Ухвала суду № 64716030, 15.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10964/15-ц 15.02.2017 15.02.2017 15.02.2017

Провадження №22-ц/784/331/17

Справа №490/10964/15ц

Провадження № 22ц/784/331/17 Головуючий у 1-ї інстанції Гуденко О.А.

Категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Довжук Т.С., Колосовського С.Ю.,

із секретарем: Лівшенком О.С.,

за участю: представника позивачки - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства (ПуАТ) «Фідобанк»

на рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 листопада 2016 року

за позовом

ОСОБА_4

до ПуАТ «Фідобанк»,

третя особа - ОСОБА_5,

про визнання договору іпотеки припиненим,

та зустрічним позовом

ПуАТ «Фідобанк»

до ОСОБА_4,

третя особа - ОСОБА_5,

про звернення стягнення на майно,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернулася із позовом до ПуАТ «Фідобанк», третя особа - ОСОБА_5, про визнання припиненим іпотечного договору, укладеного між сторонами 5 квітня 2007 року, за яким позивачка, в забезпечення кредитного зобов'язання третьої особи ОСОБА_5, передала в іпотеку банку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовувала тим, що за рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2009 року кредитний договір, укладений 5 квітня 2007 року між ОСОБА_5 та банком розірвано, а тому основне зобов'язання припинило свою дію, і як наслідок його забезпечення - укладений сторонами іпотечний договір.

У лютому 2016 року ПуАТ «Фідобанк» звернувся до суду з із зустрічною позовною заявою, в який просив звернути стягнення в межах кредитної заборгованості ОСОБА_5 в сумі 543 030 грн. 30 коп. на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 листопада 2016 року у задоволені позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ПуАТ «Фідобанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ПуАТ «Фідобанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням ним норм процесуального і матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалите нове по суті позовних вимог.

В частині вирішення первісного позову рішення суду не оскаржено.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову банку, суд першої інстанції виходив з того, що ним без поважних причин пропущено позовну давність на право пред'явлення вимоги до майнового поручителя, а тому порушене право кредитора не підлягає захисту.

З такими висновками місцевого суду слід погодитися, так як вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

При вирішенні справи, судом встановлено, що 5 квітня 2007 року між АБ «Факторіал-Банк», правонаступником якого є ПуАТ «Фідобанк» та ОСОБА_5 був укладений договір кредиту № 053-в/41, за яким останній отримав строком до 4 квітня 2017 року кредит в розмірі 25 000 доларів США під 10% річних з щомісячною, починаючи з травня 2007 року, оплатою платежів в сумі, не менш, ніж 208,33 долара США (а.с.11-13, 46-52).

На забезпечення виконання вказаного договору кредиту, 5 квітня 2007 року між банком та відповідачкою ОСОБА_4 укладено іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, узгодженою вартістю в 186 850 грн. 00 коп. (а.с.53-57).

З листопада-грудня 2008 року позичальник ОСОБА_5 перестав своєчасно сплачувати узгоджені платежі і станом на 24 лютого 2009 року у нього утворилася сума простроченої заборгованості в загальному еквівалентному розмірі 183 976 грн. 21 коп..

Тому, 31 березня 2009 року банк пред'явив позов до позичальника ОСОБА_5 про розірвання договору та стягнення заборгованості.

За рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2009 року договір кредиту № 053-в/41, укладений 5 квітня 2007 року між сторонами розірвано, та з позичальника ОСОБА_5 на користь банка стягнута загальна сума боргу в розмірі 183 976 грн. 21 коп. (а.с.58).

Рішення суду від 30 червня 2009 року набрало законної сили, але не виконано, так як не пред'явлено до примусового виконання.

Між тим, звертаючись до суду та обґрунтовуючи зустрічний позов, пред'явлений по даній цивільній справі, ПуАТ «Фідобанк» вважав за можливим пред'явити вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки не тільки в рахунок боргу, який стягнуто із позичальника за рішенням суду, а додатково нарахувати суми, після розірвання договору кредиту, незважаючи на те, що строк виконання основного зобов'язання наступив і відсутні підстави для нарахування позичальнику додаткових сум за його умовами.

Окрім цього, позивачкою ОСОБА_4 по справі подано заяву про застосування позовної давності до пред'явлених до неї зустрічних вимог з посиланням на те, що банком пропущена позовна давність без поважних причин, а тому втрачено право на захист свого порушеного інтересу.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1, 5 статті 261 ЦК України).

При цьому, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права (постанова Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі №3-23гс14).

Відповідно до частин 2 і 3 статті 264, частини 1 статті 265 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що після набрання законної чинності рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 30 червня 2009 року, внаслідок чого наступив строк виконання основного зобов'язання, банк 30 вересня 2011 року вперше звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про звернення стягнення на іпотечне майно (а.с.116). По результатам розгляду цієї справи, позов банка 14 листопада 2014 року залишено без розгляду на підставі ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва. Ухвала суду набрала законної сили (а.с.116-118).

Отже, пред'явленням у вересні 2011 року позову до майнового поручителя, який залишено без розгляду, банком не зупинено та не перервано позовну давність на право пред'явлення такої вимоги.

А тому, з урахуванням наведеного та з огляду на положення статей 267, 530, 631 ЦК України, частини 2 статті 653 ЦК України, а також відповідні положення іпотечного договору, суд першої інстанції в достатньому обсязі визначився із характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, й дійшов вірного висновку, що банком пропущено позовну давність на пред'явлення вимоги до майнового поручителя, і немає поважних причин для захисту такого права у судовому порядку.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ПуАТ «Фідобанк» відповідає обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Щодо змісту апеляційної скарги представника банка, то вона не містить перелік обставин, які не були з'ясовані судом та вплинули на невірне вирішення ним справи, а її доводи не впливають на обґрунтовані висновки суду, так як є фактичною переоцінкою доказів, які вже були досліджені та оцінені судом.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не переглядає рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову, як таке, що не оскаржено до апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПуАТ «Фідобанк» відхилити, а рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 2 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча

Судді