Рішення № 64713518, 06.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" лютого 2017 р.Справа № 916/3159/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна);

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод";

про стягнення 67 090,84 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 6 від 03.01.2017р.

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість за поставлений товар згідно із договором поставки №242 від 10.04.2014р. в сумі 67 090,84 грн., з яких 32 800,00 грн. основного боргу, 3 043,67 грн. 3% річних, 27 967,17 грн. інфляційних втрат та 3 280,00 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами по справі договору поставки № 242 від 10.04.2014р. в частині своєчасної та повної сплати грошових коштів за поставлений товар, у звязку із чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар, на яку позивачем у відповідності до п. 5.4 договору буор нараховано штраф, а також згідно ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2016р. було порушено провадження у справі №916/3159/16 із призначенням її до розгляду у засіданні суду на 14.12.2016р.

Вказаною ухвалою позивача було зобовязано надати, зокрема, пояснення щодо процедури поставки (п. 3.4 договору) та факту підписання накладної; докази направлення накладної; пояснення щодо наявності інших правовідносин; відомості щодо покладення суми за податковою накладною у податковий кредит відповідача, а також пояснення щодо рахунку № 2193 від 19.09.2014р., на який міститься посилання у платіжних дорученнях відповідача;

Ухвалою суду від 14.12.2016р., приймаючи до уваги незявлення в судове засідання представників сторін, від яких не надходило клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а також невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 13.01.2017р.

15.12.2016р. до канцелярії суду від Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду Одеської області від 24.11.2016р. про порушення провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.12.2016р. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" повернуто скаржнику.

03.01.2017р. до канцелярії суду на виконання ухвали від 24.11.2016р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі (а.с.56), згідно яких останній зазначає, що відповідно до умов п. 3.2 договору він разом із відвантаженим товаром передав відповідачеві рахунок № 1-000000899 від 14.04.2016р. та 2 примірники видаткової накладної № 1-000001110 від 14.04.2014р., а також документи на підтвердження якості товару. Однак, як вказує позивач, після отримання товару відповідач не повернув йому підписаний примірник видаткової накладної.

При цьому ТОВ "Фрутаром Етол (Україна) зазначає про відсутність між ним та ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" інших правовідносин, крім купівлі-продажу товару згідно вищевказаної накладної від 14.04.2014р. за договором поставки № 242 від 10.04.2014р.

Щодо рахунку № 2193 (насправді № 1-000002193) від 19.09.2014р. вказує, що даний рахунок було надіслано відповідачу на його прохання для можливості частково сплатити борг за поставлений товар, оскільки первісний рахунок № 1-000000899 було виставлено ще 14.04.2014р.

На підтвердження факту здійснення господарської операції позивач послався на часткову оплату відповідачем поставленої продукції, а також на покладення відповідачем суми за податковою накладною № 127 від 14.04.2014р. у податковий кредит, що підтверджується прийняттям її органом ДФС в електронному вигляді (а.с.22).

З огляду на те, що позивач був позбавлений можливості отримати від Ізмаїльської ДПІ документи, що підтверджують прийняття ПрАТ "Ізмаїльський винзавод" (ІПН 004120315159) податкової накладної №127 від 14.04.2014р., виданої ТОВ "Фрутаром Етол (Україна), та включення операцій по даній податковій накладній до податкової звітності з ПДВ (до податкового кредиту), а саме: податкової декларації з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період квітень 2014 року, що підтвердить факт отримання відповідачем товару за видатковою накладною №1-000001110 від 14.04.2014р., останній звернувся до суду із відповідним клопотанням про витребування доказів (а.с.61).

Ухвалою суду від 13.01.2017р. вказане клопотання позивача задоволено та зобовязано Ізмаїльську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області надіслати до суду документи, що підтверджують прийняття ПрАТ "Ізмаїльський винзавод" (ІПН 004120315159) податкової накладної №127 від 14.04.2014р., виданої ТОВ "Фрутаром Етол (Україна)", та включення операцій по даній податковій накладній до податкової звітності з ПДВ (до податкового кредиту), а саме: податкової декларації з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період квітень 2014 року.

Ухвалою суду від 13.01.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на пятнадцять днів.

Вказаною ухвалою з урахуванням клопотань представників сторін про відкладення розгляду справи, а також з огляду на невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 06.02.2017р.

31.01.2017 року Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод" звернулося до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна), в якій просить суд визнати недійсним договір від 12.04.2014р. № 242, укладений між ним та відповідачем.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. вказану зустрічну позовну заяву на підставі п.4 та п.6 ч.1 ст.63 ГПК України було повернуто Приватному акціонерному товариству "Ізмаїльський виноробний завод без розгляду.

06.02.2017р. до канцелярії суду від Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на виконання вимог ухвали надійшли витребувані документи.

У судове засідання 06.02.2017р. зявився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Крім того, надав усні пояснення по справі, згідно яких зазначив, що в призначенні платежу у платіжних документах містилося посилання на рахунок № 1-000002193 від 19.09.2014р. з огляду на те, що вказаний рахунок є складовою частиною основного рахунку, а саме рахунку № 1-000000899 від 14.04.2014р. (а.с.57).

Представник позивача зауважив, що на прохання відповідача для здійснення більш зручнішого погашення боргу мало місце розбивання основного рахунку на декілька, що, фактично, і спричинило при частковій оплаті заборгованості посилання на рахунок № 1-000002193 від 19.09.2014р.

На питання суду щодо розбіжностей у найменуванні товару представник позивача пояснив, що „екстракт вермут та „барвник червоний антоціановий це дві назви одного і того ж товару, що жодним чином не заперечується покупцем, який в платіжному дорученні № 169 від 19.09.2014р. зазначив, що оплата проводиться за барвник, а в платіжному дорученні № 53 від 22.09.2014р. за екстракт, при цьому посилання здійснювалося на один і той же рахунок - № 2193.

Крім того, представник позивача зазначив, що ним з інформації, яка міститься на сайті Єдиного реєстру виконавчих проваджень було встановлено наявність значної кількості виконавчих документів, які перебувають на виконанні в органі ДВС щодо стягнення з ПрАТ "Ізмаїльський виноробний завод" заборгованості, яка виникла у останнього в силу неналежного виконання ним своїх зобовязань, взятих згідно укладених з іншими субєктами господарювання договорів. Вказане, на думку позивача, свідчить про те, що відповідачу властиве систематичне неналежне виконання своїх зобовязань.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод" у судове засідання не зявився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення на його адресу вищевказаних ухвал суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.34,44).

Натомість, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника ОСОБА_2 в іншому судовому процесі, який, як зазначено у вказаному клопотанні, є єдиним співробітником підприємства, що повністю ознайомлений із правовою позицією підприємства у справі.

Розглянувши у судовому засіданні 06.02.2017р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно до чинного господарського процесуального законодавства інститут представництва юридичної особи не є безпосередньо повязаним з особистістю будь-якого окремого представника.

Таким чином, відповідачі, які є юридичними особами, не позбавлені права направити до суду іншого представника для забезпечення захисту своїх інтересів, надавши при цьому відповідну довіреність. Зворотне підлягає доведенню в порядку ст.33 ГПК України. Крім того, права та інтереси підприємства у суді має право представляти також його керівник.

Разом з тим, відповідачем в порядку ст.33 ГПК України не доведена неможливість участі у судовому засіданні іншого представника або керівника підприємства.

Крім того, за змістом ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи у випадку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу.

При цьому, необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Таким чином, приймаючи до уваги, що строк розгляду справи за клопотанням представника позивача (а.с.67) вже було продовжено на пятнадцять днів, який, у відповідності до ст. 69 ГПК України, закінчується 07.02.2017р., суд доходить висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач був неодноразово повідомлений належним чином про час та дату розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна) (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" (Покупець) було укладено договір поставки № 242 (а.с.18-19), (а.с.14-15), згідно п. 1.1 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Постачальник зобовязується постачати Покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною, що погоджується сторонами в накладних, які є невідємною частиною цього договору, вільний від прав та претензій третіх осіб, а Покупець зобовязується прийняти зазначений вище товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 3.1 договору, кожна партія товару повинна бути поставлена Покупцю не пізніше 21-го календарного дня з моменту отримання відповідного замовлення. Замовлення Покупцем може коригуватись та вважається прийнятим, якщо подане не пізніше за 21 календарний день до дати поставки товару.

Постачальник відвантажує товар на адресу Покупця на умовах: DDР склад Перевізника за місцем знаходження Покупця відповідно до правил Інкотермс 2000 у чинній редакції.

Згідно п. 3.5 договору, моментом переходу права власності на товар та ризику випадкового пошкодження або знищення товару від Постачальника до Покупця є момент передачі товару до Постачальника до Покупця (чи його представника) в пункті доставки та підписання Покупцем видаткової (товарно-транспортної) накладної.

Загальна сума цього договору визначається по фактичній сумарній вартості товарних партій, вказаних у видаткових накладних і прийнятих Покупцем в період терміну дії даного договору (п. 4.1 договору).

Пунктом 5.4 договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобовязання понад 180 календарних днів Покупець зобовязаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошового зобовязання.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і є безстроковим. Будь-яка сторона має право розірвати договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це іншу сторону за 30 календарних днів.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження належного виконання ним умов договору в якості підтвердження здійснення відповідачу поставки товару на суму 82 800, 00 грн. надано видаткову накладну № 1-000001110 від 14.04.2016р. (а.с.20), а також відповідний рахунок № 1-000000899 від 14.04.2014р. (а.с.57) на оплату такого товару.

Згідно приписів п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно з п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Тобто факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань за правочинами, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Нормою, запровадженою статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п.2.4 вищезазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці положення щодо обовязкових реквізитів первинного документа зазначені і в ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Разом з тим, як встановлено судом, у вищевказаній видатковій накладній та у виставленому рахунку в графі „Отримав відсутні підписи відповідача.

При цьому, позивачем в якості підтвердження реального здійснення ним вищевказаної господарської операції було надано податкову накладну № 127 від 14.04.2014р. (а.с.21).

В свою чергу судом з метою встановлення дійсного отримання Приватним акціонерним товариством "Ізмаїльський виноробний завод" товару на вказану суму у Ізмаїльської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області було витребувано документи, що підтверджують прийняття ПрАТ "Ізмаїльський винзавод" (ІПН 004120315159) податкової накладної №127 від 14.04.2014р., виданої ТОВ "Фрутаром Етол (Україна)", та включення операцій по даній податковій накладній до податкової звітності з ПДВ (до податкового кредиту), а саме: податкової декларації з ПДВ з додатком Д.5 (розшифровки в розрізі контрагентів) за період квітень 2014 року.

З наданих вказаною інспекцією документів, зокрема, з податкової декларації з податку на додану вартість (а.с.79-84), у розіділі ІІ „Податковий кредит, вбачається, що вищевказана операція була включена до податкової звітності з ПДВ., з урахуванням чого суд приймає вказані документи, зокрема, податкову накладну, а також відповідну декларацію, як такі, що свідчать про здійснення вищевказаної господарської операції.

При цьому суд зазначає, що відповідачем в порядку ст. 33 ГПК України не надано жодних заперечень з приводу здійснення такої операції.

Натомість, дії відповідача (подання апеляційної скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню, та подання зустрічної позовної заяви без додання встановлених Законом обовязкових документів, а також неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи) свідчать про недобросовісне користування ним своїми процесуальними правами та направлені на затягування розгляду справи.

Як встановлено судом, відповідачем в порушення взятих на себе зобовязань за договором, було сплачено вартість товару лише на суму 50 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а.с.23-27).

При цьому як вбачається з матеріалів справи, в призначенні платежу згідно платіжних доручень № 55 від 08.10.2014р. (а.с.24), № 169 від 19.09.2014р. (а.с.25), № 53 від 22.09.2014р. (а.с.26) та № 207 від 26.09.2014р. (а.с.27) міститься посилання на інший рахунок, а саме на рахунок № 1-000002193 від 19.09.2014р. (а.с.59).

Разом з тим, як встановлено судом з наданих в судовому засіданні 06.02.2017р. пояснень представника позивача, в призначенні платежу у вищевказаних платіжних документах містилося посилання на рахунок № 1-000002193 від 19.09.2014р. (а.с.59), оскільки, фактично, вказаний рахунок є складовою частиною основного рахунку, а саме рахунку № 1-000000899 від 14.04.2014р. (а.с.57).

Таким чином, на даний час у відповідача, з урахуванням часткової оплати поставленого товару, існує перед позивачем заборгованість у розмірі 32 800,00 грн.

Враховуючи, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення.

Водночас, щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 3 043,67грн. та інфляційних втрат у розмірі 27 967,17 грн. суд вказує на таке.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних (а.с.28) встановив часткову його неправильність, що повязано з невірним вказанням початку періоду прострочення заборгованості у сумі 82 800 грн., з огляду на неврахування позивачем положень ст. 254 ЦК України, у звязку із чим судом за допомогою системи „Ліга-Закон здійснено власний розрахунок, згідно якого сума 3 % річних становить 3 027,87 грн.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів82800 06.05.2014 - 18.09.2014 136 3 % 925.5572800 19.09.2014 - 21.09.2014 3 3 % 17.9562800 22.09.2014 - 25.09.2014 4 3 % 20.6552800 26.09.2014 - 07.10.2014 12 3 % 52.0832800 08.10.2014 - 23.10.2016 747 3 % 2011.64 3 027.87

Таким чином, сума 3 % річних, що підлягає стягненню становить 3 027,87 грн.

Разом з тим, при перевірці розрахунку інфляційних втрат (а.с.28) судом також встановлено часткову неправильність такого нарахування, що повязано з невірним вказанням початку періоду прострочення заборгованості у сумі 82 800 грн., з огляду на неврахування позивачем положень ст. 254 ЦК України, у звязку із чим судом за допомогою системи "Ліга-Закон" здійснено власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі06.05.2014 - 18.09.2014 82800 1.092 7597.97 90397.9719.09.2014 - 21.09.2014 72800 1.000 0.00 72800.0022.09.2014 - 25.09.2014 62800 1.000 0.00 62800.0026.09.2014 - 07.10.2014 52800 1.000 0.00 52800.0008.10.2014 - 23.10.2016 32800 1.685 22464.87 55264.87 30 062.84

Отже, сума інфляційних складає 30 062,84 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі 27 967,17 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 280 грн., суд вказує наступне.

Згідно п. 5.4 договору сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошового зобовязання понад 180 календарних днів Покупець зобовязаний сплатити Продавцю штраф у розмірі 10 % від неоплаченої суми невиконаного грошового зобовязання.

Як вже було встановлено судом, відповідач в порушення умов договору несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за вартість поставленого товару.

З урахуванням того, що у відповідача на теперішній час існує заборгованість у розмірі 32 800 грн., суд вважає, що позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 10 % від цієї суми, з огляду на те, що таке прострочення становить понад 180 днів.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 1 378 грн. покладаються на Приватне акціонерне товариство "Ізмаїльський виноробний завод".

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський виноробний завод" (68640, Одеська область, Ізмаїльський район, селище міського типу Суворове, вул. Лиманська, буд. 18, код ЄДРПОУ 00412033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна) (03680, м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 150А, код ЄДРПОУ 39001959) основну заборгованість у розмірі 32 800 /тридцять дві тисячі вісімсот/ грн. 00 коп.; 3 % річних у сумі 3 027/три тисячі двадцять сім/ грн. 87 коп.; 27 967 /двадцять сім тисяч девятсот шістдесят сім/ грн. 17 коп. інфляційних втрат; 3 280 /три тисячі двісті вісімдесят/ грн. штрафу та 1 378 /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13 лютого 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська