Ухвала суду № 64721970, 09.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/399/17 Справа № 205/2423/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Дніпро

09 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Петешенкової М.Ю., Пищиди М.М.

при секретарі - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Садівниче товариство «Таромський Ранет», Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання права власності на квартиру в порядку поділу майна подружжя та визнання права користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Садівниче товариство «Таромський Ранет», Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання права власності на квартиру в порядку поділу майна подружжя та визнання права користування земельною ділянкою - задоволено частково.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_3 (а.с. 75).

В задоволенні заяви в іншій частині - відмовлено.

З даною ухвалою не погодився ОСОБА_3 та подав апеляційну скаргу, посилаючись на незаконність ухвали, порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про її скасування (а.с.76-78).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Садівниче товариство «Таромський Ранет», Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання права власності на квартиру в порядку поділу майна подружжя та визнання права користування земельною ділянкою (а.с.2-6).

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року задоволено частково заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по цивільній справі (а.с. 75).

Задовольняючи частково клопотання представника позивача про забезпечення позову, суддя 1 інстанції керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками в повній мірі погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із п. п. 1, 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 " Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ", ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали судді вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Також з ухвали вбачається, що відмова у застосуванні такого виду забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії взагалі не вмотивована.

Крім того, суддею не враховано, що відповідно до п.5.6.1Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, і що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт - позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що є обмеженням права власності.

За таких обставин та із урахуванням того, що суддею 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала судді підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2016 року скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: