Рішення № 64733717, 07.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №320/792/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Купавська Н.М.

Провадження №22-ц/778/119/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2

секретаря Евальд Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання розпоряджень протиправними та скасування їх,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 05.12.2012 року його було поновлено на посаді інспектора 1 категорії управління економічної безпеки (далі УЕБ) ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі ПАТ «Дніпроспецсталь») на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2013 року.

В подальшому цю посаду було скорочено і йому запропонували вакансію спеціаліста 1 категорії оперативного відділу УЕБ, на яку він погодився. Однак, після того як його перевели на посаду до оперативного відділу УЕБ керівництво відділу стало відноситися до нього упереджено та необєктивно.

Так, розпорядженням №6341-к від 28.12.2015 за невиконання в повному обсязі ч.1 п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку в частині своєчасного та точного виконання розпорядження адміністрації йому було винесено догану. Однак, дане розпорядження позивач вважає незаконним, оскільки доручену йому 09.11.2015 перевірку по факту невідповідності ваги готової продукції в накладній з фактичною вагою при переважуванні вагону №374 на ст. Сортувальна він провів в повному обсязі та у встановленій формі. Ним по даній перевірці чотири рази надавалися висновки начальнику УЕБ ОСОБА_4, в яких вказувались винні особи, були внесені пропозиції, але кожного разу висновки йому повертали на доопрацювання. При цьому вказівки мали необґрунтований, формальний характер.

В подальшому, 13.01.2016 розпорядженням №147-к за систематичне невиконання покладених на нього трудовим договором обовязків згідно п.3 ст.40 КЗпП його звільнено.

Дане розпорядження позивач також вважає незаконним, оскільки 16.01.2015 матеріал, що йому був наданий керівництвом, по перевірці виконання рішень протоколів загальнозаводської наради з якості для встановлення причин вказаних невідповідностей по термічному цеху ним був перевірений, керівництву надані відповідні протоколи внутрішньоцехових нарад термічного цеху та розпорядження керівництва термічного цеху відносно працівників, що допустили порушення технології. Ним керівництву тричі надавались службові записки по матеріалах перевірки. Дані порушення відносяться до контролю якості, цей вид контроль не передбачений його посадовою інструкцією. З положенням «Про систему реєстрації та обліку профілактичної роботи по запобіганню браку та порушень технології» він ознайомлений не був, що є порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ «Дніпроспецсталь», за яким керівництво зобовязано було ознайомити його під підпис зі всіма документами, що відносяться до його компетенції. Так, про існування «Системи менеджменту якості» (СТП 7.5-06/2012) він взагалі не знав.

Позивач вважає, що розірвання трудового договору за ст.40 п.3 КЗпП може бути лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), який в свою чергу 11.12.2015 протоколом №21 обґрунтовано відмовив в наданні згоди на його звільнення за ст.40 п.3 КЗпП, а тому, він просить поновити його на роботі. Оскільки його середньоденний заробіток складав 305 грн. 60 коп., а незаконно звільнено його з 14.01.2016, тому по день розгляду справи в суді вимушений прогул складає 151 робочий день, що становить 46 145 грн. Крім того, позивач також вважає, що відповідачем на вимогу ст.149 КЗпП не враховано ступінь тяжкості скоєного проступку та заподіяну шкоду, вину працівника, попередню роботу працівника.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд: поновити його на роботі на посаді фахівця 1 категорії оперативного УЕБ ПАТ «Дніпроспецсталь» з 14.01.2016 року, визнавши розпорядження №147-К від 13.01.2016 та №6341-К від 28.12.2015 року, а також та п.п.2,3 розпорядження №88 від 11.11.2015 року неправомірними та скасувати їх. Також позивач просив суд стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.01.2016 року у розмірі 46145 грн. 60 коп..

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_3 на посаді фахівця 1 категорії оперативного відділу УЕБ ПАТ «Дніпроспецсталь», визнавши розпорядження в.о. директора по персоналу ПАТ «Дніпроспецсталь» № 147-К від 13 січня 2016 року протиправним та скасовано його.

Стягнуто з ПАТ «Дніпроспецсталь» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 січня 2016 року по 22 серпня 2016 року у розмірі 46145 грн. 60 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Дніпроспецсталь» судовий збір у розмірі 1102 грн. 40 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне зясування судом всіх обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що мало місце систематичне порушення ОСОБА_3 трудової дисципліни, проте профспілковий орган не надав згоди на його звільнення, тому підстави у ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» для звільнення працівника були відсутні.

Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення ( п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Встановлено, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» з вересня 2009 року, працював інспектором 1 категорії Управління економічної безпеки, а з 17 вересня 2014 року спеціалістом 1 категорії оперативного відділу Управління економічної безпеки ( т.1 а.с.17-18).

Згідно до посадової інструкції ДИ № 132/44, затвердженої заступником голови управління з економічної безпеки, введеної в дію з 22.08.2014 року та з якою ОСОБА_3 ознайомлений 18.09.2014 року призначення посади спеціалістом 1 категорії оперативного відділу Управління економічної безпеки полягає у встановлені передумов, виявленні і розслідуванні причин заподіяння економічної шкоди інтересам підприємства в окремому його підрозділі ( т.1 а.с.59-64).

Відповідно до п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, затверджених на конференції трудового колективу 25.02.2005 року робітники ПАТ «Дніпроспецсталь» зобовязані своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації ( т.1 а.с.51-52).

Розпорядженням начальника Управління економічної безпеки № 120 від 26.11.2014 року визначений Порядок проведення службових розслідувань працівниками управління, з яким ОСОБА_3 ознайомлений 17.12.2014 року ( т.1 а.с.53-58).

Названим Порядком визначено, що працівники управління якісно та своєчасно мають проводити службові перевірки за фактами виявлених порушень трудової та виробничої дисципліни, забезпечити повноту вивчення обставини допущених порушень, виявляти передумови та умови, які потягли за собою виникнення факторів, які негативно впливають на економічні інтереси підприємства, надавати аналіз виявлених передумов та умов, за результатами службового розслідування (перевірки) складати висновки з викладенням обставин скоєння порушень ( п.9, п.11 Порядку).

Відповідно до розпорядження начальника Управління економічної безпеки № 10 від 04.02.2015 року «Про закріплення відповідальності» ОСОБА_3 закріплено за Термічним цехом. З даним розпорядженням позивач був ознайомлений 23.03.3015 року ( т.1 а.с.79-81).

Розпорядженням виконуючого обовязки директора з персоналу від 28 травня 2015 року №2374-к за порушення ч.1 п.3.1 Правил внутрішнього розпорядку щодо своєчасного та точного виконання розпорядження адміністрації ОСОБА_3 оголошено догану ( т.1 а.с.65).

Дане розпорядження оскаржувалось ОСОБА_3 до суду та рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14 липня 2016 року встановлено, що мало місце порушення ОСОБА_3 трудового розпорядку, за яке адміністрацією правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани ( т.2 а.с.26-28)

Вищеназваним рішенням встановлено, що при проведенні у квітні-травні 2015 року перевірки наявних коштовних товарно-матеріальних цінностей в Термічному цеху ОСОБА_3 були допущені порушення п.п.1,9,10 Порядку проведення службових розслідувань, п.3.1. Правил внутрішнього трудового розпорядку, п.2.4 Посадової інструкції та за результатами перевірки в акті від 30.04.2015 року ОСОБА_3 була надана недостовірна інформація про наявність в цеху коштовних матеріальних цінностей вагою 290кг, тоді як вони були вивезені із цеху ще 22.04.2015 року.

Окрім цього, 09.11.2015 року керівництвом управління економічної безпеки ОСОБА_3 було доручено проведення перевірки обставин недостовірного заповнення 05.11.2015 року бригадиром термічного цеху відвантажувальних документів на вагон № 374, а саме: при вивченні відвантажувальних документів на вагон № 374 встановлено, що в накладній бригадиром термічного цеху вказана вага 26,262 т., а фактична вага зафіксована 30,9 т.( т.1 а.с.100).

За результатами перевірки ОСОБА_3, яку здійснював з 09 по 26.листопада 2015 року, склав службову записку, але у звязку порушенням ним розпорядження начальника УЕБ №120 від 26.11.2014 року Про порядок службових розслідувань, матеріали перевірки неодноразово повертались до доопрацювання.

Керівництвом УЕБ було доручено проведення повторної перевірки іншому фахівцю з цього питання. За результатами перевірки іншим фахівцем встановлено, що ОСОБА_3 здійснив перевірку неповно та неякісною, а саме: відсутня повнота проведення перевірки в частині вивчення діючої нормативної бази, яка регламентує переміщення готової продукції між структурними підрозділами підприємства, не встановлені суттєві протиріччя в діючих нормативних документах, які регламентують процес контролю відвантаження готової продукції, в наданому висновку за результатами перевірки не виконаний аналіз передумов виникнення порушення ( т.1 а.с. 82-140).

Розпорядженням виконуючого обовязки директора з персоналу ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» №6341-к від 28.12.2015 року за невиконання в повному обсязі обовязків, передбачених п.п.9,11.18 Порядку проведення службових розслідувань, п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку, п.п.2.5; 2.6 Посадової інструкції в частині своєчасного та точного виконання розпорядження адміністрації, виявлення причин та умов, які негативно впливають на економічні інтереси підприємства, передумов спричинення матеріальної шкоди та розробки пропозицій по їх усуненню, ОСОБА_3 оголошено догану ( т.1 а.с.66).

Крім цього, 16.11.2015 року керівництвом УЕБ доручило ОСОБА_3 провести перевірку в термічному цеху дієвості заходів реагування та попереджуючих заходів, що були застосовані начальником цеху з питань браку, який мав місце у виробничому цеху.

За результатами перевірки ОСОБА_3 склав службову записку, де зазначив, що допущені порушення не є суттєвими та в значній мірі не впливають на якість продукції.

Проведення даного службового розслідування було передоручено іншому фахівцю, який виявив обставини, які привели к порушенням в термічному цеху вимог нормативної документації в системі менеджмента якості, та дійшов висновку, що вони є суттєвим передумовами до заподіяння шкоди економічним інтересам підприємства ( т.1 а.с. 144-198).

Отже, за результатами проведеного розслідування ОСОБА_3С не виявив системності скоєння у термічному цеху порушень технологічної дисципліни, не проаналізував наявну в цеху процедуру браку та на предмет відповідності нормативній документації систему менеджменту якості підприємства, чим порушив п.п.9,11 Розпорядження начальника УЕБ №120 «Про порядок проведення службових розслідувань та п.п.2.5; 2.6 Посадової інструкції ДИ№132.44 та Розпорядженням виконуючого обовязки директора з персоналу ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» № 147-к від 13 січня 2016 року ОСОБА_3 звільнено на підставі п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України ( т.1 а.с.67).

Твердження ОСОБА_3 про те, що вищеназвані порушення відносяться до контролю якості, цей вид контроль не передбачений його посадовою інструкцією. З положенням «Про систему реєстрації та обліку профілактичної роботи по запобіганню браку та порушень технології» він ознайомлений не був, про існування «Системи менеджменту якості» (СТП 7.5-06/2012) він взагалі не знав, є неприйнятними.

Так, розділом 5 Посадової інструкції № 132/44 , з якою позивач був ознайомлений, вбачається, що спеціаліст 1 категорії повинен знати політику та мету в області якості, загальне керівництво з якості, систему менеджменту якості ( т.1 а.с.62).

Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи, дійшов висновку, що ОСОБА_3С під час проведення службових розслідувань за дорученням адміністрації підприємства були допущені невиконання п.п.9,11,18 Розпорядження начальника УЕБ №120 «Про порядок проведення службових розслідувань», п.п.2.5; 2.6 Посадової інструкції ДИ№132/44, п.3.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку. При застосуванні дисциплінарних стягнень адміністрацією дотримано положення ст.. 148,149 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання п.п.2,3 розпорядження начальника УЕБ №88 від 11.11.2015 року про позбавлення позивача виробничої премії за жовтень 2015 року, районний суд дійшов висновку, що дане рішення прийнято адміністрацією відповідно до вимог закону та в рамках своєї компетенції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Сторонами судове рішення в цій частині не оскаржується.

Проте, районний суд, задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі виходив з того, що відмова профспілкового органу у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, є обґрунтованою, а мотиви відмови не є предметом оцінки суду.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив помилку у застосуванні норм матеріального права.

У п. 10 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» передбачено, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

За змістом вищезазначених норм права суд, розглядаючи трудовий спір, повинен зясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Таким чином, оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, то суд зобовязаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (ст. 8 Конституції України, ст. 3 ЦК України, ст. ст. 1, 213 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова "обґрунтований", яке означає "бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами".

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо, добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

При цьому висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 1 липня 2015 року № 6-703цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Судова колегія, проаналізувавши зміст Протоколу № 21 від 11 січня 2016 року засідання цехового комітету профспілки заводоуправління ПАТ «Дніпроспецсталь», приходить до висновку, що у названий протокол не містить аналізу допущених ОСОБА_3 порушень Правил внутрішнього трудового розпорядку, вимог Посадової інструкції, та інших нормативних документів, які були підставою для накладення дисциплінарних стягнень у сукупності з фактичними обставинами самих порушень, відсутнє посилання на норми трудового законодавства, яким керувалися члени профспілки при прийнятті рішення про відмову у наданні згоди на звільнення працівника та які, на їх думку, порушені трудові права ОСОБА_3.

Отже, колегія суддів вважає, що ненадання згоди профспілкою на звільнення ОСОБА_3 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України не можна визнати обґрунтованою, тому адміністрація з урахуванням тяжкості та системності допущених позивачем порушень трудової дисципліни правомірно прийняла рішення про звільнення працівника за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України ( т.1 а.с.10, т.2 а.с.75-76).

Виходячи з вимог змагальності сторін, обовязків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, позовні вимоги ОСОБА_3 про поновлення на роботі, визнання розпоряджень протиправними та скасування їх не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вирішення спору щодо поновлення на роботі, тому такі вимоги також не підлягають задоволенню.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» задовольнити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 серпня 2016 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

«У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання розпоряджень протиправними та скасування їх відмовити.»

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_2