Ухвала суду № 64726721, 09.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання - Вегера М.М.,

з участю: відповідача - ОСОБА_2,

представника позивача - Тємнової І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рінетеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за використану теплову енергію,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надання послуг з централізованого опалення за період з 01.12.2008 року по 31.03.2013 року в розмірі 13 796 грн. 09 коп., а також 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за ненадання послуг з централізованого опалення за період з 01.12.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 3 890,80 грн., ОСОБА_2 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що місцевий суд при ухваленні рішення помилково керувався ст.ст. 67, 68 ЖК України, котрі регламентують користування житловими приміщеннями в будинках державного та громадського фонду, залишивши при цьому поза увагою гл. 6 ЖК України, яка стосується приміщень приватного житлового фонду. Вказує, що суд послався лише на норми закону, які зобов'язують споживача теплової енергії своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією, ігноруючи при цьому правові норми, які закріплюють, що відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а оплата проводиться за фактично отриману теплову енергію. Додає, що зобов'язальні відносини з позивачем виникли з моменту підписання договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води - 22.11.2014 року. Заперечує вказівку суду на ігнорування з її боку повідомлень про необхідність укладення договору та стверджує, що вони суперечать наявним у справі доказам. Акцентує увагу на неправомірному збільшенні судом строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України: з трьох років - до 4 років 4 місяців. З наведених підстав вважає нарахування за період з 01.12.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 3 890,80 грн. по оплаті послуг централізованого опалення за період таким, що перебуває поза межами строку позовної давності. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині такого нарахування за вказаний період та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в стягненні заборгованості за надання послуг централізованого опалення за період з 01.12.2008 року по 31.03.2010 року в сумі 3 890,80 грн. відмовити, а позовні вимоги про стягнення про стягнення заборгованості в сумі 9 905,29 грн. залишити без змін.

________________Справа № 1715/228/13/12 Головуючий в суді І інстанції - Тимощук О.Я.

Провадження № 22-ц 787/66/2017 Суддя-доповідач - Ковальчук Н.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 серпня 1996 року.

У вказаному будинку послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності здійснюються ТОВ «Рівнетеплоенерго», в тому числі і квартири відповідачки, за особовим рахунком НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Спірні відносини між сторонами виникли з приводу оплати відповідачкою послуг з теплопостачання.

Звертаючись до суду з даним позовом, КП РМР «Теплотранссервіс», у якості правонаступника якого в даній справі ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06.07.2015 року залучено ТзОВ «Рівнетеплоенерго», обґрунтовувало свої вимоги тим, що у зв'язку з несплатою ОСОБА_2 платежів за користування теплоенергією, виникла заборгованість за період з 01.12.2008 року по 01.04.2013 року в сумі 15 195,30 грн., яку і просило стягнути на свою користь.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався передбаченим законом обов'язком споживача теплової енергії здійснювати оплату наданих послуг з її постачання та виходив з факту існування між сторонами правовідносин з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 року №630. Суд також врахував, що в спірний період відповідачка не користувалась послугою з постачання гарячої води та відмовив у задоволенні вимоги в цій частині в сумі 1 399,21 грн..

На підтвердження таких висновків у рішенні містяться необхідні доводи та обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2, викладені в апеляційній скарзі, на відсутність між нею та позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води як на підставу відмови в позові.

Так, відповідно до п.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», до основних обов'язків споживача теплової енергії відноситься своєчасне укладення договору з теплопостачаючою організацією на постачання теплової енергії, а ст. 25 цього ж Закону передбачає, що теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Як зазначено у ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, що укладається виконавцем послуги із споживачем - фізичною особою, є договором приєднання. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, без надання можливості запропонувати власні умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач неодноразово повідомляв відповідачку про необхідність укладення такого договору, надсилаючи їй квитанції-повідомлення, проте остання на них ніяк не відреагувала. Договір між сторонами було укладено 20.11.2014 року.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Стаття 68 ЖК України встановлює обов'язок наймача своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно ст. 67 ЖК України, розмір щомісячної плати за надані послуги встановлюється за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За правилами ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично використану теплову енергію.

Відповідачкою не надано суду доказів у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, на підтвердження факту зупинення чи повного припинення отримання нею послуг з централізованого опалення, які надає ТОВ «Рівнетеплоенерго», а тому відповідні посилання колегією суддів відхиляються.

Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення судом норм, які регулюють позовну давність та збільшення його судом до 4 років 4 місяців, то вони не підлягають до задоволення, оскільки суперечать обставинам справи. Так, із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву про стягнення заборгованості за використану теплову енергію було подано 28.10.2011 року, тобто в межах передбаченого законом трирічного строку позовної давності. 21.10.2013 року КП РМР «Теплотранссервіс» подало клопотання про уточнення позовних вимог, у якому просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 15 195,30 грн. за період з 01.12.2008 року по 01.04.2013 року. Таким чином, відсутні підстави вважати, що в даному випадку має місце вихід за межі строку позовної давності.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують законних висновків суду та були предметом дослідження при розгляді справи у суді першої інстанції.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Бондаренко Н.В.

підпис Шимків С.С.

Згідно: суддя-доповідач Ковальчук Н.М.