Ухвала суду № 64717405, 02.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1483/17

Головуючий у першій інстанції Жуган Л. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гайворонського С.П., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатін Владислав Олексійович, про визнання права власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2016 року про забезпечення позову,

встановила:

У січні 2016 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

У листопаді 2016 р. до суду надійшла заява ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову шляхом: 1) заборони сторонам по справі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам здійснювати на земельній ділянці № НОМЕР_1, площею - 0,021 га., яка розташована на території Затоківськї селищної ради, СК «Жемчужина-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області, передану в приватну власність ОСОБА_8, а також будівлі і споруди, які розташовані на цій земельній ділянці, до вирішення спору по суті; 2) заборони сторонам по справі ОСОБА_5, ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам експлуатувати та використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку № НОМЕР_1, площею - 0,021 га., яка розташована на території Затоківськї селищної ради, СК «Жемчужина-2», м. Білгород-Дністровський Одеської області, передану у приватну власність ОСОБА_8, діяльність яка буде направлена на отримання матеріальної вигоди, в тому числі, торгувати різними продуктами та товарами, алкогольними напоями, здавати в найм за гроші чи іншу винагороду кімнату (приміщення) для відпочиваючих та інше, до вирішення спору по суті.

08.11.2016 р. Малиновський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою частково задовольнив заяву ОСОБА_7, представника ОСОБА_4, про забезпечення позову.

Заборонив будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку № НОМЕР_1, площею - 0,021 га., яка розташована на території Затоківськї селищної ради, СК «Жемчужина-2», Білгород-Дністровського району Одеської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8, до вирішення спору по суті.

В задоволені іншої частини заяви відмовлено.

ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Посилається на те, що ухвала постановлена судом першої інстанції при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_5 та її представник у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

ОСОБА_7 та ОСОБА_9, представники ОСОБА_4, у судовому засіданні вважали необхідним скаргу відхилити. Ухвалу залишити без змін. Посилалися на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою. Вказували, що використання відповідачкою спірної земельної ділянки приводить до погіршення її стану, знецінення земельної ділянки.

Третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рогатін В.О. у судове засідання не з'явився. Про час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомив. Письмових заперечень/зауважень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надав.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб спірну земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що вказані заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами (а. с. 73 - 74)

Колегія суддів вважає, що погодитися з вказаним висновком суду не можна, цього висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта є обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, прав яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Суд першої інстанції при вирішенні питання про забезпечення позову не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України.

Предметом позову є - визнання за позивачкою права власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування (а. с. 4 - 5).

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд першої інстанції повинен був здійснити оцінку обґрунтованості доводів заяви щодо необхідності вжиття конкретних видів забезпечення позову з урахуванням: належності та допустимості доказів, які обґрунтовують кожний довід, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; розумності та обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін по справі; наявності зв'язку між конкретним видом забезпечення позову та конкретною позовною вимогою, зокрема чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити виконання рішення суду; наявності обставин щодо імовірного утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому.

Щодо забезпечення позовних вимог про визнання права власності на спірну земельну ділянку шляхом забороною відповідачеві вчиняти певні дії колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 7 ст. 319 ЦК України передбачено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадку і в порядку, встановлених законом.

Колегія суддів вважає, що з наданих позивачем доказів дійсно вбачається наявність спору між сторонами відносно спірної земельної ділянки.

Однак, колегія суддів вважає, що забезпечення позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб спірну земельну ділянку обмежує власника спірного майна у здійсненні прав, передбачених ст. 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України.

Заборона будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб спірну земельну ділянку не може залишатися в силі, оскільки є неконкретизованою, стосується необмеженого кола осіб.

Колегія суддів також приймає до уваги, що ухвала суду про забезпечення позову не містить обґрунтування того, яким чином невжиття застосованого виду забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому про визнання права власності в порядку спадкування.

Вимоги апелянта про скасування всієї ухвали суду першої інстанції суперечать доводам апеляційної скарги.

Виходячи з вищевказаного, доводи апелянта є частково обґрунтованими. Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що ухвала суду першої в частині забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб спірну земельну ділянку до вирішення спору по суті підлягає скасуванню. В цій частині необхідно постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб земельну ділянку до вирішення спору по суті.

В решті ухвалу необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 листопада 2016 року про забезпечення позову в частині забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб земельну ділянки № НОМЕР_1, площею - 0,021 га., яка розташована на території Затоківської селищної ради, СК «Жемчужина-2», Білгород-Дністровського району Одеської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8, до вирішення спору по суті - скасувати. Постановити в цій частині нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам використовувати для будь-яких потреб земельну ділянки № НОМЕР_1, площею - 0,021 га., яка розташована на території Затоківської селищної ради, СК «Жемчужина-2», Білгород-Дністровського району Одеської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_8, до вирішення спору по суті - відмовити.

В решті ухвалу - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: С. П. Гайворонський

А. А. Калараш