Рішення № 64732919, 07.02.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯСправа № 335/10515/16-ц 2/335/268/2017

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 лютого 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Владеліни Володимирівни до ОСОБА_2, третя особа закрите акціонерне товариство «Запорізька регіональна біржа нерухомості», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа закрите акціонерне товариство «Запорізька регіональна біржа нерухомості», про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог (з урахуванням їх уточнення в процесі розгляду справи) позивач зазначала, що 10 квітня 1996 р. вона придбала квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором № 3107.к, оформленим у ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості». В подальшому право власності на квартиру було зареєстроване в ОП «ЗМБТІ», підтвердженням чого є технічний паспорт на квартиру від 01.07.1998. В цей же час, позивачем було втрачено оригінал правовстановлюючого документа на квартиру, що унеможливлює на даний час можливість розпорядження нею. Також зазначила, що в процесі розгляду справи судом вона отримала дублікат договору купівлі-продажу № 3107.К від 10.04.1996, який не підлягає державній реєстрації в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з огляду на що просить на підставі ст.ст. 220, 392 ЦК України визнати дійсним вказаний договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2.

У судовому засіданні, яке відбулось 05.12.2016 представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити. В подальшому в судові засідання не зявлялась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій зазначила, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, причини неявки суду не повідомив. Згідно з довідкою відділення поштового звязку, конверт із поштовим направленням судової повістки було повернуто на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову відповідача від отримання судової повістки на поштовому відділенні. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Представник третьої особи ЗАТ «Запорізька регіональна біржа нерухомості» у судове засідання повторно не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином рекомендованими листами із повідомленнями, причини неявки суду не повідомив. Згідно з довідкою відділення поштового звязку, конверт із поштовим направленням судової повістки було повернуто на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про відмову представника третьої особи від отримання судової повістки на поштовому відділенні. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надавав.

За таких обставин суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності учасників процесу на підставі наявних у справі доказів та за згодою представника позивача ухвалити заочне рішення відповідно до вимог статті 224 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

10 квітня 1996 року на Запорізькій регіональній біржі нерухомості між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем був укладений договір купівлі-продажу нерухомості, а саме квартири № 167 розташованої в будинку № 4 по вулиці Нижньодніпровська в м. Запоріжжі, зареєстрований на біржі за № 3107.К.

Вказаний договір купівлі-продажу нерухомості було зареєстровано в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується листом ТОВ «ЗМБТІ» від 06.10.2016 № 11104 (арк. справи 33), а також технічним паспортом на вказану квартиру від 01.07.1998 (арк. справи 89).

Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00016995508 від 16.08.2016, ОСОБА_3 внаслідок укладення 14.09.2007 шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (арк. справи 13).

На виконання ухвали суду від 05.12.2016 представником позивача було отримано дублікат договору купівлі-продажу нерухомості від 10.04.1996 № 3107.К (арк. справи 60), проте, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_5 Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради від 19.12.2016 представнику позивача було відмовлено у державній реєстрації права власності на підставі вказаного дублікату договору купівлі-продажу нерухомості у звязку із тим, що договір не був нотаріально посвідчений, а також відсутністю підстав для проведення державної реєстрації прав на підставі дублікату (арк. справи 61).

Згідно з довідкою про середньо ринкову вартість квартири від 16.09.2016 за № 7369/16, складеної оцінювачем ТОВ «Земля Плюс 2006», вартість зазначеної вище квартири станом на 16.09.2016 складає 190000 грн. (арк. справи 4).

За вимогами п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень діючого Цивільного кодексу України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Оскільки договір купівлі-продажу було укладено сторонами 10 квітня 1996 р., тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України 1 січня 2004 р., та спір не стосується підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договору,тому до спірних відносин підлягають застосуванню правила, визначені Цивільним кодексом України від 18 липня 1963 р.

Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу України від 18 липня 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року (що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню та вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі.

Таким чином, оскільки всі зобовязання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі, тому договір купівлі-продажу може бути визнаний дійсним в судовому порядку, що передбачено ст. 47 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, за якою якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Судом встановлено, що сторони повністю виконали умови договору купівлі-продажу квартири, зареєстрували договір на товарній біржі, будучи впевненими в його законності, та позивач в подальшому зареєструвала своє право власності в Запорізькому міжміському бюро технічної інвентаризації. Нотаріально посвідчити даний договір на теперішній час є неможливим, оскільки відповідач від такого посвідчення ухиляється, також, відповідач не зявився на виклики до суду. Крім того, та обставина, що право власності позивача за договором купівлі-продажу було зареєстровано в бюро технічної інвентаризації за вимогами чинного на той час законодавства, то зазначене унеможливлює нотаріальне посвідчення договору на даний час.

Також, як встановлено судом, позивачем було отримано дублікат договору купівлі-продажу, за яким вона намагалась зареєструвати своє право власності у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради, але рішенням державного реєстратора у реєстрації права власності було відмовлено.

Таким чином, у даному випадку в позивача відсутній інший, крім судового, шлях для відновлення її порушеного права, з огляду на що суд доходить висновку про можливість визнання договору дійсним та визнання за позивачем права власності на вказану квартиру.

З урахуванням викладеного, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 84, 88, 209, 212, 214, 215, 224 226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 Владеліни Володимирівни задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомості квартири № 167, розташованій у будинку № 4 по вулиці Нижньодніпровській в місті Запоріжжі, укладений на Запорізькій регіональній біржі нерухомості 10 квітня 1996 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, реєстраційний № 3107.К.

Визнати за ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) Владеліною Володимирівною право власності на квартиру № 167, розташовану у будинку № 4 по вулиці Нижньодніпровській в місті Запоріжжі.

Копію заочного рішення надіслати на адресу відповідача рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Шалагінова