Постанова № 64726340, 14.02.2017, Барвінківський районний суд Харківської області

Справа № 611/26/17

Провадження № 2-а/611/16/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі :

головуючого судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и в:

13 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, в якому просив:

1.визнати неправомірною відмову відповідача йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, який має право на забезпечення автомобілем, але не одержав його і користується автомобілем,придбаним за власні кошти, у наданні гарантованих державою компенсацій та пільг: компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його легкового автомобіля, який є у його користуванні, марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1;

2.зобовязати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області здійснити необхідні дії відповідно до вимог ст.ст. 19, 46 Конституції України, п.13 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. N 228, а саме: призначити та виплачувати йому компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля, який є у нього в користуванні марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1, придбаного за власні кошти.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що, відповідно до довідки серії МСЕ-ЧНВ №270984 від 28 жовтня 2004 року, йому встановлена ІІ група інвалідності внаслідок захворювання, повязаного із виконанням обовязків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категоріяі) серія А №012044, вкладки до посвідчення №201813, його віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. У відповідності до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та посвідчення, серії Б№195774 його визнано інвалідом війни другої групи.

У звязку з цим позивач, вважає що в нього, як інваліда II групи, відповідно до п.13 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 4 ст. 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Порядок виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року N 228, п.З Порядку забезпечення інвалідів автомобілями затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року N999, за відсутності відповідних медичних показань є право на забезпечення автомобілем, але він не одержав його і користується автомобілем, придбаним за власні кошти, а тому має право на компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля, який є в його користуванні.

Позивач вказує, що Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області в порушення положень ст.ст. 19, 46 Конституції України та вищевказаних нормативно правових актів неправомірно відмовило йому у наданні зазначених вище компенсацій та пільг, а тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач в судове засідання не зявився, просив розглянути справу за його відсутності, відповідно до ст. ст.122 КАС України.

Представник Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області до суду не зявилась, просила справу розглянути без її участі, у задоволенні адміністративного позову просила відмовити. У своїх запереченнях проти адміністративного позову зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають діючому законодавству.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд знаходить за необхідне в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно фотокопій посвідчення, серії А №012044, та вкладинки до посвідчення, №201813, ОСОБА_1 віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.6).

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджено копією посвічення, серії Б №195774 (а.с.6).

Судовим розглядом встановлено, що 23 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування легкового автомобіля, марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2013 року випуску, придбаного за власні кошти (а.с.3).

З копії листа №01-30/08/60 від 10 січня 2017 року убачається, що Управлінням соціального захисту неселення Барвінківської районної Державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та виплаті компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування його легкового автомобіля з посиланням на п.1 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою КМУ від 14 лютого 2007 року №228 та п.5 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою КМУ від 19 липня 2006 року №999 (а.с.4).

Як передбачено п.13 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991, особам, віднесеним до категорії 1, надаються гарантовані державою компенсації та пільги, у тому числі позачергове безоплатне забезпечення автомобілем інвалідів I групи незалежно від наявності медичних показань та інвалідів II групи за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, відсутності у них протипоказань до керування автомобілем; позачергове пільгове забезпечення автомобілем інвалідів II групи за наявності медичних показань та протипоказань до керування з правом передачі керування автомобілем члену сім'ї. Інваліди II групи за відсутності відповідних медичних показань мають право на безоплатне або на пільгових умовах забезпечення автомобілем, а також інваліди III групи за наявності медичних показань - на забезпечення автомобілем та відсутності протипоказань до керування ним - на пільгових умовах у порядку загальної черги. Порядок та умови забезпечення автомобілем визначаються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, ч.4 ст. 28 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» визначено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, на дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом. Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою КМУ від 14 лютого 2007 року №228, грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування виплачуються інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями.

Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №999 від 19 липня 2006 року визначено механізм забезпечення легковими автомобілями, зазначеними в абзаці шостому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" інвалідів, зокрема дітей-інвалідів, які мають право на їх отримання безоплатно або на пільгових умовах, є громадянами України і місце проживання яких зареєстровано в Україні в установленому законодавством порядку.

В абзаці 2 пункту 5 цього Порядку, зазначено, що на облік беруться і забезпечуються автомобілями інваліди, які: не мають в особистому користуванні автомобільного транспортного засобу, зазначеного в абзаці четвертому статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (крім причепів, напівпричепів), у тому числі придбаного за власні кошти або отриманого через структурний підрозділ соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції, що перебував в експлуатації менш як 10 років (крім випадків, передбачених пунктом 8 цього Порядку).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 із заявою до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної адміністрації Харківської області про взяття його на облік для забезпечення автомобілем не звертався, що убачається з відповідної довідки відповідача за №01-30/08/161 від 26 січня 2017 року.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність у власності позивача автомобіля марки Volkswagen Polo, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2012 року випуску, суд вважає, що дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної адміністрації Харківської області в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування зазначеного автомобіля правомірні, вчинені в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством.

Крім того суд зазначає, що ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, у контексті з положеннями частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Згідно з вимогами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відтак, суд звертає увагу на те, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи судом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 9, 11, 158-163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Барвінківський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ю.А.Коптєв