Рішення № 64732310, 09.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/435/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючого - Собослой Г.Г.,

суддів Мацунича М.В., Кожух О.А.,

секретарі Чучка Н.В.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Великоберезнянського районного суду від 24 жовтня 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивований тим, що відповідно до кредитного договору № DNH4КР30090554 від 24.02.2006 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3720,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач не виконав умови договору і станом на 29.03.2016 року його заборгованість перед банком становить 38 626,24 грн., з яких: 3720,60 грн. заборгованість за кредитом; 10 708,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 21 881,27 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500 грн. штраф; 1815,53 грн. процентна складова. Враховуючи наведене позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість в та судові витрати.

Рішенням Великоберезнянського районного суду від 24.10.2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції безпідставно застосовано строк позовної давності.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча повідомлявся про розгляд справи своєчасно та належним чином, що не перешкоджає суду на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу в його відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Є доведеним, що відповідно до заяви позичальника № DNH4КР30090554 від 24.02.2006 року та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка» «Стандарт) ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 3720,60 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Взяті на себе зобовязання по кредитному договору № DNH4КР30090554 від 24.02.2006 року ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 29.03.2016 року становить 38 626,24 грн., з яких: 3720 60 грн. заборгованість за кредитом; - 10 708,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 21 881, 27 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500 грн. штраф; 1815, 53 грн. процентна складова.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказує, що оскільки ОСОБА_2 отримав саме «споживчий кредит» та те, що строк позовної давності за вимогами позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором минув, а тому це є підставою для відмови у позові.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитися не може і вважає, що суд помилково дійшов висновку про застосування строків позовної давності, виходячи з наступного.

Колегією суддів встановлено, що сторони уклали кредитний договір строком до 22.02.2008 року та відповідно до п. 5.5 Умов визначили строк позовної давності тривалістю 5 років.

Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи та оскаржуваного судового рішення вбачається, що ОСОБА_2 в судові засідання не зявлявся, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення) та заяви про застосування судом позовної давності, відповідно до положень ч. 3 ст. 267 ЦК України, ним не подано, а тому відсутні правові підстави для відмови позивачу у позові за пропуском позовної давності.

До такого висновку дійшов і Верховний суд України в постанові №6-738цс15 від 24.06.2015 року в якому зазначено, що без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності повязана лише із наявністю про це заяви сторони. Таким чином, суд за власної ініціативи не має права застосувати позовну давність.

Все вищенаведене вказує на те, що суд першої інстанції припустився неповноти у зясуванні обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення. В той час як всі наявні матеріали справи докази, відповідно до ст.ст. 598, 599, 625 ЦПК України, дають підстави для задоволення позову.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В даному випадку розмір пені в сумі 21 881, 27 грн. значно перевищує розмір основної суми боргу та збитків банку, а відтак пеня підлягає зменшенню до 3800,00 грн., що на думку колегії суддів відповідає принципу справедливості та розумності цивільного судочинства.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням по даній справі нового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1378,00 грн. за подання позову до суду першої та 1515,80 грн. - за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п. 1, 2, 3, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити.

Рішення Великоберезнянського районного суду від 24 жовтня 2016 року скасувати.

Позов ПАТ КБ «Приват Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» 3720,60 грн. заборгованість за кредитом; 10 708,83 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3800,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором; 500 грн. штраф; 1815, 53 грн. процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» судовий збір в розмірі 2893 грн. 80 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді: