Рішення № 64718986, 15.02.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6181/15-ц

Провадження № 2/750/579/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

із секретарем - Разумейко К.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

25 червня 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість за договором позики в сумі 30000 грн. та відсотки згідно умов договору в сумі 9000 грн.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2015 року вимоги позивача були задоволені.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2017 року задоволено заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду, скасовано заочне рішення у даній справі та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання.

Представник відповідача у судове засідання не з'явилася, подала клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду, що занесена до журналу судового засідання, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено, оскільки ч. 1 ст. 169 ЦПК України передбачено можливість відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 157 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 157 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Оскільки провадження у даній справі було відкрито ще 07 липня 2015 року, а тому підстав для відкладення розгляду справи, навіть у зв'язку із поважністю причин неявки представника відповідача у судове засідання, не має з урахуванням вимог ч. 1 ст. 157 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд знаходить підстави для задоволення позову, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що 01 грудня 2014 року ОСОБА_2 надав у позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30000 грн. зі сплатою 5% в місяць за користування ними, про що було складено розписку (а/с 21).

Згідно розписки, відповідач зобов'язався повернути кошти до 01 травня 2015 року.

Відповідач у встановлений строк кошти не повернув, відсотки не сплатив.

Згідно пояснень ОСОБА_3, написаних ним на ім'я начальника Центрального відділу ДВС м. Чернігів, які містяться в матеріалах справи на а/с 61 вбачається, що відповідач визнає, що у нього існує борг перед позивачем та зазначає, що від сплати цього боргу він не ухиляється і бажає виплатити його частинами.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких підстав, вимоги позивача підлягають задоволенню.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 526, 610, 611, 1046, 1049 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 39000 грн. (тридцять дев'ять тисяч грн.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 390 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.П. Рахманкулова