Рішення № 64731414, 14.02.2016, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5745/16-ц

Провадження № 2/242/294 /17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Островерховому Д. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку заочного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» про стягнення всіх сум, що належать працівнику при звільненні, виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про стягнення всіх сум, що належать працівнику при звільненні, виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона з 05 травня 2010 року по 28 листопада 2014 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах та була звільнена на підставі ст. 38КЗпП України за власним бажанням. Після звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату у розмірі 13 065 грн. 53 коп. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить стягнути з відповідача на свою користь: заборгованість по заробітній платі у розмірі 13065, 53 грн., середній заробіток по день фактичного розрахунку в розмірі 103350, 50 грн. , моральну шкоду у розмірі 1 000 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій просить розглянути справи без її участі, задовольнити позовні вимоги та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

В судове засідання представник відповідача не зявився, будучі належним чином повідомлені про день та час слухання справи. Згідно ст.ст. 169, 224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки БТ-ІІ № 3861617, ОСОБА_1 05 травня 2010 року прийнята до Закритого акціонерного товариства «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» в якості начальника обліково-економічної служби. Відповідно до наказу № 115 від 24 листопада 2011 року Закрите акціонерне товариства «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» перетворено в Товариство з обережною відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод». Наказом № 102-к від 01 листопада 2012 року позивач призначений заступником директора з економіки та фінансів. Звільнена 28 листопада 2014 року на підставі ст. 38КЗпП України за власним бажанням.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки, виданої ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» б/н від 30 червня 2015 року вбачається, що розмір заборгованості по заробітній платі позивача за серпень 2014 року листопад 2014 року становить 13065 грн. 53 коп., з яких:

-серпень 2014 року 3 000, 41 грн.;

-вересень 2014 року - 3000,41 грн.;

-жовтень 2014 року 2252,32 грн. ;

-листопад 2014 року 4812,39 грн.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обовязок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обовязок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після предявлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Як вбачається із довідки,виданої ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» б/н від 30 червня 2015 року, розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2014 року становить 204 грн. 25 копійок.

Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 04.09.2013 р. № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2014 році» відповідно до якого кількість робочих днів позивача з розрахунку за 2014 рік складав би 24 дні, з огляду на те, що позивача звільнено 28 листопада 2014 року .

Враховуючи лист Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2015 році» від 09.09.2014 р. N 10196/0/14-14/13, кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача за 2015 рік складала би 251 день.

Відповідно до листа Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2016 році» від 20.07.2015 р. N 10846/0/14-15/13, кількість святкових та вихідних днів, кількість робочих днів позивача в 2016 рік станом на 07 грудня 2016 року складала би 234дні.

Таким чином, кількість днів затримки розрахунку за період з 28 листопада 2014 року по 07 грудня 2016 року становить 509 днів.

Відповідно до положень частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що згідно позовних вимог, ОСОБА_1 просила стягнути середній заробіток за 506 днів затримки розрахунку, суд вважає за необхідне стягнути суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в межах заявлених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, з ТОВ «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 103350 грн. 50 коп.

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди за затримку виплати належної заробітної плати, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 5 зазначеної вище Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд вважає, що неправомірними діями відповідача, які полягали у непроведенні розрахунку при звільненні, позивачу заподіяно моральну шкоду. Визначаючи розмір компенсації суд враховує розмір заборгованості, значний проміжок часу між правопорушенням та зверненням до суду, обґрунтування самої моральної шкоди та з чого позивач виходив визначаючи розмір компенсації.

Враховуючи викладене та виходячи із засад розумності та справедливості суд вважає, що вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 1000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню повністю.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно дост. 88 ЦПК Україниз відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору за ставкою судового збору передбаченої Законом України «Про судовий збір» в редакції на час звернення позивача до суду, в сумі 551 грн. 20 коп. за вимоги майнового характеру та 551 грн. 20 коп. за вимоги немайнового характеру, що загалом складає 1102 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. 95, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст.3,15,88,169,209,212,214-215, 224 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» про стягнення всіх сум, що належать працівнику при звільненні, виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 31301298) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 13 065 (тринадцять тисяч шістдесят пять ) грн. 53 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 103 350 ( сто три тисячі триста пятдесят) грн. 50 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» (код ЄДРПОУ 31301298) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 000 ( тисяча ) грн. 00 коп.

Рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецько-Курахівський машинобудівний завод» на користь держави судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя