Рішення № 64713353, 09.02.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 рокуСправа № 912/4449/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/4449/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Військової частини 2269, м. Олександрія, Кіровоградська область

про стягнення 1 407,91 грн

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 14-127 від 13.05.14;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 6 від 03.01.17.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Військової частини 2269 боргу в розмірі 1 407,91 грн, з якого: 664,49 грн пені, 151,08 грн - 3% річних, 592,34 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Подання позову мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасного проведення розрахунків за природний газ, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №13/2031-ТЕ-18 від 22.01.2013.

Ухвалою господарського суду від 30.11.2016 подану позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/4449/16.

В судовому засіданні 09.02.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні 09.02.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачем в судовому засіданні 11.01.2017 надано відзив на позовну заяву від 11.01.2017, згідно якого позовні вимоги заперечено та повідомлено про те, що прострочення оплати мало місце у зв'язку з несвоєчасною сплатою споживачами газу грошових коштів за спожитий газ, а самим відповідачем вживалися усі можливі заходи для вчасної оплати за поставлений газ. (а.с. 46-47).

Крім того, відповідачем надано письмові пояснення від 09.02.2017, відповідно до змісту якого Військова частина 2269 визнає факт несвоєчасного розрахунку з позивачем за вказаним договором, але не згодна з розрахунком позивача стосовно нарахування 3% річних та пені, оскільки останнім при здійсненні розрахунку за грудень 2012 не враховано положення ст. 254 ЦК України.

В судовому засіданні 09.02.2017 представник відповідача підтримав надані пояснення відзив, а також подав письмове клопотання від 09.02.2017 про зменшення пені.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Військовою частиною 2269 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2031-ТЕ-18 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Продавець зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. цього Договору (а.с. 10-14).

Газ, що постачається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Згідно з пунктом 1.2. Договору, сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013 в обсязі до 82,110 тис куб.м.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторонами визначено умови поставки газу та встановлено, що приймання-передача газу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу Покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця (п. 2.1, 2.2. Додатку № 1 до Договору) (а.с. 15-17).

В пункті 3.1. Договору сторонами узгоджено ціну за 1000 куб. м. природного газу, яка склала 1091,00 грн з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м природного газу - 1091,00 грн, крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн, всього з ПДВ 1 309,20 грн.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладання становить 89 582,01 грн, крім того, ПДВ - 17 916,40 грн, разом з ПДВ - 107 498,41 грн.

В подальшому обсяги поставки газу та вказана вартість Договору змінювались шляхом укладення між сторонами Додаткової угоди № 1 від 31.01.2014, відповідно до якої Продавець передає Покупцеві газ обсягом до 16,421 тис. куб м., а п. 3.1. Договору викладено в наступній редакції:

"Загальна вартість цього Договору не повинна перевищувати 107 498,41 грн, крім того, ПДВ - 21 499,68 грн, разом з ПДВ - 128 998,09 грн".

Крім того, вказаною Додатковою угодою термін поставки газу збільшено по 31.01.2014.

Згідно пункту 4.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і до 31 грудня 2014 (з урахуванням Додаткової угоди) в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 10 Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору № 13/2031-ТЕ-18 від 22.01.2013 та Додаткової угоди узгоджені між сторонами шляхом підписання представниками Продавця і Покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив на користь відповідача протягом січня - грудня 2013 та січня 2014 природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 119 273,38 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 24-30).

Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ, але з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 664,49 грн, 592,34 грн інфляційних та 151,08 грн 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.

При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобовязання зі сплати коштів.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.3 Договору № 13/2031-ТЕ-18 від 22.01.2013 передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 4.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи приписи наведених вище норм вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних є правомірними.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних (а.с. 20-23), останній не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Також суд враховує, що оскільки в Договорі № 2264/15-ТЕ-18 від 19.12.2014 виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є 13 число відповідного місяця.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

- за зобов'язаннями березня 2013:

за період з 16.04.2015 по 24.04.2013 (13 та 14 квітня 2013 вихідні субота і неділя) на суму простроченого платежу 8 357,93 грн: пеня в розмірі 30,91 грн, 3% річних в розмірі 6,18 грн.

Розрахунок позивача щодо нарахування пені та 3% річних в іншій частині є правильним.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір пені, який підлягає стягненню становить 657,62 грн та 3% річних - 149,70 грн.

Підстави для стягнення пені і 3% річних в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Розглядаючи спір в частині стягнення інфляційних втрат господарський суд враховує норми статті 625 Цивільного кодексу України та лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

В цілому розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних є вірним.

Однак, враховуючи вищевикладені положення та вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 472,96 грн, які нараховано за березень 2014, господарський суд враховує, що позивачем безпідставно нараховано інфляційні за вказаний період за зобов'язаннями січня 2014 на суму боргу 21 498,37 грн, оскільки відповідачем проведено повну оплату 13.03.2014, тобто до 15-го числа.

Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 119,38 грн.

Підстави для стягнення інфляційних втрат в сумі 472,96 грн відсутні.

Отже, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є правомірними в частині стягнення з Військової частини 2269 пені в сумі 657,62 грн, 149,70 грн 3% річних та 119,38 грн інфляційних втрат.

Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру пені з тих підстав, що згідно зобов'язання за Договором купівлі-продажу природного газу №13/2031-ТЕ-18 від 22.01.2013. було прострочено Військовою частиною з незначним періодом та позивач не поніс ніяких збитків у зв'язку з вказаним простроченням. Крім того, відповідач зазначає, що Військова частина підтримує постійну бойову готовність з огляду на ситуацію, яка склалась в Україні.

Із змісту клопотання відповідача про зменшення пені вбачається, що останній просить максимально зменшити розмір нарахованої пені.

Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, господарський суд вважає необхідним зменшити її розмір до 300,00 грн, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що відповідач здійснює виконання специфічних функцій, повязаних із захистом обороноздатності держави.

Враховуючи важкий фінансовий стан Збройних сил України, а також те, що відповідачем погашено суму основного боргу, господарський суд вважає за можливе зменшити суму пені заявлену позивачем до стягнення.

Господарський суд вважає, що наведені вище обставини дають підстави для зменшення розміру пені, тим більше, позивач не повідомляє суд про наявність будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 300,00 грн. У задоволені позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

На підставі викладеного, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить: 149,70 грн 3% річних, 119,38 грн інфляційних втрат та 300,00 грн пені. Підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в іншій частині відсутні за наведених вище обставин.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, з огляду на положення наведеної норми та враховуючи пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", судовий збір покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2269 Національної гвардії України (2800, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Діброви, 77/95, ідентифікаційний код 14322859) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 149,70 грн 3% річних, 119,38 грн інфляційних втрат та 300,00 грн пені, а також 907,01 грн судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.02.2017.

Суддя В.В.Тимошевська