Ухвала суду № 64724277, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 362/1192/16-ц Головуючий у І інстанції Кравченко Л. М.Провадження № 22-ц/780/1009/17 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 52 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Матвієнко Ю.О., Олійника В.І.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" Васильківська філія по експлуатації газового господарства про стягнення компенсаційних виплат,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він працював на підприємстві відповідача контролером газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами.

Посилається на те, що в період роботи з 09 квітня 2013 року по 21 травня 2015 року ним були понесені особисті витрати на придбання канцелярських приладів, спецодягу, взуття та засобів індивідуального захисту, що складають відповідно: на канцтовари - 237,35 грн., спецодяг - 1105,00 грн., взуття - 330,00 грн., засоби індивідуального захисту - 505,00 грн., а всього - 2177, 35 грн.

Також вважає, що має право на пільги і компенсації за невикористані додаткові відпустки у сумі - 8571, 16 грн.; невикористаної основної відпустки у сумі - 850,00 грн., а всього - 9421,46 грн.

Враховуючи викладене, просив стягнути з ПАТ «Київоблгаз» на свою користь 10 748, 51 грн. компенсаційних виплат.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Київоблгаз» провело з позивачем усі належні йому виплати відповідно до норм законодавства, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача прийнято 09 квітня 2013 року на роботу до ТОВ «Київоблгаз» на посаду контролера газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за використанням природного газу споживачами (а. с. 61).

22 серпня 2013 року позивача звільнено з роботи зі згоди профспілкового комітету за прогул без поважних причин, відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, на підставі наказу № 194-к від 21 серпня 2013 року, що підтверджується записом в трудовій книжці позивача, номер запису 10 від 22 серпня 2013 року (а. с. 37).

На підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2013 року позивача було поновлено на посаді контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду (а. с. 62).

04 червня 2014 року Васильківською філією по експлуатації газового господарства видано наказ №140-к про звільнення ОСОБА_2, контролера газового господарства служби режимів газопостачання, обліку та контролю за витрачанням природного газу споживачами за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а. с. 63).

На підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2014 року позивача було поновлено на посаді контролера газового господарства служби режимів газопостачання обліку та контролю за використанням природного газу споживачами Васильківської філії по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" та стягнуто на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду (а. с. 66).

21 травня 2015 року позивача звільнено з роботи у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України (а. с. 37, 69).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2016 року позивачу в задоволенні позову про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати відмовлено (а.с.88).

Як вбачається з накладної № 178 від 25 березня 2014 р. позивачем було отримано жилет сигнальний 1 шт., про що свідчить підпис позивача про його отримання (а. с. 71), що не заперечується сторонами.

Відповідно до Норм безкоштовної видачі спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту Колективного договору ВАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на 2009-2010 р.р., Додаток № 20 до Колективного договору(а.с.174-180), контролер газового господарства забезпечується: чоботи гумові на утепленій прокл. (24 міс.), жилет сигнальний (24 міс.), плащ водонепроникний (24 міс.), куртка утеплена бавовняна з воовідштовх. просоченням (36 міс.), прилад для відлякування собак (черговий), ліхтар кишеньковий (до зносу).

Відповідно до п. 41.7. Колективного договору ПАТ по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на 2014-2019 р.р., адміністрація зобов'язується своєчасно видавати (проводити) заміну Працівникам, які працюють на роботах, пов'язаних із забрудненням абро здійснюваних у несприятливих температурних умовах, спецодяг. Спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту за діючими галузевими нормами та у відповідності до вимог чинного законодавства (а. с. 124-180).

Як вбачається з наказу № 148-к від 19 червня 2014 року, повідомлення позивачу № 898 від 20 червня 2014 року, довідки №кv03.1-ск-8620-1216 від 06 грудня 2016 року, повідомлення про нарахування та виплату заробітної плати працівнику ОСОБА_2 за період з квітня 2013 р. по червень 2014 р., розрахункових листів з січня 2015 р. по червень 2015 р., з позивачем було проведено всі належні розрахунки при звільненні (а.с.64, 65, 79-85, 86). Крім того, позивач не заперечує і отримання стягнутих сум за вищевказаними рішеннями суду.

Згідно ст. 163 КЗпП України на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний організувати комплектування та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст. 164 КЗпП України видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Власник або уповноважений ним орган повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 ЗУ «Про оплату праці», заробітна плата працівнику виплачується регулярно. Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх належних йому сум проводяться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 1.3 «Інструкції зі статистики заробітної плати» до фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат, відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Промислово-виробничому персоналу вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайнятому на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів. Працівникам, зайнятим на підземних гірничих роботах та в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною 150 метрів і нижче, надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів незалежно від стажу роботи, а в розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 метрів - 24 календарних дні із збільшенням на 4 календарних дні при стажі роботи на даному підприємстві 2 роки і більше. Працівникам лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних і лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв надається щорічна основна відпустка тривалістю 28 календарних днів за Списком робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Воєнізованому особовому складу гірничорятувальних частин надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, невоєнізованим працівникам гірничорятувальних частин - 24 календарних дні із збільшенням за кожних два відпрацьованих роки на 2 календарних дні, але не більше 28 календарних днів.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Конкретна тривалість відпустки, зазначеної в частині першій цієї статті, встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив предмет доказування у справі, повно та всебічно дослідив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, перевірив їх наданими доказами, які оцінив у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивачем не було належним чином доведено своїх позовних вимог, а тому ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у позові.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 309 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: