договір про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01

Предмет договорів становлять послуги з супроводження оформлення дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами, переоформленню та погодженню дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами; дозвільної на розміщення рекламних вивісок.

Також до даного Договору було укладено: Додаток 1 (адресна програма) до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01; Додаток 2 до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01; предмет додатку вичерпний перелік документів для подання до органів реєстрації об'єктів зовнішньої реклами; Додаток 3 до Договору про надання послуг з супроводження оформлення та отримання дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами від 29.01.2014 року №027-01.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з супроводження оформлення дозволів на розміщення об'єктів зовнішньої реклами підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за лютий 2014 року-грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Маг Енергія» (том 3 а.с. 189-240) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 295) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Маг Енергія» на загальну 49 132,50 грн. (без ПДВ), в т.ч. за 2014 в сумі 33391,70 грн., в 2015 - 15 740,80 грн., проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та з 01.09.2014 по 31.10.2014 відображено взаєморозрахунки ТзОВ «Маг Енергія» на суму 58 959,00 грн., в тому числі ПДВ 9 826,50 грн.

ТзОВ «Маг Енергія» (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1, що діє на підставі Статуту, з одного боку, та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) в особі директора ОСОБА_7, що діє на підставі Статуту, з другого боку, (в подальшому разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона) уклали Договір від 25.12.2013 року №26/12 ОЕ про надання послуг щодо монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки - електричного устаткування, електричних станцій та мереж (кабельних ліній напругою до 35 кВ, трансформаторних підстанцій до 35 кВ).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2014 рік.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Протектід» (том 3 а.с. 241-243) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 173) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по отриманих від ТзОВ «Протектід» акту виконаних робіт всього у сумі 27 175,00 грн. за 2014 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» за період з 01.07.2014 року по 31.08.2014 року відображено взаєморозрахунки ТзОВ «Протектід» на суму 32 610,00 грн., в тому числі ПДВ 5 435,00 грн.

Відповідно до Договору від 01.07.2014 оку №1/ГС, який укладений ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) з ТзОВ «Протектід» (Виконавець), останнє надавало послуги з прибирання територій.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з прибирання територій підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за липень-серпень 2014 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ПП «ЯП-Імперіал» (том 4 а.с. 1-23) суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що в порушення вимог (стор. 218 Акта) п.134.1. ст.134 ПК України, п. 6, п.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246 ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завищено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік у сумі 41 535 700 грн. по взаємовідносинах з ПП «ЯП - ІМПЕРІАЛ», проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу №2015/PR/01 від 03.07.2015 року укладеного між ПП «ЯП-Імперіал» в особі директора ОСОБА_3 (Продавець) та ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» в особі генерального директора ОСОБА_7 (Покупець), Продавець зобов'язується поставити (передати) у власність Покупця товари, вказані в Специфікації, що є невід'ємним додатком до цього договору, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. (п.1.1. Договору).

На виконання умов договору позивачу було поставлено концентрований сік на загальну суму 49 842 840 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» включило до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік суму витрат в розмірі 41 535 700,00грн. (Кт28Дт90) з вартості товарів згідно видаткових накладних виписаних ПП «ЯП-Імперіал».

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «ЯП-Імперіал» підтверджується видатковими накладними та актами прийому-передачі товару, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Зберігання товару здійснювалось ТзОВ «Яблуневий Дар» згідно договору №30/М/2014 від 28.05.2014р.за адресою: 81500, Львівська обл.., Городоцький р-н, м. Городок, вул. Львівська, 274а.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за липень 2015 року-грудень 2016 року.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Інвесттрейдинг» (том 4 а.с. 24-25) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 232) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Інвесттрейдинг» у сумі 1 202 154,85грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» здійснював реалізацію нафтопродуктів через роздрібну торгівлю без укладання письмового договору купівлі-продажу за готівкові кошти.

Дана операція відображена у бухгалтерському обліку проведенням Кт70Дт30.

Згідно наданих суду доказів ТзОВ «Інвесттрейдинг» було здійснено оплату готівковими коштами за придбане пальне.

Всього за період з грудня 2014 року по січень 2015 року ТзОВ «,ВОГ РІТЕЙЛ» було відпущено на ТзОВ «Інвесттрейдинг» паливно-мастильні матеріали на суму 1 658 973,69 грн., в тому числі ПДВ 276 495,77 грн.

Оплата за вищевказані товари проводилась на підставі готівкових розрахунків через касовий апарат на відповідних заправках, що не заперечується представниками сторін та не заперечувалось перевіряючими під час проведення перевірки.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Летлоз» (том 4 а.с. 26-29) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 343) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТзОВ «Летлоз» за період з 01.06.2015 року по 31.08.2015 року на загальну суму 15 659,36 грн., в т.ч. за червень 2015 року - 6 393,76 грн., за серпень 2015 року - 9 265,60 грн., проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Летлоз» був укладений усний договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «ЯП-Імперіал» підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Розрахунки та сама реалізація пального проходила через роздрібну торгівлю (АЗС).

Оплата за вищевказані товари проводилась на підставі готівкових розрахунків через касовий апарат на відповідних заправках, що не заперечується представниками сторін та не заперечувалось перевіряючими під час проведення перевірки.

Податок на додану вартість згідно з виданими податковими накладними (на загальну суму 108 049,53 грн.) ПДВ у сумі 18 008,29 грн. включено ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до реєстру виданих податкових накладних та відповідно до складу податкових зобов'язань Декларацій з податку на додану вартість за червень, серпень 2015 року, реєстр податкових накладних оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Як вже було зазначено вище, у відповідності до ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно статті 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Правочин, що був укладений з ТзОВ «Летлоз» повністю відповідає вищевказаним вимогам, а відповідно висновки відповідача є безпідставними.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Юнітек Пром» (том 4 а.с. 30-37) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 242) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Юнітек Пром» у сумі 166 056 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Юнітек Пром» був укладений договір поставки нафтопродуктів №04-ДГ/1125 від 25.09.2015 року.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «Юнітек Пром» підтверджується видатковими накладними, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 4 квартал 2015 року.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Дріада ХХІ» (том 4 а.с. 38-63) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 252) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «Дріада ХХІ» у сумі 11 927,00грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ТзОВ «Дріада ХХІ» (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт №С 092038 від 26.11.2014 року.

Предметом вищевказаного договору була поставка з боку позивача паливно-мастильних матеріалів за допомогою смарт-карток через мережу АЗС «WOG».

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «Дріада ХХІ» підтверджується актом прийому-передачі та видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «ДП Агротеп» (том 4 а.с. 64-115) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 254) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ТзОВ «ДП Агротеп» у сумі 254 943,50грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було укладено два договори з по взаєморозрахунках з ТзОВ «ДП Агротеп», а саме:

- Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт від 22.09.2014 року № С091839;

- Договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням старт-карт від 01.10.2014 № С091874.

Предметом вищевказаних договорів знову ж таки була поставка з боку позивача паливно-мастильних матеріалів за допомогою смарт-карток через мережу АЗС «WOG».

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ТзОВ «ДП Агротеп» підтверджується видатковими накладними, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ПП «Консул-Р» (том 4 а.с. 116-122) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (стор. 259) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно включено до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Звіту про фінансові результати за 2015 рік, собівартість списаних зі складу товарів без фактичної їх реалізації покупцеві ПП «Консул-Р» у сумі 255 660,36 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Продавець) та ПП «Консул-Р» (Покупець) було укладено Договір поставки нафтопродуктів від 06.05.2015 року № Н05083.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме поставка товару ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» до покупця ПП «Консул-Р» підтверджується видатковою накладною, яка оглянута судом та додана до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані товари проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за серпень-вересень 2015 року.

За фактом реалізації позивачем виписано покупцю податкові накладні, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт поставки товару та отримання прибутку.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Гідра Сервіс» (том 4 а.с. 123-132) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 284) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих послугах від ТзОВ «Гідра Сервіс» всього у сумі 19 208,30 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «Гідра Сервіс» (Виконавець) був укладений Договір підряду №1\ГС від 01.08.2014 року, предметом якого було надання послуг з відкачки рідких побутових відходів (надалі РПВ) на АЗС. На виконання даного договору Виконавцем були проведені роботи з відкачки РПВ на 4 АЗС Замовника в Дніпропетровській області.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг з відкачки рідких побутових відходів підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за 2015 рік.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковими накладними, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Світо «Охорона» (том 4 а.с. 133-146) суд зазначає наступне.

В акті на (стор. 304) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по отриманих послугах від TзOB «Світо «Охорона» всього у сумі 458,33 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Згідно Договору №146 від 22.10.2014 укладеного між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ТзОВ «Світо «Охорона», останнім надано послуги охорони майна (Курахово).

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» послуг охорони підтверджується актами виконаних робіт, реєстри яких оглянуті судом та додані до матеріалів справи (том а.с. ).

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за грудень 2015 року (том а.с. ).

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковою накладною, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Отже, вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Щодо правовідносин позивача з ТзОВ «Інвекта» (том 4 а.с. 147-151) суд зазначає наступне.

В акті перевірки (на стор. 306) зазначено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» безпідставно сформовано витрати на збут Звіту про фінансові результати за 2015 рік по актах наданих послуг від TзOB «Інвекта» всього у сумі 2 105,51 грн. за 2015 рік, проте суд не погоджується з даним твердженням з огляду на наступне.

Між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» (Замовник) та ТзОВ «Інвекта» (Виконавець) було укладено усний Договір про надання митно-консультаційних послуг.

Реальність проведення зазначених вище господарських операцій, а саме надання ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» митно-консультаційних послуг підтверджується актом надання послуг та рахунком на оплату, які оглянуті судом та додані до матеріалів справи.

Оплата за вищевказані послуги проводилась у безготівковій формі, що підтверджується картками рахунка 631 за грудень 2015 року.

Формування податкового кредиту за фактами цих послуг підтверджується податковою накладною, реєстр яких оглянуто в судовому засіданні та додано до матеріалів справи.

Правочин, що був укладений з ТзОВ «Інвекта» повністю відповідає вищевказаним вимогам УК України, а відповідно висновки відповідача є безпідставними.

Вказаними документами, які оглянуті судом, підтверджується факт надання послуг позивачу.

Як встановлено судом отримані від вказаних контрагентів товари та послуги були використані позивачем в ході своєї господарської діяльності, а саме під час продажу нафтопродуктів, що підтверджується оглянутими судом та долученими до матеріалів справи копіями вказаних вище документів.

Крім того, використання позивачем придбаних у контрагентів товарів та досягнення економічного ефекту у власній господарській діяльності підтверджується оглянутими судом та долученими до матеріалів справи договорами, видатковими накладними, актами виконаних робіт та актами прийому-передачі, податковими накладними та платіжними дорученнями, реєстри, яких приєднані до матеріалів справи.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулює Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку. Так, згідно з частиною 1 цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

На підтвердження виконання спірних операцій з поставки та придбання товарів, отримання послуг позивачем у ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта» підприємством подано договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт та акти прийому-передачі, податкові накладні та платіжні доручення, реєстри, яких приєднані до матеріалів справи, які містять всі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність укладених правочинів, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак наявні дефекти форми, на які акцентує увагу СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС, не є підставою для визнання цих документів недійсними.

Оглянуті копії перелічених первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості та не призвели до зміни в структурі активів платника податків.

Порушень в оформленні цих документів, які б могли слугувати про нереальність спірних операцій, судом не виявлено.

Крім того суд зазначає, що порушення порядку заповнення товарно-транспортних накладних свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. При наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, відсутність ТТН чи порушення при її заповненні не може спростовувати факту придбання нами товарів.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року №727 року, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Згідно з п.5 даного Порядку, Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись.

