Ухвала суду № 64726349, 15.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання : Мельник С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Хорупанської сільської ради Млинівського району Рівненської області, Дошкільного навчального закладу дитячий ясла-садок "Лелека" Хорупанської сільської ради Млинівського району, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1, Млинівський районний центр зайнятості про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною та зобов'язання укласти трудовий договір,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 до Хорупанської сільської ради Млинівського району Рівненської області, Дошкільного навчального закладу дитячий ясла-садок "Лелека" Хорупанської сільської ради Млинівського району, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1, Млинівський районний центр зайнятості про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною та зобов'язання укласти трудовий договір, задоволено частково.

Визнано незаконною відмову Дошкільного навчального закладу дитячий ясла-садок "Лелека" Хорупанської сільської ради Млинівського району прийнятті на роботу ОСОБА_2 вихователем Дошкільного навчального закладу дитячий ясла-садок "Лелека" Хорупанської сільської ради Млинівського району та зобов'язано Дошкільний навчальний заклад дитячий ясла-садок "Лелека" Хорупанської сільської ради Млинівського району прийняти на роботу ОСОБА_2 вихователем, уклавши з нею трудовий договір.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на його незаконність, оскільки судом не враховано, що ОСОБА_2 із заявою про прийняття на роботу не зверталася, лише після подання завідувачці дитячого садка 29 липня 2016 року направлення на працевлаштування з центру зайнятості позивачу було обґрунтовано відмовлено в прийнятті на роботу в зв'язку з тим, що на момент розгляду її направлення на працевлаштування, вільної вакансії вихователя не було.

Вказує, що судом невірно встановлено дату звільнення її з роботи та не враховано, що на момент отримання з центру зайнятості направлення на працевлаштування на 29 липня 2016 року вже була звільнена з роботи та мала при собі оригінал трудової книжки.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких законних підстав для відмови ОСОБА_2 у прийнятті на роботу станом на 29 липня 2016 року у ДНЗ не було, оскільки нею було виконано вимоги ст. 24 КЗпП України.

На підтвердження такого висновку в рішенні суду наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Відповідно доч.2 ст. 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Частиною 1 ст. 22 КЗпП забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Конституцією України передбачене будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч.2 ст.22 КЗпП).

Пленум Верховного Суду України у п.6 Постанови № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що відповідно до ч.2 ст. 232 КЗпП України суди безпосередньо розглядають позови про укладення трудових договорів в тому числі осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного законодавства зобов'язаний укласти трудовий договір або які вважають, що їм відмовлено в укладенні трудового договору всупереч гарантіям, передбаченим ст. 22 КЗпП України.

За загальним правилом трудового законодавства трудовий договір укладається в письмовій формі. Проте перед тим як перейти до документального оформлення трудових відносин, особа, яка бажає працевлаштуватися, має, відповідно до ч. 2 ст. 24 КЗпП, надати роботодавцеві усі необхідні для цього документи.

З матеріалів справи вбачається, що 26 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття на роботу вихователем в ДНЗ дитячий ясла-садок "Лелека" (а.с. 11). На момент звернення ОСОБА_2 до завідувача ДНЗ 29 липня 2016 року нею було подано всі необхідні документи для укладання з нею трудового договору: направлення на працевлаштування з центру зайнятості від 28 липня 2016 року, диплом про освіту, який підтверджував у неї освітньо-кваліфікаційний рівень (бакалавр) для зайняття посади вихователя, трудову книжку.

В той же час, ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття її на роботу вихователем в ДНЗ дитячий ясла-садок "Лелека" пізніше 27 липня 2016 року (а. с. 19), а станом на 29 липня 2016 року (на момент подачі всіх необхідних документів для працевлаштування ОСОБА_2) не надала необхідних документів для свого працевлаштування, оскільки ще 29 липня 2016 року вона перебувала в трудових відносинах з Млинівським районним центром соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді, що підтверджується записами трудової книжки ОСОБА_1 (а. с. 79).

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Будь-яких доказів на обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 не надано, а в матеріалах справі відсутні докази переважного права на працевлаштування саме ОСОБА_1 вихователем ДНЗ.

Разом з тим, з відповідей сільського голови Хорупанської сільської ради вбачається, що позивачу було відмовлено в прийнятті на роботу з підстав того, що станом на 01 серпня 2016 року вільна вакансія «вихователь» була зайнята ОСОБА_1, однак будь-яких обґрунтованих причин відмови в прийнятті на роботу ОСОБА_2 згідно поданої нею заяви та документів ще 29 липня 2016 року не вказано. Також не зазначено, чому перевага в працевлаштуванні була надана саме ОСОБА_1, яка подала необхідні документи завідувачу ДНЗ пізніше ніж позивач (а.с. 14, 18).

Крім того, вбачається, що позивач відноситься до переліку осіб (як вагітна) з яким відповідач зобов'язаний був укласти трудовий договір.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у працевлаштуванні.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку всім обставинам і доказам по справі в їх сукупності та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 07 грудня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :