Вирок № 64715237, 14.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/3369/15-к

Провадження №11-кп/772/4/2017

Категорія: 34

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого судді: Нешик Р.І.

суддів: Дедик В.П., Ковальська І.А.

при секретарі: Міхневич І.А.

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_4

розглянув 14 лютого 2017 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження зареєстроване в ЄРДР за №12014020010007801 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_5; в силу ст.89 КК України раніше не судимого;

засуджено за ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст.75 КК України його звільнено від відбування призначеного основного покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язано ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати по проведенню експертизи в сумі одна тисяча сімсот шістдесят девять гривень 04 копійки на користь держави.

Цивільний позов прокурора Вітенка Д.Г. в інтересах держави в особі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні витрати на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_5 від кримінального правопорушення в сумі десять тисяч триста девятнадцять гривень 30 копійок.

Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 сімнадцять тисяч гривень моральної шкоди.

Вирішено питання з речовими доказами.

За участю прокурора: Кузьміна С.В.

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_3 був визнаний винним та засуджений за те, що 27.10.2014 року близько 14:30 год. він, як водій, керуючи технічно-справним автомобілем НОМЕР_1, рухався по проїзній частині дороги вулиці В. Порика у місті Вінниці, зі сторони вулиці Юності в напрямку вулиці Воїнів Інтернаціоналістів. В районі електроопори №32 ОСОБА_3 в порушення п.18.1 ПДР України не вжив своєчасних заходів до зупинки свого автомобіля в момент об'єктивної появи в полі його зору пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які перетинали проїзну частину по розмітці нерегульованого пішохідного переходу з права на ліво по ходу руху автомобіля, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на вищевказаних осіб.

Внаслідок даної пригоди пішоходи ОСОБА_7 та ОСОБА_5 отримали травми та були доставлені до МКЛ ШМД м. Вінниці.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №2017 від 14.01.2015 року, у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження, по давності утворення могли бути спричинені в строк вказаний у постанові про призначення СМЕ 27.10.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №115 від 12.02.2015 року, у ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження, по давності утворення відповідають строку, вказаному у постанові про призначення СМЕ 27.10.2014 року, за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

За висновками судової авто-технічної експертизи №2а від 09.01.2015 року: у дорожній ситуації яка склалася, водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній події шляхом виконання вимог п.18.1Правил дорожнього руху України. У дорожній ситуації, що склалася в діях водія «ВМW Х5» д.н.з. НОМЕР_3 ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, яка з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Зазначені порушення ПДР водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв'язку з наслідками.

Апеляційна скарга прокурора містить прохання про скасування вироку місцевого суду із-за невідповідності призначеного судом покарання тяжкості скоєного і особі обвинуваченого внаслідок мякості та ухвалення нового вироку, із призначенням більш суворого покарання за ч.2 ст.286 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; доводи прокурора, який просив задовільнити апеляційну скаргу, обрати ОСОБА_3 більш суворе покарання без застосування норм ст.75 КК України, а в решті вирок залишити без змін; пояснення обвинуваченого, його захисника, заперечивших проти задоволення апеляційної скарги прокурора; виступи сторін кримінального провадження в судових дебатах в підтримання висловлених позицій, а обвинуваченого ще і в останньому слові; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про скасування вироку суду в частині призначеного покарання внаслідок мякості, задовільнивши апеляційну скаргу прокурора із наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, за ч.2 ст.286 КК України при обставинах, викладених у вироку, правильні і ніким не оскаржуються.

Кваліфікація скоєного за ч.2 ст.286 КК України також ні у кого не викликає сумнівів.

Проте, покарання винному не відповідає нормам ст.65 КК України, оскільки призначене без врахування характеру та ступеня суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_3, даних, що характеризують його особу та обставин, що помякшують і обтяжують покарання.

Відповідно ст.66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що помякшує покарання, лише в разі якщо присутня належна критична оцінка особою своєї протиправної поведінки і готовність нести відповідальність за свої вчинки, чого не мало місця із боку обвинуваченого.

Після проголошення вироку суду, копію якого обвинувачений отримав одразу під розписку, ОСОБА_3 без відома суду і органів виконання покарання зник в невідомому напрямку і тривалий термін перебував у розшуку у звязку із чим неможливо було в розумні строки розглянути апеляційну скаргу прокурора.

Пояснення обвинуваченого, не підтверджені доказами, що по стану здоровя він не зміг ознайомитися із вироком, а тому не знав порядок його виконання та що він оскаржувався, не приймаються судом.

Аналогічне покарання ОСОБА_3 відбував за попереднім вироком суду від 29.04.2011 року, а тому добре знав відповідальність за його невиконання, порядок його оскарження та умови відбування умовного терміну.

Уникнення обвинуваченим даного апеляційного розгляду за апеляційною скаргою прокурора, зміна ним місця проживання, прізвища, засвідчує про його прагнення ухилитися від кримінальної відповідальності, що виключає, в свою чергу, його щире каяття.

Крім того, після часткового відшкодування заподіяної потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди ще перед винесенням вироку, ОСОБА_3 більше до теперішнього часу не відшкодував їй жодної копійки.

А тому дана обставина не може бути врахована в якості помякшуючої.

Не може мати місце і інша обставина, що вплинула на покарання, визначене обвинуваченому місцевим судом знаходження на його утриманні неповнолітньої дитини.

Як пояснив ОСОБА_3, після судового розгляду його кримінального провадження, він вдруге одружився, переїхав в інше місто, стосунків із дружиною і дитиною не підтримував, аліментів на утримання дитини не сплачує.

Крім того, судом не береться до уваги і позитивна характеристика із місця проживання ОСОБА_3 у м. Вінниця, оскільки він там фактично не проживає більше півтора роки, на протязі тривалого часу перебуває у місті Києві.

Обставини, які були враховані судом у вироку при призначенні покарання не знайшли свого підтвердження, інших доказів, які би впливали на застосування ст.75 КК України апеляційному суду не надано.

Повторне притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України через пів року після відбуття покарання за попереднім вироком суду засвідчує про безвідповідальне ставлення винного до ПДР України, що призвело до серйозних наслідків.

А тому звільнення його від відбуття реально визначеного строку покарання на підставі ст.75 КК України не досягає своєї мети.

Невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через мякість є обовязковою підставою до скасування вироку суду в частині призначеного покарання.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про безпідставне застосування до засудженого норм ст.75 КК України, а тому найбільш доцільним покаранням для ОСОБА_3 буде покарання у виді позбавлення волі.

Наявність у обвинуваченого третьої групи інвалідності по загальному захворюванню, яка була встановлена у серпні місяці 2016 року не є обставиною, що виключає застосування такого виду покарання.

Із врахуванням скоєння злочину по необережності, визнання вини та стану здоровя обвинуваченого, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе зменшити строк основного покарання, визначений місцевим судом до мінімального, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.

Зважаючи, що ОСОБА_3 не вперше притягується до кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне застосувати ще і додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Визначене покарання за видом і розміром буде необхідним і достатнім для виправлення і попередження нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України апеляційний суд,-

з а с у д и в :

Апеляційну скаргу прокурора задовільнити частково.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2015 року в частині призначеного покарання щодо ОСОБА_3 через невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого і особі обвинуваченого внаслідок мякості скасувати.

Вважати ОСОБА_3 засудженим за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту затримання, а саме з 12.01.2017 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього увязнення з 12.01.2017 року по день набрання вироком законної сили по 14.02.2017 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до касаційного суду протягом 3-х місяців з дня його проголошення, а обвинуваченим з дня отримання копії вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Судді:

Р.І. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Дедик

З оригіналом згідно: