Ухвала суду № 64723806, 08.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/2825/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В.Г.Провадження № 22-ц/780/859/17 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 58 08.02.2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Яворського М.А.,

за участю секретаря: Топольського В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи: Судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання незаконними дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та визнання недійсним висновку експерта,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, треті особи: Судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» про визнання незаконними дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та визнання недійсним висновку експерта.

03.11.2016 року суду позивачем подана заява про забезпечення позову, шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області проводити аукціон з продажу іпотечного майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, оскільки представник позивача вважає, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує загроза утруднення виконання рішення суду.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (04072, м. Київ, вул. Ярославська,5/2) проводити аукціон з продажу іпотечного майна, а саме: трикімнатної квартири АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою відповідач ПАТ «Державний ощадний банк України» подав апеляційну скаргу, просив ухвалу скасувати, та постановити нову про відмову в задоволені заяви ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції винесено ухвалу в порушення вимог ст. 151 ЦПК України. Зазначає, що позивачем не надано доказів реальності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду по справі у разі невжиттяч заходів забезпечення позову.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заяваник звертається до суду вартості майна, на яке він заявлає клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Відповідно до роз"яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася із такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом про визнання незаконними дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та визнання недійсним висновку експерта та фактично не погоджується з експертним висновком Київського науково - дослідного інституту експертиз.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Зважаючи на наведену норму, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є вона реальною, та навести мотиви та підстави для таких своїх висновків. В той же час оскаржувана ухвала суду не містить з цього приводу жодних даних. Не обґрунтовується належним чином наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову й у заяві позивача. Таким чином питання про наявність передбачених законом підстав для забезпечення позову в даному випадку залишилося недослідженим.

Разом з тим, заборонивши відповідачу вчиняти дії по проведенню торгів з реалізації квартири, суд першої інстанції фактично зупинив виконавче провадження по виконанню виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Застосований судом першої інстанції вид забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій , направлених на проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами та відсутні підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України за результатами розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315, 319 ЦПК України, колегія судів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - задовольнити частково.

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 03 листопада 2016 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: