Ухвала суду № 64723957, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/231/16-ц Головуючий у І інстанції Денисенко Н. О.Провадження № 22-ц/780/867/17 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 22 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Березовенко Р.В. , Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіпщина" на рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скіпщина» до ОСОБА_2, Селянського (фермерського) господарства «Сосновий Бор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Баришівського районного нотаріального округу Київської області Позднякова Надія Миколаївна, ОСОБА_4, про визнання договорів оренди землі недійсними,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ТОВ «Скіпщина» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_5 є власником земельних ділянок, площами 3,3740 га та 3,3743 га, розташованих в межах Великокрупільської сільської ради, Згурівського району, Київської області.

Вказує, що між ним та уповноваженим представником ОСОБА_2, ОСОБА_4, 16 грудня 2015 було підписано два договори оренди землі на зазначені земельні ділянки строком на 10 років. Однак, у зв'язку із відсутністю копії паспорта ОСОБА_2 договір зареєстрований не був, однак товариство вважає їх такими, що є дійсними.

У подальшому, 10 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та СФГ «Сосновий бор» було укладено два договори оренди цих же земельних ділянок, рішення про їх державну реєстрацію прав та їх обтяжень проведено 16 лютого 2016. Вважає, що спірними договорами порушуються його права землекористувача, тому просить визнати недійсними ці договори та стягнути судові витрати.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, ТОВ «Скіпщина» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповне з'ясування судом усіх обставин справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ «Скіпщина» та ОСОБА_2, не було проведено, а спірні земельні ділянки позивачу фактично не передавалися, тому підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2015 року між ТОВ «Скіпщина», в особі його директора ОСОБА_6 та ОСОБА_2, в особі його уповноваженого представника ОСОБА_4, було підписано два договори оренди землі (т.1, а.с.32-33, 34-35, 228-234).

Однак, державна реєстрація цих договорів проведена не була і земельні ділянки у користування ТОВ «Скіпщина» фактично не передавалися.

10 лютого 2016 року ОСОБА_2 за двома договорами оренди ці земельні ділянки передав в оренду іншому орендарю - СФГ «Сосновий бор» (а.с.98-101, 108-111), а 16 лютого 2016 року було проведено державну реєстрацію цих договорів оренди (а.с.36-41).

Зазначені договори на теперішній час не припинено та не розірвано.

Згідно з положеннями статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Зазначена правова позиція Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України викладена у справі № 643цс16 від 13 червня 2016 року, яка є обов'язковою для судів України.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив предмет доказування у справі, повно та всебічно дослідив обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, перевірив їх наданими доказами, які оцінив у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України, та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що договори оренди земельних ділянок, що були підписані позивачем та ОСОБА_2, не пройшли державну реєстрацію, тому не є дійсними, а укладення договорів між ОСОБА_2 та СФГ «Сосновий Бор» ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача і вони не можуть бути визнані недійсними з підстав, викладених у позовній заяві.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 309 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіпщина" відхилити.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: