Рішення № 64713392, 31.01.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 р. Справа № 917/1905/16

За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості у сумі 2630,16 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Данілова Н.Н. дов. №29-14/13 від 03.01.2017р.

від відповідача: представник не з"явився

В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 2630,16 грн. збитків.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судове засідання не з"явився, вимоги суду не виконав, причин цього суду не повідомив. Останній був належним чином та завчасно повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення ухвал суду (в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

Відповідно до Договору оренди № 22/8 від 24 березня 2006 року (зі змінами), ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води на опалення нежитлові приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 орендарем якого є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

01.10.2013 укладено Договір № 2512 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

03.06.2015 укладено Додаткову угоду №1 до вказаного Договору, відповідно до якої були змінені деякі його положення

Разом з тим, з моменту останнього внесення змін до Договору змінились умови відпуску теплової енергії на під'їзди 5-8 будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, було встановлено загальнобудинковий вузол обліку теплової енергії PolluTherm X зав. № 84450054, на підставі чого позивачем направлялася пропозиція відповідачу щодо внесення змін у діючий договір стосовно проведення нарахувань за показниками лічильника обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі Правила), розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 15 договору у попередній редакції, обсяг теплової енергії, який постачається Споживачу в розрахунковому періоді на опалення приміщення, визначається Теплопостачальною організацією розрахунковим способом відповідно до теплового навантаження об'єктів.

В той же час, відповідно до п. 23 Правил, у випадку встановлення вузла обліку теплової енергії розрахунки за спожиту теплову енергію мають здійснюватись відповідно до договору на підставі його показів.

Таким чином, умови договору, укладеного між позивачем та відповідачем підлягали зміні.

Позивачем надані суду докази надсилання на адресу місця проживання відповідача пропозицій щодо внесення змін у діючий договір стосовно проведення обліку споживання теплової енергії у приміщенні відповідача по загально будинковому лічильнику.

Вказані пропозиції залишилися без розгляду та відповіді. Відповідач підписану Додаткову угоду не повернув.

Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/1433/16 від 05.10.2016 року позовні вимоги ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» задоволено, визнано укладеною додаткову угоду № 2 до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 2512 в редакції позивача.

Відповідно до ст.35 ГПК України, факти, що встановленні рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, за період з 01.07.2015 року по 30.09.2016 року відповідач ухилявся від внесення змін у чинний договір, а також здійснював часткову оплату за відпущену теплову енергію на опалення його приміщення, чим наніс збитки підприємству в розмірі 2630,16 грн. (розрахунок розміру збитків том І а.с.16).

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до приписів ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цих збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, приймаючи до уваги загальні положення ст.ст.1166,1167 ЦК України, необхідною є наявність загальних умов деліктної відповідальності, тобто протиправної поведінки (дії або бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. При цьому відповідно до п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи,- наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 179 ГК України передбачено обов'язок сторін щодо укладання господарського договору, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пряма вказівка щодо обов'язку відповідача своєчасно укласти договір з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, додержання вимог договору та нормативно-правових актів передбачена ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Слід зазначити, що Закон України «Про теплопостачання» в даному випадку є спеціальним по відношенню до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та має пріоритет у застосуванні при вирішенні спору, що випливає з правовідносин по наданню послуг теплопостачання.

Отже, обов'язок вчинення спрямованих на укладання договору на постачання теплової енергії дій покладається саме на споживача. Невчинення таких дій (бездіяльність) в даному випадку є протиправною поведінкою споживача, яка мала наслідком безоплатне споживання поставленої теплової енергії, що суперечить положенням Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.

Таким чином, між бездіяльністю відповідача щодо укладання договору на постачання теплової енергії та понесеними позивачем збитками у вигляді неотриманих грошових коштів за надані ним послуги з теплопостачання існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Ті ж самі приписи містить п.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди».

Стосовно наданих позивачем розрахунків розміру понесених збитків суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.3 ст. 225 ГК України, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 2630,16 грн. збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідач.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, ст. ст.82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2-а, р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 2630,16 грн. збитків, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1378, 00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.02.2017 року

Суддя Н.Г. Гетя