Рішення № 64726563, 08.02.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/14826/16-ц

Провадження № 2/638/71/17

08.02.2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді- НАУМОВОЇ С.М.

при секретарі- ТОКАРЄВІЙ М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», 3-я особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м.Харкова з цивільним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», 3-я особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 34579 грн 79 коп та моральної шкоди у розмірі 17000 грн, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди .

В судовому засіданні позивачка підтримала позов у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.11.2016 року заперечувала проти позову та просила у його задоволенні відмовити , надала заперечення на позов , в наступні судові засідання не з *явились, надіславши свої заперечення по електронній пошті.

3-я особа ОСОБА_2 в судове засідання розгляду справи повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи маються докази.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст.11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено : 09 березня 2016 року о 09 год.50 хв в м. Харкові по вул.. Харківських Дивізій та вул.. Маршала Рибалко ,ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 21114 , державний номер НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг , рухаючись по другорядній дорозі, не надав дорогу автомобілю GEELY CK , державний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження , чим завдано матеріальні збитки. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п.16.11 Правил дорожнього руху України.

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 04.04.2016 р. у справі № 645/1278/16-п ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. (а.с. 8)

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На момент вчинення адміністративного правопорушення цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у Публічного акціонерного товариства страхова компанія «ЮНІВЕС»», полісом АЕ/7487108, діючий на дату ДТП.

Позивачка своєчасно звернулася з заявою до страхової компанії про настання страхового випадку та виплати матеріальної шкоди.

Матеріальний збиток відповідачем розраховано на підставі Висновку ТОВ ВЕП «Стандлрт сервіс» Консультативне експертне бюро - експертного дослідження авто товарознавця по визначенню матеріальної шкоди спричиненого власнику КТЗ №226/2 від 20 травня 2016 року розмірі 19619 грн 74 коп( а.с. 72-77)

З цієї суми 19619 грн 74 коп ( вартість ремонту згідно звіту) + 450 грн (евакуація ТЗ) -1000,00 грн( сума франшизи) = 19069 грн 74 коп ( сума страхового відшкодування ) яку було виплачено позивачці. Оцінка проводилась за відсутності позивачки.

У зв*язку з тим , що позивачка вважала , що страхова компанія захищає свої інтереси при розрахунках, вона звернулась до незалежної установи , а саме до Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз ім. М.С.Бокаріуса з визначенням величини матеріального збитку , заподіяного власнику автомобіля, тобто їй.

З Висновку експертного авто товарознавчого дослідження за № 2849 , складеного 14.04.2016 року судовим експертом вбачається , що вартість матеріального збитку , заподіяного власнику автомобіля GEELY CK , державний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в результаті ДТП ( 09.03.2016 року) становить 37441 грн 52 коп. ( а.с.10-23).

При проведенні та оцінки експертом пошкодженого автомобіля позивачки , як страхова компанія «,Юнівес» так і ОСОБА_2 були повідомлені про час та дату його проведення , що підтверджується повідомленнями , які знаходяться в матеріалах справи.

В своїх запереченнях відповідач був незгодний з цією оцінкою , вважаючи , що сума яка розрахована експертом ХНДІСЕ ім.Бокаріуса завищена, посилаючись на «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», але в судовий експерт також посилався на цю Методику та на інші нормативні акти..

В ході розгляду справи відповідач не заявляв клопотання про призначення повторної експертизи.

Позивачка надала до суду рахунок фактури про вартість заміни запчастин та робіт , які виконують на підприємстві «АІС-Харків» , де обслуговується її автомобіль , згідно Договору купівлі продажу автомобіля і вартість запчастин та робіт вища ніж в розрахунку , який надав відповідач і не відповідають цінам на 2016 рік.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.1ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У п.п. 14, 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення ст. 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоду майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має прав вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Правовий висновок Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування від 25.12.2013 передбачає, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст.261, ст.262 ЦК України).

За положеннями ст. 1192 ЦК України суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Крім того, відповідно до правового висновку ВСУ в справі № 6-2808цс15, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями ,діями чи бездіяльністю , відшкодовується особою, яка її завдала , за наявності її вини.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов*язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено , що Страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров*я під час дорожньо транспортної пригоди , моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров*ю.

Враховуючи , що позивачка при ДТП не зазнала ушкодження здоров*я , не має обґрунтованих на законі підстав для стягнення зі Страхової компанії «Юнівес» моральної шкоди у розмірі 17000 грн. Тому , суд в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 17000 грн з відповідача відмовляє у задоволенні цих вимог.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 34579 грн 79 коп (37441,52 - розмір по висновку 19069,74 отримані позивачкою) знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.ст.79,88 ЦПК України, з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 345,80 грн. та1378 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 79, 88, 209, 212- 218 ЦПК України, ст. ст.1166,1187,1188,1192,1195 ЦК України,Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,

суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС», 3-я особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ЮНІВЕС» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 34579 грн 74 коп та судовий збір у розмірі 345,80 грн. та 1378 грн 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м.Харкова протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя С.М. Наумова.