Висновки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС про відсутність реального характеру відносин між позивачем та вищевказаними контрагентами не підтверджуються належними і допустимими доказами, а ґрунтуються на аналізі лише баз даних податкового органу з відомостями про чисельність працюючих та податкової звітності з ПДВ, без фактичного з'ясування контролюючим органом реального майнового стану суб'єкта господарювання та перевірки його фінансово-господарської діяльності за період, коли виникли спірні правовідносини.

Ні в Акті перевірки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС, ні в судовому засіданні представником відповідача не представлено доказів, які б свідчили про нереальність господарських операцій між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» і вищевказаними контрагентами цілям та завданням статутної діяльності товариства, незвичності цих господарських операцій для її учасників, збитковості цих операцій, інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їх фіктивність, а також те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, цілями ділового характеру, а дії ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган не дослідив та не взяв до уваги первинні документи, які надавалися позивачем під час проведення перевірки. Окрім того, в ході судового розгляду даної справи підприємством належними первинними документами підтверджено реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» та ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта», які стали підставою для формування даних податкового обліку.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що включений позивачем в податкові декларації податковий кредит з ПДВ та податку на прибуток підтверджений відповідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог законодавства, які оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки факт поставки товарів та їх реалізації підтверджується відповідними бухгалтерськими документами про одержання цього товару, тому підстави для визнання укладених правочинів нікчемними, відсутні.

Крім того, ні відповідачем в акті перевірки чи в письмових запереченнях, ні представником відповідача в судовому засіданні не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б вказували, що господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентами суперечили чинному законодавству чи моральним засадам суспільства, або порушували публічний порядок.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 ГК України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем (податковим органом) не доведено суду, що господарські зобов'язання між позивачем та вищевказаними контрагентами вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спір між сторонами щодо недійсності договору відсутній.

Як встановлено судом, умови вищезгаданих договорів поставки та надання послуг сторонами були виконані, про що свідчать досліджені в судовому засіданні докази.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у даній справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству та дотримання постачальників товару вимог податкового законодавства, навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку.

Діюче податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та вищевказаними контрагентами укладені господарські договори, факт виконання яких підтверджений належним чином оформленими первинними документами.

Крім того, на момент укладення угод та їх виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції із суб'єктами господарювання носили реальний характер, договори були виконані належним чином, товари та послуги були поставлені.

Разом з тим, при дослідженні факту здійснення господарських операцій повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового органу. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП «Богемія» чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Також слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договорів укладених позивачем з ПАТ «Новоушицький консервний завод», ПП «ЯП-Імперіал», ТзОВ «Диад», ТзОВ «Інвесттрейдинг», ТзОВ «Летлоз», ТзОВ «Юнітек Пром», ТзОВ «Дріада ХХІ», ТзОВ ДП Агротеп», ПП «Консул-Р», ТзОВ «НТВ Енергозберігаючі технології», ТзОВ «Укрпромсбит», ТзОВ «Світ Олія», ТзОВ «Лаванда-континент», ТзОВ «О.С.А.-Транс», ТзОВ «Радіо «Ехо», ТзОВ «Радіосейлз», ТзОВ «Клевер-ПМ», ТзОВ «Укрсертов», ТзОВ «Топ Ніво», ТзОВ «Прайм Тайм», ТзОВ «ПромСерФер Плюс», ТзОВ «Транстех Дніпро», ПП «Авто Люкс-2000», ТзОВ «Куббера», ТзОВ «Місто Світла», ТзОВ «Маг Енергія», ТзОВ «Протекдіт», ТзОВ «Гідра-Сервіс», ТзОВ «Світо «Охорона», ТзОВ «Інвекта», та в акті перевірки СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС не зазначено і не підтверджено представником інспекції в судовому засіданні, чи винесено обвинувальні вироки щодо будь-кого з посадових осіб та чи притягнуто будь-кого з посадових осіб позивача чи контрагентів до кримінальної відповідальності за злочини передбачені статтями 205, 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності контрагентів позивача з метою прикриття незаконної діяльності, ухилення від сплати податків або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Таким чином, актом перевірки ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» не спростовано встановленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності вчинених позивачем правочинів, так як на думку суду, єдиним мотивом для висновку про нікчемність спірних правочинів є складені акт за результатами перевірки контрагента позивача, проведеної іншим податковим органом. Однак, в силу приписів статтей 8 і 19 Конституції України лише висновку одного органу державної податкової служби України про нікчемність вчинених платником податків правочинів є недостатнім для висновку іншого органу державної податкової служби України про порушення контрагентом такого платника податків законів з питань оподаткування.

Належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи ні відповідачем, ні його представником в судовому засіданні, не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами та не доведений факт порушення позивачем вимог чинного законодавства, в т.ч. ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.07.2016 року №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1 854 023,50 грн. суд зазначає наступне.

Актом перевірки встановлено, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» подало уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2015 року від 18.09.2015р. за № 9194294275 згідно якого сума нарахованого до сплати податку на додану вартість складає 18 756 500 грн. (переплата станом на 18.09.2015р. становила 311 151грн.)

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9195244832 від 21.09.2015 за липень 2015 року зменшено суму нарахованого до сплати податку на додану вартість в розмірі 18 756 500 грн. (граничний термін сплати 18.09.2015р.)

В акті перевірки від 04.07.2016 року зазначено, що за період з 18.09.2015 року по 21.09.2015 року в КОР платника відсутні відомості щодо сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість. Як наслідок в КОР ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» по податку на додану вартість нараховано штрафну санкцію в розмірі 1 844 534,90 грн.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 26.10.2015 року подано уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за липень 2015 року за № 9219431161 від 26.10.2015 року, згідно якого сума нарахованого до сплати податку на додану вартість складає 18 756 500 грн., сума задекларована до сплати сплачена підприємством 20.10.2015 року (дані КОР).

На думку податкового органу зазначена сума податку на додану вартість, згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року від 18.09.2015 року за №9194294275, сплачена з порушенням граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання у сумі 18 445 349 грн. (термін сплати 18.09.2015р.), чим порушено п.50.1 ст.50, п.46.1.ст.46, 57.1 ст.57 ПК України, проте суд не погоджується з даною обставиною з огляду на наступне.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Таким чином, уточнюючий розрахунок також є по суті податковою декларацією та відноситься до податкової звітності.

Пунктом 8 Наказу Мінфіну № 21 від 28.01.2016 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» також зазначено, що до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковим кодексом не передбачено граничних строків подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а відповідно якщо вони не передбачені то підприємство і не могло їх порушити.

Також контролюючим органом констатовано, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ», згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість № 9195244832 від 21.09.2015 року за липень 2015 року зменшено суму нарахованого до сплати податку на додану вартість в розмірі 18 756 500 грн. (граничний термін сплати 18.09.2015р.) та за період з 18.09.2015 року по 21.09.2015 року в КОР платника відсутні відомості щодо сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно в суду виникає сумнів на підставі чого був нарахований штраф, якщо сплати боргу в період з 18.09.2016 року по 21.09.16 року не було. Починаючи з 21.09.16 року борг був відсутній.

Станом на дату зарахування задекларованого зобов'язання (26.10.16) боргу як такого взагалі не існувало, оскільки 20.10.2016 року підприємством була сплачена не сума, яка була задекларована згідно уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року від 18.09.2015 року за № 9194294275, а 20.10.2016 року в підприємства виникла переплата по ПДВ і вже 26.10.2016 року згідно уточнюючого розрахунку № 9219431161 від 26.10.2015 року до бюджету була задекларована до сплати по податку на додану вартість сума в розмірі 18 756 500 грн., яка відповідно була податковим органом одразу ж зарахована у зв'язку із наявністю коштів на рахунку.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

На думку податкової інспекції порушено строки сплати узгодженого податкового зобов'язання та 18.09.2016 року на підставі уточнюючого розрахунку № 9194294275 - виник борг, то при цьому необхідно враховувати, що 21.09.2016 року на підставі уточнюючого розрахунку № 9195244832 цього боргу вже не було. Сплати даного боргу не було, що підтверджується самим же ж контролюючим органом, а відповідно і не може бути нарахованих штраф, так як погашення не було, з огляду на що податкове повідомлення рішення від 15.07.2016 року №0000961400/9265 слід визнати протиправними та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «Н» від 15.07.2016 року №0000951400/9266 про застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ в частині застосування штрафної санкції в сумі 289 771,17 грн. суд зазначає наступне.

На сторінці 459 акта перевірки (в таблиці) наводиться перелік податкових накладних, зареєстрованих позивачем з порушенням строків реєстрації, всього 700 податкових накладних зареєстрованих з порушенням строків реєстрації на загальну суму штрафу - 298 532,24 грн.

Як встановлено судом, 638 податкових накладних зареєстровано 06.01.2016 року на суму штрафу 268 920,45 грн., реєстр яких додано до матеріалів справи.

Суд приймає до уваги посилання позивача на неможливість вчасної реєстрації вказаних накладних, що у нього не було реальної можливості вчасно зареєструвати податкові накладні через наявність нестабільної роботи програмного забезпечення автоматизованих систем приймання та обробки звітності, реєстру податкових накладних, з огляду на наступне.

Так, ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» листом № 2113 від 13.11.2015 року повідомило МГУ ДФС ЦО з ОВП про бажання перейти з 01.01.2016 року на облік до СДПІ у м. Львові (Луцьке управління).

В подальшому ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 04.01.2016 року (у перший робочий день 2016 р.) для отримання можливості реєстрації податкових накладних та подачі електронної звітності у СДПІ у м. Львові намагалось підписати з СДПІ з ОВП у м. Львові електронний Договір про визнання електронних документів (копія додається). Однак даний договір не був прийнятий СДПІ з ОВП у м. Львові. У відповідь Прийшла квитанція із відмовою про те, що Договір про визнання звітності укладається за основним місцем обліку.

Зважаючи на надану відповідь ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» приступило до здійснення реєстрації податкових накладних за 21.12.2015 року (15-и денний термін реєстрації яких 05.01.2016р. ) на МГУ ДФС ЦО з ОВП. На що також отримало відмову у реєстрації. Причина відмови - ДПІ (2810 - МГУ ДФС ЦО з ОВП ) не здійснює адміністрування податку на додану вартість даного платника, копії квитанцій про відмову додані до матеріалів справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» був знятий з обліку з МГУ ДФС ЦО з ОВП та не прийнятий на облік у СДПІ з ОВП у м. Львові.

Станом на 05.01.2016р. ситуація не змінилась. При спробі підписання із СДПІ з ОВП у м. Львові Договору про визнання електронних документів - знову було отримано відмову з вини відповідача.

ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» 05.01.2016 року звернулось листом № 21 до МГУ ДФС ЦО з ОВП, у якому детально описано проблеми із реєстрацією податкових накладних. На даний лист МГУ ДФС ЦО з ОВП надало відповідь, у якій вказано, що ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» з 01.01.2016 року переведено на облік у СДПІ з ОВП у м. Львові та з 05.01.2016 року ДФС України відновлено стабільний режим роботи програмного забезпечення автоматизованих систем приймання та обробки звітності, реєстру податкових накладних.

06.01.2016 року ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» було повідомлено про дію Договору про визнання електронних документів.

Таким чином, 04.01.2016 року та 05.01.2016 року ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» не мало можливості зареєструвати податкові накладні від 21.12.2015 року (граничний термін реєстрації яких 05.01.2016р.) без порушення термінів реєстрації у зв'язку із відсутністю технічних можливостей з боку контролюючого органу для здійснення вказаної реєстрації.

Відповідно до п. 1201.2 ст. 1201 ПК України відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз вищевказаної норми податкового законодавства дає можливість зробити висновок, що штраф в даному випадку може бути застосований до підприємства виключно за умови наявності вини платника податку, з огляду на що штрафні санкції за вказане порушення застосовані протиправно.

Крім того, судом встановлено, що 48 податкових накладних зареєстровано в 2015 році на суму штрафу 20 850,72 грн., реєстри яких додано до матеріалів справи, проте суд не погоджується з застосуванням інспекцією за вказане порушення штрафу передбаченого ст. 120-1 ПК України чинною з 01.01.2016 року з огляду на наступне.

Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2016 року) Порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 120 1.3 статті 120-1 ПК України).

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року №375, Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року № 909-VIII (який набрав чинності з 01.01.2016 року) пункт 120-1.3 статті 120-1 ПК України, а разом із ним вимога про обов'язкове застосування контролюючим органом порядку застосування штрафних санкцій, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику виключено.

Відтак, як наслідок, органи Державної фіскальної служби України, починаючи з 01.01.2016 року мають повноваження застосовувати штрафні санкції, що передбачені статтею 120-1 ПК України не керуючись порядком, затвердженим Міністерством фінансів України.

Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України рішенням у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 року № 1-рп/99 зазначив, що у статті 58 Конституції України закріплено один із загальновизнаних принципів права - принцип негайної дії норми права у часі, тобто вона є нормою-принципом. Обсяг дії норми-принципу порівняно із звичайною нормою набагато ширший, оскільки вона не регулює конкретні суспільні відносини, а встановлює загальне, основоположне правило для всіх чи певного кола правовідносин. Частина перша статті 58 Конституції України встановлює принцип дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який має застосовуватися щодо будь-яких законів чи інших нормативно-правових актів. Дія зазначеного принципу обмежена лише випадками, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Інших обмежень стаття 58 Конституції України не передбачає.

Таким чином, на момент порушення позивачем терміну реєстрації податкових накладних в 2015 році повинна застосовуватися стаття 120-1 ПК України в редакції, чинній на момент вчинення такого порушення.

Отже, контролюючий орган міг застосувати штрафні санкції передбачені статтею 120-1 ПК України (до 01.01.2016 року) лише у відповідності до порядку застосування штрафних санкцій, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Станом на момент вчинення порушення позивачем (2015 рік), порядку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, на підставі якого контролюючим органом застосувалися б штрафні санкції, визначені статтею 120-1 ПК України не існувало, з огляду на що штрафні санкції за вказане порушення застосовані протиправно, тому підлягають скасуванню.

Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні обставини та письмові докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність встановлених СДПІ з ОВП у місті Львові МГУ ДФС в акті документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» обставин, з огляду на що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 15.07.2016 року №0000911400/9264 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 63 364 911,25 грн., №0000901400/9263 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 48 847 333 грн., №0000951400/9266 в частині застосування штрафу в розмірі 10% за затримку реєстрації податкових розрахунків з ПДВ на суму 289 771,17 грн., №0000961400/9265 про застосування штрафу в розмірі 10% за несвоєчасну сплату ПДВ на суму 1 854 023,50 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17.01.2017 року було відстрочено сплату частини судового збору в розмірі 1 515 450,54 грн. до ухвалення судового рішення у даній справі, однак на момент винесення постанови вказана суму судового збору позивачем не доплачена.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в сумі 200 000 грн., згідно з платіжним дорученням від 11.01.2017 року №216, то з позивача слід стягнути недоплачений судовий збір в сумі 1 515 450,54 грн. та присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1 715 450,54 грн.

Керуючись статтями 11, 17, 41, 71, 94, 128, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС від 15.07.2016 року №0000911400/9264, №0000901400/9263, №0000961400/9265 та №0000951400/9266 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 289 771,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» в користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір в сумі 1 515 450,54 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС судовий збір в сумі 1 715 450,54 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 15 лютого 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич