Рішення № 64715250, 09.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12159/16-ц Провадження № 22-ц/772/103/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 23 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Берегового О.Ю.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., представників апелянтів, відповідачів ОСОБА_2 міської ради ОСОБА_3, ОСОБА_4, Товариства з додатко-вою відповідальністю «Вінницяметалопостач» ОСОБА_5, представників позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляцій-ного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_6 до Товариства з додатковою відповідальністю

«Вінницяметалопостач», Вінницької міської ради про визнання припи-

неним договору оренди в частині окремих земельних ділянок, визнання

недійсним договору суборенди,

за апеляційними скаргами представника Вінницької міської ради ОСОБА_9, директора Товариства з додатковою відповідальністю «Він-ницяметалопостач» ОСОБА_10 на рішення Вінниць-кого міського суду Вінницької області від 04 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

08 червня 2016 року ОСОБА_6 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ) «Вінницяметалопостач», Вінницької міської ради про визнання припи-неним з 20 грудня 2013 року договору оренди в частині окремих земельних ді-лянок, визнання недійсним договору суборенди ( а. с. 3-7, 40 ). З врахуванням збільшених позовних вимог ОСОБА_6 посилалася на те, що 20 грудня 2013 року вона уклала з ПАТ «Вінницяметалопостач», правонаступником якого є ТзДВ «Вінницяметалопостач», договір купівлі-продажу нежитлової будівлі лі-тери «И» загальною площею 7,6 кв.м., частини споруди № 3, споруди № 4, що складає 2/25 частки комплексу виробничих будівель і споруд. Згідно пункту 4 даного договору все нерухоме майно продавця знаходиться на орендованих зе-мельних ділянках згідно договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року № 040500200071 та угоди ( новації ) про внесення змін ( доповнень ) до договору оренди від 26 лютого 2013 року. Будівля літери «И» розміщена на зе-мельній ділянці площею 0,1611 га, споруди №№ 3, 4 - на земельній ділянці площею 0,4782 га. Посилаючись на частину другу статті 120, пункти «а», «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України, частину першу статті 377 ЦК України, добровільну відмову ТзДВ «Вінницяметалопостач», вислов-лену у листі до Вінницької міської ради від 22 грудня 2015 року № 06-23-67532, від права користування земельними ділянками, на яких розташовані продані обєкти нерухомого майна, норми Закону України «Про оренду землі», позивачка стверджує, що договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року № 040500200071, укладений між Вінницькою міською радою і ТзДВ «Вінницяметалопостач», підлягає припиненню з дати укладення нею договору купівлі-продажу нерухомого майна з ТзДВ «Вінницяметалопостач», тобто з 20 грудня 2013 року щодо земельних ділянок, розташованих під відчуженими ОСОБА_6 обєктами нерухомого майна.

Однак, після продажу частини будівель і споруд ТзДВ «Вінницяметалопо-стач» 01 червня 2014 року уклало з ОСОБА_6 договір № СБ-2 суборенди зе-мельних ділянок, на яких розташовані придбані нею у власність обєкти неру-хомості. За цим договором, який не пройшов державної реєстрації в органах ДЗК, до ОСОБА_6 перейшло право користування даними земельними ді-лянками на строк до 31 жовтня 2033 року. У підпункті 2.2 договору суборенди обумовлено, що у разі припинення договору оренди припиняється чинність до-говору суборенди. Позивачка вважає, що договір суборенди земельних ділянок є укладеним, але не набув чинності у звязку з відсутністю державної реєстра-ції. ОСОБА_6 просила суд першої інстанції позов задоволити у повному обсязі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2016 року ( а. с. 74-82 ) позов задоволений частково. Припинено з 20 грудня 2013 року право користування ТзДВ «Вінницяметалопостач» земельною ділян-кою загальною площею 0,1611 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0079, земельною ділянкою площею 0,4792 га, кадастровий номер 0510100000:01:011:0082 шляхом припинення у вказаній частині договору орен-ди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року, укладеного між Вінницькою міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Вінницяметалопо-стач». У задоволенні вимог позову щодо визнання недійсним договору субо-ренди від 01 червня 2014 року № СБ-2 - відмовлено. Стягнуто з ТзДВ «Вінни-цяметалопостач» та Вінницької міської ради на користь ОСОБА_6 по 275,60 гривень з кожного витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням у справі, директор ТзДВ «Вінни-цяметалопостач» ОСОБА_10, представник Вінницької міської ради ОСОБА_11 оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_6 у задоволенні по-зову у повному обсязі. Апелянти вважають, що судом першої інстанції не пов-но зясовані обставини, що мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального і процесуального права ( а. с. 88-92, 99-102 ).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення та заперечення на обидві апеля-ційні скарги представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, проа-налізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обгрун-тованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне зясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає цим вимогам.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що згідно пункту 40 договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року перехід права власності на обєкти нерухомого майна, розташовані на орендованій земельній ділянці, до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору. 01 червня 2014 року між ПАТ «Вінницяметалопо-стач» та ОСОБА_6 укладений договір суборенди земельної ділянки № СБ-2, відповідно до умов якого товариство передало позивачці у строкове платне во-лодіння і користування частину земельної ділянки по вул. Київській, № 78 в м. Вінниці загальною площею 0,6403 га під придбаними у власність будівлями і спорудами. Строк дії договору суборенди встановлений як і строк дії договору оренди до 31 жовтня 2033 року. 18 серпня 2015 року ТзДВ «Вінницяметалопо-стач» направило Департаменту комунальних ресурсів Вінницької міської ради листа з приводу внесення змін до договору оренди земельної ділянки у звязку з відчуженням частини будівель і зменшенням площі орендованої земельної ді-лянки. У відповідь заявникові і ОСОБА_6 на її відповідне звернення був розяснений порядок вирішення порушеного питання.

Суд першої інстанції, керуючись нормами Закону України «Про оренду землі», статтями 93, 141, 377 ЦК України, приймаючи до уваги позицію Вищо-го господарського суду України, висловлену у постанові від 09 липня 2015 ро-ку у справі № 910/23058/14, яку суд визначив як імперативну, прийшов до вис-новку про припинення права користування ТзДВ «Вінницяметалопостач» на умовах оренди тією частиною земельної ділянки, на якій розташовані куплені ОСОБА_6 будівлі і споруди. Вимогу стосовно визнання недійсним договору суборенди від 01 червня 2014 року № СБ-2 суд визнав такою, що задоволенню не підлягає, оскільки у звязку з відсутністю державної реєстрації цього право-чину він не є вчиненим.

Оскаржуючи судове рішення від 04 листопада 2016 року, директор ТзДВ «Вінницяметалопостач» ОСОБА_10 зазначає, що права ОСОБА_6 на момент звернення в суд з даним позовом не порушені, оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений ще у 2005 році, не є перешкодою в оформленні прав позивачки на земельні ділянки, де розташовані куплені нею будівлі і споруди. Для реалізації свого права ОСОБА_6 повинна була звер-нутися до Вінницької міської ради з відповідним клопотанням, надати всі необ-хідні для цього документи. Однак, вона цього не зробила, міською радою їй не відмовлено у виділенні на умовах оренди частини земельної ділянки під прид-баними будівлями. У відповіді від 13 травня 2016 року на перше квітневе звер-нення ОСОБА_6 заступник директора Департаменту архітектури, містобу-дування та кадастру Вінницької міської ради ОСОБА_12 вказав, що на тери-торії, частину якої бажає оформити позивачка як новий власник, розміщується цілісний майновий комплекс ТзДВ «Вінницяметалопостач», на який розроб-лена одна документація. Для вирішення питання ОСОБА_6 необхідно нада-ти оновлені технічні паспорти на всі будівлі/приміщення та довідки з КП «ВМБТІ» щодо можливості присвоєння адрес відповідно до Положення про адресну схему м. Вінниці, адже дане нерухоме майно в цілому було зареєстро-ване за єдиною адресою: м. Вінниця, вул. Київська, буд. № 78, а після викупу частини цього цілісного комплексу і зміни власника необхідно внести зміни до адресних схем. Крім цього, слід визначити точні площі, встановити межі зе-мельних ділянок, на яких розташовані куплені ОСОБА_6 обєкти нерухомо-го майна, для чого виключно за зверненням зацікавленої особи міська рада на-дає дозвіл на розроблення проектної документації.

Апелянт підкреслює, що оскаржуване судове рішення є незаконним, зокре-ма, в частині щодо припинення договору оренди землі від 04 лютого 2005 року з 20 грудня 2013 року - дати укладення договору купівлі-продажу окремих об-єктів нерухомості позивачкою у справі. Згідно з частиною третьою статті 653 ЦК України у випадку зміни або розірвання договору у судовому порядку, зо-бовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. В іншому випадку обидві сторони договору терплять значні негативні наслідки з оплати, отримання кош-тів за користування орендованою земельною ділянкою.

Представник Вінницької міської ради ОСОБА_9 в апеляційній скар-зі підкреслює, що, на його думку, оскільки земельна ділянка по вул. Київській, № 78 в м. Вінниці передана в оренду ТзДВ «Вінницяметалопостач» на підставі рішення Вінницької міської ради від 31 жовтня 2003 року № 487, а останнє по-зивачкою не оскаржується, то, як наслідок, відсутні й підстави для задоволення позову. Крім цього, в оренду передана одна земельна ділянка загальною пло-щею 3,4687 га, вона є обєктом цивільних прав виключно з моменту її форму-вання, тому припинення права користування товариством частинами однієї зе-мельної ділянки окремими двома площами 0,1611 га, 0,4792 га шляхом припи-нення в указаній частині договору оренди цілісної земельної ділянки від 04 лю-того 2005 року, укладеного між Вінницькою міською радою і ВАТ «Вінниця-металопостач», є необгрунтованим: дані дві земельні ділянки не були окреми-ми обєктами договору оренди землі.

Апелянт, представник Вінницької міської ради, окремо у скарзі зазначає, що ОСОБА_6 не є стороною оспорюваного правочину, а саме договору оренди землі від 04 лютого 2005 року, тому не вправі вимагати його припи-нення.

Такі доводи апеляційних скарг заслуговують на увагу, є обєктивними, об-грунтованими, достатніми для часткового їх задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється до-говір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земель-ної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або спо-руда.

За змістом статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, бу-дівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Пунктом «е» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підста-вами припинення права користування земельною ділянкою є, між іншим, на-буття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частиною першої статті 377 ЦК України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок ( крім багатоквартирного ), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на зе-мельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника ( землеко-ристувача ).

Виходячи із наведених норм матеріального права, у разі переходу права власності на обєкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчу-жувачу нерухомого майна, тобто права користування земельною ділянкою.

Вищезазначене свідчить про те, що договір купівлі-продажу, укладений між позивачкою та ТзДВ «Вінницяметалопостач», є підставою для переоформлення права користування земельною ділянкою у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка у квітні 2016 року зверталася до Вінницької міської ради з питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. На таке її звернення надана відповідь про необхідність подання відповідних документів, чого до цього часу останньою не зроблено, що свідчить про її безініціативність у вирішенні спір-ного власного питання.

Відтак, оспорюваним договором оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року жодного порушення законних прав позивачки не допущено. Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що ОСОБА_6 не позбавлена права на врегулювання виниклого питання у порядку, визначеному законом, а в разі наявності спору щодо оформлення права оренди на земельну ділянку, де розта-шовані належні їй на праві власності обєкти нерухомого майна, вона не поз-бавлена права на його захист судом. Наразі спору з приводу оформлення дого-вору оренди землі між місцевим органом самоврядування і ОСОБА_6 немає, однак для цього вона як майбутній орендар повинна виготовити всі необхідні документи і лише при їх наявності вимагати вирішення питання, в якому вона зацікавлена. Відмови у наданні позивачці в оренду частини земельної ділянки по вул. Київській, № 78 в м. Вінниці не існує, не є перешкодою для вирішення цього питання й оспорюваний договір оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року, укладений між Вінницькою міською радою та ВАТ, тепер ТзДВ «Вінницяметалопостач».

З викладеного слід зробити висновок про обгрунтованість і доведеність тієї підстави апеляційної скарги представника Вінницької міської ради ОСОБА_13, що ОСОБА_6 не є стороною оспорюваного нею в даний час пра-вочину, укладеного задовго до виникнення у неї права на окремі обєкти неру-хомості ( ще у 2005 році ). Але головне, що цим правочином її законні права й інтереси не порушуються. На встановлення саме цієї обставини апеляційним судом витребувано у позивачки докази з виконання нею умов договорів під-ряду від 10 вересня 2015 року №№ 133-П, 133-О ( а. с. 54-63 ) в частині сплати авансових платежів. За умовами укладених договорів підряду лише після спла-ти до початку виконання робіт 50% їх вартості підрядник зобовязався викона-ти роботи за договором протягом 60 днів ( з дня отримання авансу ). На таку вимогу суду надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів № 82 та № 83, одна з яких адресована не виконавцю робіт, яким є ПАТ НВК «Світязь». Але головним у даному випадку є те, що з цих квитанцій неможливо встано-вити дату у звязку з її відсутністю внесення коштів як авансової оплати геоде-зичних робіт з метою виготовлення топографічної основи обгрунтування роз-поділу території ТзДВ «Вінницяметалопостач», виготовлення плану земельної ділянки, погодження плану інженерних мереж земельної ділянки з їх балансоу-тримувачами, з розробки обгрунтування розподілу території ТзДВ «Вінниця-металопостач» із зазначенням меж та площ земельних ділянок з метою їх на-ступного відведення в користування власникам обєктів нерухомого майна.

Отже, звернення ОСОБА_6 в суд з даним позовом є відверто передчас-ним, здійсненим без виконання позивачкою власних обовязків майбутнього орендаря частини земельної ділянки, що перебуває у власності територіальної громади міста та в оренді з 2005 року у ТзДВ «Вінницяметалопостач». Жоден з відповідачів у справі не вчинив якихось дій, які б перешкоджали позивачці в реалізації за її бажанням власних задумів відносно частини земельної ділянки по вул. Київській, № 78 в м. Вінниці.

Слід підкреслити, що припинення дії договору оренди земельної ділянки від 04 лютого 2005 року, укладеного між Вінницькою міською радою і ТзДВ «Вінницяметалопостач», навіть в частині земельних ділянок, на яких розташо-вані обєкти нерухомого майна, належні на праві власності ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 20 грудня 2013 року, не вирішує автоматичного оформлення будь-яких інших договорів, тобто без подання землевласнику пев-ного пакету документів для цього. Позивачка це розуміє, адже 01 червня 2014 року уклала з ТзДВ «Вінницяметалопостач» як орендарем договір суборенди земельної ділянки № СБ-2 строком по 31 жовтня 2033 року, який хоча й не пройшов державної реєстрації, що тягне певні законодавчо визначені наслідки, але певний тривалий проміжок часу виконувався суборендарем аж до звернен-ня нового власника з питанням оформлення користування земельними ділян-ками на своє імя.

Згідно з договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 20 грудня 2013 року покупець ОСОБА_6, які складають 2/25 частки комплексу вироб-ничих будівель і споруд по вул. Київській, № 78 в м. Вінниці, саме покупець ( позивачка у справі ) зобовязалася оформити свої права на земельні ділянки, на яких розташовані куплені нею обєкти нерухомого майна. Відмови у належ-ному оформленні договірних стосунків з приводу землекористування із влас-ником комунальної земельної ділянки ОСОБА_6 не отримувала, отже звер-нення в суд з даним позовом дійсно є передчасним, оскільки її права на цей мо-мент не порушені, а оспорюваний договір оренди землі не є перешкодою в оформленні прав позивачки на використовувані земельні ділянки.

Неможливо погодитися і з висновком суду першої інстанції щодо визнання припиненим оспорюваного правочину саме з 20 грудня 2013 року, тобто з дати укладення позивачкою договору купівлі-продажу окремих обєктів нерухомого майна.

Частиною третьою статті 653 ЦК України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту до-сягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не вста-новлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання до-говору законної сили. Визначення припиненим правочину в іншому порядку протирічить положенням закону в цій частині.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно з нормами статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведе-ність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправиль-не застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307-309, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника Вінницької міської ради ОСОБА_9, директора Товариства з додатковою відповідальністю «Вінни-цяметалопостач» ОСОБА_10 задоволити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Товарис-тва з додатковою відповідальністю «Вінницяметалопостач», Вінницької місь-кої ради про визнання припиненим договору оренди в частині окремих земель-них ділянок, визнання недійсним договору суборенди - скасувати в частині за-доволених позовних вимог. У задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: